- •Тема 7. Вільний рух товарів у європейському союзі Лекційні питання:
- •1. Спільний ринок1 як мета Європейського Союзу
- •2. Фіскальні заходи
- •2.1. Митний союз. Заборона мита на імпорт та експорт до єс та всіх зборів, що мають еквівалентний ефект
- •2.2. Заборона дискримінаційного оподаткування
- •3. Нефіскальні заходи. Кількісні обмеження та заходи, що мають еквівалентний ефект
- •3.1. Обмеження імпорту
- •3.2. Обмеження експорту
- •3.3. Винятки із застосування статей 24, 35 Договору про діяльність єс
- •Контрольні питання
Контрольні питання
1. У чому полягає різниця між Внутрішнім ринком та Спільним ринком ЄС?
2. Чим відрізняються фіскальні та нефіскальні заходи щодо обмеження вільного руху товарів з боку держав-членів ЄС? Які це заходи?
3. Розкрийте поняття дискримінаційного оподаткування товарів з боку держав-членів ЄС.
4. Що розуміється під кількісними обмеженнями імпорту та експорту товарів та іншими еквівалентними за своїм значенням заходами з боку держав-членів? Чим відрізняються вони за своїми правовими наслідками?
1 За Лісабонським Договором поняття "Спільний ринок" замінено на "Внутрішній ринок". У цій і подальших лекціях ці поняття вживаються як взаємозамінні.
2 Принцип взаємного визнання сформував основу для так званих "директив нового підходу". Прикладом таких директив може служити Директива 89/48 про взаємне визнання дипломів (O.J. 1989 L19/16).
3 Див.: Справа 45/87, Commission v. Ireland (Ireland Re Dundalk Water Supply) (1988) ECR 4929, (1989) 1 CMLR 225. У рішенні по справі 7/78, R. v. Thompson (1978) ECR 2247, (1979) 1 CMLR 47 було вирішено, що термін "товари" покриває також й колекційні срібні та золоті монети, за умови, що вони не є в обороті як засіб платежів.
4 Див.: Директива 70/50, що основана на положеннях ст. 33(7) щодо скасування заходів, що мають еквівалентний до кількісних обмежень ефект на імпорт та не відносяться до інших положень, що ухвалені згідно з Договором про Співтовариство від 22 грудня 1969 p. (O.J. 1969 L13/29).
5 Вимога пропорційності походить з рішення по справі Rau (Справа 261/ 81), у якому ЄСП проголосив, що "якщо держава-член має вибір між різноманітними заходами для досягнення тієї самої мети, треба обирати такі способи, що найменшою мірою обмежують вільний рух товарів у Співтоваристві".