ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ.

1. Тема дипломної

« Психологічні чиники соціальної дезадаптації у молодшому шкільному віці ».

2. Актуальність проблеми

У її теоретично-прикладному аспекті та проблеми шкільної практики зумовили вибір теми бакалаврівскої роботи “Психолого-педагогічні чинники соціальної адаптації молодших школярів”.

3.Предмет дослідження

Зміст роботи шкільного психолога з попередження і корекції шкільної дезадаптації молодших школярів.

4. Об’єкт дослідження

Процес соціальної адаптації молодших школярів.

5.Мета дослідження

Виявлення психолого-педагогічних умов соціальної адаптації школярів.

6.Методи дослідження

• -метод теоретичного моделювання;

• -спостереження;

• -психолого-педагогічний експеримент;

• -анкетування;

• -метод експертних оцінок;

• -методи математичної статистики;

• -порівняльний метод.

7.Організація дослідження:

Дослідження соціальної адаптації молодших школярів проводилось на базі Кіровоградської обл. Добровеличківського р-н :

Федорівська ЗОШ І-ІІ ст.

Кількість учнів: Взяли участь:

Федорівська ЗОШ – 87 учнів. 24

Час проведення: навчальний рік.

Проводився аналіз адаптації за методиками:

• малюнковими: “Мій клас”;

“Що мені подобається в школі”;

“Лісова школа”;

• “Карта адаптації першокласників”;

• методика “Експертна оцінка адаптування дитини до школи”;

• методика дослідження мотивації навчання у першокласників;

• методика “Символічного завдання на виявлення соціального “я”;

• методика “Стиль педагогічного керівництва (за О.Мотковим).

8.Результати дослідження

Проаналізуємо експериментальні дані з кожної психодіагностичної методики.

За проективними малюнковими методиками “Мій клас”, “Що мені подобається в школі”, “лісова школа”. Було виявлено нами три рівні соціальної адаптації. Група дітей з низьким рівнем соціальної адаптації, яка становить 13,3% учнів, це діти з певними істотними труднощами у соціальній адаптації. Діти, які успішно адаптувались до умов нового соціального середовища з високим рівнем становлять 19,9% і середній рівень соціальної адаптації 66,8%.

Щоб дослідити соціально-психологічну адаптацію дітей. було проведено методики усного опитування, та тестування. За допомогою методики “Експертна оцінка адаптування дитини до школи” і “Карта адаптації першокласників” було про атестовано вчителів і батьків. Аналіз показав. За оцінками вчителів, адаптація дітей до школи 83%, неповна адаптація 16,6%. З результатів тестування батьків адаптація дітей до школи 77%, неповна адаптація 22,8%. Отже, батьки бачать більше труднощів в соціально-психологічної адаптації дітей. Цей результат має високу інформативність у плані психокорекційної роботи шкільного психолога для встановлення особистості. Як показало дослідження важливу роль у соціальній адаптації дітей відіграє стиль педагогічного спілкування вчителів. Досліджуючи проблему ми використали методику “Стиль педагогічного керівництва” (за О.Мотковим). Було виявлено, що 81,5% учителів демонструють високий рівень співпраці з дітьми. Своє вміння встановлювати стосунки співпраці на високому рівні оцінок 85% учителів, а здатність до емоційного співпереживання і відкритого спілкування –95%. Це дуже високий показник, які можливо не зовсім відповідають реальності, оскільки одержані нами на основі самооцінки вчителів.

У молодшому шкільному віці формується все точніші і повніше уявлення про свої фізичні і психологічні якості та якості оточуючих людей, що призводить до оточення і ускладнення Я-образу та образів інших людей. Аналіз методики показав, що учнів з високою самооцінкою 33%, адекватною 54,5%, низькою 5,5%.

77,1 учнів сприймає себе частиною групи, а це означає, що вони соціально зацікавлені.

Значне місце в мотивації молодшого школяра займають вузькі особистісні мотиви. Щоб дослідити мотиви школярів нами було проведено методику дослідження мотивації навчання у першокласників, результати показали, що 17,9% дітей мають переважно соціально мотиви, пізнавальні 21%, ігрові 29,3%.

У той же час керуються зовнішніми мотивами 16,2, позиційними 6,6% із мотивом відмітка (діти ходять до школи із-за оцінок) 7,8%. З результатів ми бачимо, що основним джерелом мотивації у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Менш сформованими є соціальні мотиви.