5.2. План семінарського заняття

1. Поняття дивідендної політики, її фактори та складові.

2. Основні теоретичні моделі та концепції дивідендної політики.

2.1. Теорія Модільяні—Міллера (теорія іррелевантності).

2.2. Теорія податкових переваг.

2.3. Теорія «синиці в руках».

2.4. Теорія ігор та сигнальна гіпотеза.

2.5. Теорія Дженсена (Jensen, 1976).

2.6. Гіпотеза Ла Порта та ін. (La Porta & others, 1998).

3. Форми реалізації дивідендної політики.

3.1. Грошові дивіденди.

3.2. Виплати корпоративними правами.

3.3. Деномінація акцій шляхом поділу.

3.4. Викуп корпоративних прав власної емісії.

4. Процедура та порядок виплати грошових дивідендів.

5. Оподаткування дивідендів.

6. Оцінювання ефективності дивідендної політики підприємства.

5.3. Термінологічний словник

Альтернативні дивіденди — варіант реалізації дивідендної політики суб’єкта господарювання, формування доходу власників його корпоративних прав у формі, відмінної від грошових дивідендних виплат (cash dividends). Під альтернативними дивідендами розуміють виплати корпоративними правами, поділ корпоративних прав та викуп корпоративних прав.

Аутсайдер (outsider) — фізична або юридична особа — власник корпоративних прав, яка, у зв’язку з певними обставинами, передусім через величину її частки у статутному капіталі, не може суттєво впливати на прийняття управлінських рішень суб’єкта господарювання. До аутсайдерів найчастіше відносять дрібних акціонерів, а також акціонерів інституційних інвесторів (див. інсайдер).

Власний капітал (equity) — частина активів суб’єкта господарювання, яка залишається після погашення усіх його грошових зобов’язань, тобто це ті джерела фінансових ресурсів підприємства, що були внесені засновниками (учасниками) товариства, а також сформовані на підприємстві у процесі його фінансово-господарської діяльності, переважно за рахунок тезаврації.

Грошові дивіденди (cash dividend) — частина чистого прибутку (EAIT) підприємства, розподілена між його учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивіденд (dividend) — частина прибутку підприємства — емітента корпоративних прав, що розподіляється між учасниками такого підприємства відповідно до величини їх внеску до статутного (пайового) капіталу підприємства-емітента відповідно до умов емісії корпоративних прав (розподілу часток), які засвідчують такий внесок.

Дивідендна політика (dividend policy) — частина корпоративної стратегії суб’єкта господарювання, яка спрямована на формування доходу власників корпоративних прав такого суб’єкта господарювання.

Дроблення акцій (stock splits) — корпоративна операція з цінними паперами власної емісії, яка передбачає зменшення номінальної вартості акцій відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням загальної кількості всіх випущених емітентом акцій. Дроблення не призводить до зміни сумарної номінальної вартості акцій, а отже, операція дроблення акцій не може викликати зміну величини статутного капіталу акціонерного товариства.

Інсайдер (insider) — фізична або юридична особа — власник корпоративних прав, яка через певні обставини може суттєво впливати на прийняття управлінських рішень суб’єкта господарювання. До інсайдерів підприємства найчастіше відносять великих акціонерів (як правило, з контрольним пакетом), а також вищий менеджмент підприємств (інколи і його працівників).

Консолідація (об’єднання) акцій (reverse stock splits) — корпоративна операція з цінними паперами власної емісії, яка передбачає зменшення загальної кількості акцій відповідно до заданого коефіцієнта водночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості всіх випущених емітентом акцій. Консолідація не веде до зміни сумарної номінальної вартості акцій, а отже, операція консолідації акцій не може змінити величину статутного капіталу акціонерного товариства.

Корпоративні операції з цінними паперами власної емісії — це операції, пов’язані з анулюванням, змінами номінальної вартості іменних цінних паперів, а також інші операції емітента, які пов’язані зі зміною умов випуску іменних цінних паперів.

Максимізація добробуту акціонерів (Shareholder Value Maximization) — це одна із основних відповідно до сучасної теорії корпоративних фінансів, цілей діяльності суб’єкта господарювання, яка передбачає забезпечення максимізації доходів власників корпоративних прав такого суб’єкта господарювання (акціо­нерів) шляхом досягнення оптимального співвідношення між грошовими дивідендами (cash dividend) та капітальним доходом (приростом ринкової вартості корпоративних прав суб’єкта господарювання — capital gain).

Нерозподілений прибуток (retained profit) — це частина чистого прибутку підприємства за попередні періоди, що не була розподілена між власниками корпоративних прав чи спрямована на формування інших фондів, передбачених статутними документами такого суб’єкта господарювання.

План реінвестування дивідендів (Dividend Reinvestment Plan — DRIP) — це опціонний план, який дає змогу акціонерам (власникам корпоративних прав) спрямувати грошові дивіденди у джерела їх отримання на придбання додаткових акцій (нової емісії чи на вторинному ринку) на встановлених таким планом умовах.

Політика дивідендних виплат (payout policy) — складова дивідендної політики суб’єкта господарювання, яка визначає ефективні з погляду менеджменту підприємства пропорції розподілу чистого прибутку у формі грошових виплат на користь власників корпоративних прав та формування нерозподіленого прибутку.

Резерв дивідендів — частина власного капіталу (нерозподіленого прибутку минулих років) підприємства, яка резервується в роки з високим обсягом чистого прибутку з метою забезпечення стабільного рівня дивідендних виплат у роки з недостатнім рівнем прибутковості; резерв також використовують для забезпечення дивідендних виплат за привілейованими акціями.

Сигнальна модель дивідендних виплат (dividend signaling) — це теоретична модель обґрунтування грошових дивідендних виплат, що вимагає від менеджменту формування позитивних (уникнення формування негативних) ринкових сигналів для учасників ринку капіталу з метою підтримання ринкового курсу власних корпоративних прав.

Тезаврація прибутку — спрямування частини чистого прибутку (EAIT) на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів.