3.2. Обмеження експорту

Стаття 35Договору про діяльність ЄС забороняє державам-членамустановлювати кількісні обмеження на експорт та інші заходи, що мають еквівалентний ефект.

Проте ст. 35Договору про діяльність ЄС, на відміну від ст. 34Договору про діяльність ЄС, застосовується лише тоді, коли йдеться про пряму дис­кримінацію.

ЄСП установив, що ст. 35 Договору про діяльність ЄС стосується національних заходів, що мають своєю особли­вою метою чи наслідком обмеження експорту та таким чином встановлення різного ставлення до національної торгівлі дер­жав-членів ЄС та експорту товарів у такий спосіб, що надає особливої переваги національному виробникові або національному ринкові відповідної держави за рахунок виробництва або торгівлі іншої держави-члена.

3.3. Винятки із застосування статей 24, 35 Договору про діяльність єс

Статті 34, 35Договору про діяльність ЄС містять імперативні заборони щодо встановлення кількісних обмежень на імпорт-експорт та заходів, що мають еквівалентний ефект. Проте навіть ці заборонні приписи можна подолати, якщо буде доведено, що встановлення кількісних обмежень і заходів, що мають екві­валентний ефект, зумовлено будь-якою з підстав, перелічених у ст. 36 Договору про діяльність ЄС, а саме вимагати захисту публічного порядку, державної безпеки чи громадського здоров'я; захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин; захисту національної культурної спадщини, що має мистецьку, історичну чи археологічну цінність; або захисту промислової та комер­ційної власності.

Оскільки ст. 36 Договору про діяльність ЄС становить ви­няток з однієї з фундаментальних свобод Спільного ринку ЄС, вона має тлумачитися якнайвужче і тому перелік, викладений у статті, є вичерпним.

Важливо також те, що ст. 36Договору про діяльність ЄС перелічує підстави саме некомерційного харак­теру.

Щодо вимоги захисту громадського здоров'я, провідним є рішення ЄСП у справі R. v. Henn and Derby, що стосувалася імпорту до Великої Британії порнографічних ляльок з Нідер­ландів. ЄСП встановив, що якщо встановлення заборони й виправдовується міркуваннями громадського здоров'я, засто­сування такої заборони не може становити засобу свавільної дискримінації чи прихованого обмеження торгівлі. Тобто не можна заборонити ввозити "аморальні" товари, якщо на внутрішньому ринку держави, до якої вони ввозяться, існує дозволена законом торгівля аналогічними товарами.

Як свідчить практика, найчастіше для встановлення прихо­ваного обмеження торгівлі використовується підстава захисту здоров'я та життя людей, тварин та рослин.

Згідно з рішенням Commission v. United Kingdom (Newcastle Disease), вимога захисту здоров'я та життя, на яку держава посилається як на підставу для запровадження обмежень торгівлі, повинна відповідати таким умовам: по-перше, має існувати справжня загроза здо­ров'ю або життю, і, по-друге, вжиті заходи мають бути здатними насправді захистити від цієї загрози та повинні бути пропор­ційні цілям, які мають бути досягнуті.

Щодо потреби захисту національної культурної спадщини, що має мистецьку, історичну чи археологічну цінність, як під­стави для обмеження руху товарів, ЄСП ще не опрацював достатньої практики з цього питання.