6

Право ЄС

Тема 7. Вільний рух товарів у європейському союзі Лекційні питання:

1. Спільний ринок як мета Європейського Союзу

2. Фіскальні заходи

3. Нефіскальні заходи. Кількісні обмеження та заходи, що мають еквівалентний ефект

1. Спільний ринок1 як мета Європейського Союзу

Головною метою створення Європейського Союзу було вста­новлення Спільного ринку держав-членів ЄС. ЄСП визначив мету ЄС таким чином за договором, створюючи спільний ринок та поступово зближуючи економічну політику держав-членів, прагне об'єднати національні ринки в єдиний ринок, який мав би усі характеристики внутрішнього ринку.

➢ Спільний ринок ЄС включає такі елементи:

а) Внутрішній ринок, що характеризується скасуванням між державами-членамиЄС будь-яких перешкод вільному руху това­рів, пересуванню осіб, послуг та капіталу;

б) систему справедливої конкуренції між державами-членамиЄС;

в) спільну торгівельну політику ЄС.

Для досягнення цієї мети існувала потреба прийняття спе­ціальних програм з інтеграції. Єдиний Європейський Акт доповнив Договір про Співтовариство 1957р. ст. 7(а) (яку Амстердамським Договором було перенумеровано на ст. 14),яка проголошує, що Співтовариство вживатиме заходів з метою поступового формування Внутрішнього ринку в строк до 31грудня 1992 р. УДоговорі про Співтовариство 1957р. (ст. 26Договору про діяльність ЄС) далі зазначається, що Внутрішній ринок становитиме простір без внутрішніх кордонів, у якому буде гарантований вільний рух товарів, послуг та капіталу, пере­сування осіб відповідно до положень установчих договорів ЄС.

У межах Внутрішнього ринкуЄС забороненозапровадження будь-яких перешкод торгівлі, зокрема: фізичних, фіскальних або технічних.

♦ Фізичні перешкоди — це будь-які процедури фізич­ної перевірки або заборони, що встановлюються на кордонах держав-членів ЄС та перешкоджають вільному руху товарів або пересуванню осіб.

♦ Фіскальні перешкоди існу­ють у 2формах: у формі мита та непрямих податків.

♦ Технічні перешкоди торгівлі — це всі види національних заходів, що стосуються технічних специфікацій, яких можна використати для сегрегації ринків та блокування інтеграційних процесів у межах ЄС.

Для подолання таких перешкод законодавство держав-членів ЄС має бути приведено у відповідність із законодавством ЄС. Це можливо лише через прийняття спільних програм з гар­монізації законодавства держав-членів ЄС, як це передбачено ст.ст. 114, 115, 352Договору про діяльність ЄС.

Гармонізація законодавства держав-членів ЄС може бути повною або частковою. За браком повної гармонізації повинно бути принаймні взаємне визнання (англ. mutual recognition) стандартів державами-членами. Принцип взаємного визнання означає, що товари, законно випущені на ринок однією держа­вою-членом,можуть і повинні вільно продаватися в інших державах-членах,оскільки вони вже пройшли через контроль держави-члена ЄС, де їх уперше було випущено на ринок².

➢ Свобода вільного руху товарів у ЄС передбачає:

1) заснування митного союзу (ст. 28 (1)Договору про діяль­ність ЄС) та включає заборону запровадження між державами-членами ЄС мита (як на імпорт, так і на експорт) та інших зборів, що мають подібний (еквівалентний) ефект (ст. 30 Дого­вору про діяльність ЄС), і прийняття спільного митного тарифу щодо інших країн;

2) усунення дискримінаційного оподаткування товарів, що були випущені в інших державах-членахЄС (ст. 110 Договору про діяльність ЄС);

3) скасування кількісних обмежень у торгівлі між держава­ми-членами та всіх інших заходів, що мають еквівалентний ефект (ст. 34 Договору про діяльність ЄС).

Таким чином, ст.ст. 30, 110 Договору про діяльність ЄС стосуються заборони фіскальних, а ст. 34Договору про діяль­ність ЄС —нефіскальних перешкод в торгівлі між державами-членами ЄС (рис. 6).

Слід пам'ятати, що ст. 36 Договору про діяльність ЄС передбачає деякі можливі виняткові підстави, які дозволяють державам-членам вживати обмежувальних за­ходів нефіскального характеру, заборонених ст. 34 Договору про діяльність ЄС. Водночас, таких виняткових підстав для запровадження державами-членамифіскальних перешкод (мита та зборів), заборонених ст.ст. 30, 110Договору про діяльність ЄС, не передбачено.

Практика ЄСП неабияк вплинула на розвиток доктрини вільного руху товарів, тому для розуміння багатьох концепцій цього правового інституту необхідно знати та вміти аналізувати відповідні судові рішення.

Слід зазначити, що термін "товари" не є чітко визначеним в установчих договорах ЄС, але на практиці він вживається рівно­значно з терміном "продукти". Ці терміни було визначено ЄСП як такі, що означають будь-що, здатне бути оціненим у грошо­вому еквіваленті та бути об'єктом комерційних операцій. Термін "товари" стосується до товарів, що передаються як за договором підряду, так і за договором купівлі-продажу³.

Слід пам'ятати, що товари з інших країн, коли вони за­конно потрапляють на ринок будь-якої з держав-членів ЄС, далі мають такий самий статус, як і товари, які вироблено в ЄС, тобто, на них поширюються всі свободи Внутрішнього ринку ЄС.