- •Курс лекцій з дисципліни
- •Тема 1. Євроінтеграція України в галузі вищої освіти: соціально-економічні аспекти. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами.
- •Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави
- •Тема 2. Системи вищої освіти у країнах Європи.
- •Розширення доступу до вищої освіти
- •Забезпечення та гарантія якості вищої освіти
- •Вищі навчальні заклади та студентство
- •Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу.
- •Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти
- •Сутнісні характеристики Болнського процесу
- •Про двоступінчасту конструкцію вищої освіти
- •Ступені, цикли, додаток до диплому
- •Професійна діяльність зпдно з потребами ринку праці
- •Визнання ступенів. Додаток до диплому і його функції
- •Болонський процес в історичному аспекті
- •Велика хартія університетів (Magna Charta Universitatum)
- •Лісабонська конвенція (1997р.)
- •Сорбоннська декларація (1998 р.)
- •Болонська декларація (1999 р.)
- •Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій, 29-30 березня 2001 року, Саламанка
- •Конференція міністрів вищої освіти Європи «На шляху до європейського простору вищої освіти», 19 травня 2001 року, Прага
- •Комюніке конференції європейських міністрів,
- •18-19 Вересня 2003 року, Берлін
- •Конференція міністрів вищої освіти Європи, 19-20 травня 2005року, Берген
- •Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти.
- •Основні завдання, принципи та етапи формування Європейського простору вищої освіти
- •1. Введення дворівневого навчання.
- •2. Запровадження кредитної системи.
- •3.Контроль якості освіти.
- •4. Розширення академічної мобільності.
- •5.Забезпечення працевлаштування випускників.
- •6.Забезпечення привабливості європейської системи освіти.
- •Додаток до диплома як засіб забезпечення можливості працевлаштування
- •Акредитація
- •Навчання впродовж життя: виклик часу (за матеріалами семінару єоф)
- •1. Базові уміння.
- •1. Визнання цінності знань
- •3. Інвестиції часу і коштів в навчання
- •4. Наближення навчання до споживача
- •5. Базові уміння
- •6. Інноваційна педагогіка
- •Структури і суб'єкти Болонського процесу
- •Проблеми і протиріччя
- •Перспективні тенденції розвитку болонського процесу
- •Тема 5. Європейська система перезарахування кредитів - ects.
- •Європейська система накопичення і перезарахування кредитів (ects-єспк)
- •Дидактичні поняття кредиту і модуля
- •Європейська система трансферу кредитів — ects
- •Шкала оцінювання ects для оцінки якості досягнень студента
- •Організація оцінки результатів роботи студента
- •Тема 6. Європейська система перезарахування кредитів (ects) у вищій освіті України: принципи, шляхи і засоби впровадження
- •Розвиток вищої освіти україни в європейському освітньо-науковому просторі
- •Принципи, шляхи і засоби адаптації вищої освіти України до Європейського простору вищої освіти
- •Співпраця Міністерства освіти і науки з Європейським Союзом
- •Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (кмсонп) у внз України.
- •Запровадження кредитно-модульної системи організаціїнавчального процесу у вищих навчальних закладах України
Проблеми і протиріччя
Нерідко в Європі задаються питанням: чи досяжні висунуті Болонською декларацією цілі до 2010 року?
Як і в кожнім системному проекті, у структурній реформі європейської вищої школи дають про себе знать і різні рівні розвитку освітніх систем, і культурно-освітні традиції, і різний ступінь психологічної готовності до активного входження в процес. Не було б більшої ілюзії, чим представити Болонський процес як погоджений рух усіх національних систем або навіть їхніх ланок (секторів, профілів) у напрямку заявлених цілей. Побоювання виникають з різних сторін, у різних суб'єктів, по дуже широкому колу питань. Студенти нерідко вбачають у Болонському процесі погрозу «згортання» безкоштовної освіти і різкого скорочення виділюваних з бюджетів засобів на вищу освіти. Ректори і викладачі цілком допускають, що введення ECTS чревате зниженням якості освіти його окремих профілів. Скажемо, у колах чеської громадськості інженерної освіти виражається сумнів «у реальній користі строго дворівневої системи без рівнобіжних «прямих» магістерських програм, особливо з погляду логічної структури і послідовності навчальних курсів, а також якості підготовки випускників» [50].
Інші експерти вважають, «що заклопотаність, що спочатку малася, ... зменшується і навіть зникає. В даний час загальновизнано, що:
- декларація не заперечує різноманіття систем і дисциплін, а, навпроти, підтримує і систематизує його;
- принципи декларації цілком сумісні з дворівневими системами;
- системи кредитних годин не позбавляють університети можливості формувати власні навчальні плани і не зобов'язують них приймати без обмеження всі кредити, що студенти бажають перевести;
- існують різні шляхи зробити ступені відповідним умовам ринку праці Потрібне більше різноманіття перших ступенів, що забезпечувало б нові можливості на ринку праці і/або полегшувало доступ до різних видів післяуниверситетської освіти» [47].
Перелік питань можна продовжити:
- як адаптувати до двоступінчастої схеми вищого утворення досить тверді монодисциплінарні навчальні плани?
- яким образом сполучити з нею наявні в багатьох країнах складні структури присвоєння ступенів;
- як вибудувати орієнтацію на ринок без комерціалізації вищого утворення, а конкуренцію між вузами сполучити зі співробітництвом?
- які оптимальні можливості в університетів «зм'якшити» (облагородити, гуманизувати) багато погроз і ризики, що зв'язані з глобалізацією вищої освіти?
- який повинна бути позиція вищої школи Європи стосовно транснаціональної освіти?
- за допомогою яких заходів, програм і механізмів можна зближати (робити сумісними) неуніверситетські рівні вищої освіти, що настільки бурхливо розвиваються в окремих європейських державах?
- як зблизити академічну спрямованість бакалаврата і магістратури з посиленням їхньої професійної орієнтації?
- чи не приведе введення прискорених і укорочених курсів вищого утворення до зниження якості освіти (спостерігається виражена тенденція до трирічного бакалаврату)?
- чи удасться прискорити просування до проектування і реалізації якісних освітніх програм професійного бакалаврата в загальноєвропейському масштабі?
- наскільки поширимо досвід тих освітніх систем, у яких бакалаврат і магістратура інтегровані в єдиний навчальний план?
Проблемний ряд не вичерпується цими питаннями.
Допуск до магістерських програм, на жаль, не є автоматичним, у всякому разі, для студентів «з боку». Не переборені перешкоди до розширення мобільності викладачів. Конкуренція, як механізм розвитку вищої освіти й удосконалювання його якості, далеко не однозначно сприймається в академічних і суспільних колах. Не усунута плутанина щодо ролі й об'єктів акредитації (іноді говорять про «метааккредитації»). Немає поки термінологічної ясності, у тому числі з приводу таких понять, як «акредитація», «бінарні і тернарні системи вищої освіти», «двоступінчаста структура», «неуніверситетський сектор» і т.п. Багатьох не влаштовує різнобій у номенклатурі ступенів, дипломів і кваліфікацій. Потрібно англомовна ідентифікація ряду традиційних і знову створюваних вищих навчальних закладів. Повільно відшукуються «загальні знаменники» у тих або інших предметних областях. Немає переконливих доказів коректності двоступінчастої системи стосовно до таких профілів (областям, напрямкам) підготовки, як «інженерна справа», «медичні науки», «право». Немає об'ємної інформації з основних питань Болонского процесу, позитивним прикладам і ідентифікації проблем. Украй повільно проводиться структурна реформа в рішенні конкретних предметних або професійних областей. Тільки в частині європейських країн освіта протягом життя «інтегрується» як частина (ціль, задачі) систем вищої освіти.
Експерти висловлюють думку, що «у міру розвитку процесу потрібно;
- підтвердження основних цілей і принципів Болонської декларації для того, щоб підкріпити її роль опорного елемента довгострокових реформ і програми змін у Європі;
- велика скоординованість (особливо стосовно ECTS і профілю ступенів бакалавра і магістра) для того, щоб уникнути зайвого різноманіття, здатного породити нові перешкоди, і звести нанівець позитивний ефект процесу зближення».
Дає про себе знати недооцінка порівняльних досліджень у вищій освіті, виконаних у сучасних методологічних форматах. Поки явно недостатня увага приділяється міжнародному аспектові розробки навчальних планів і освітніх програм. Але і приведений перелік побоювань, проблем і питань далеко не повний, Читаючи матеріали, представлені різними західноєвропейськими експертами, мимоволі думаєш про те, що Болонський процес має заявлені цілі, механізми, інструментарій, але не визначений у результатах.
Ризики підстерігають і тих, хто активно включився в нього, і тих, хто воліє виждати час і уповає на здоровий консерватизм освітніх систем, здатних до самозахисту, саморозвиткові і відторгненню далекого і поспішного.