- •Українська мова
- •Передмова
- •Модуль 1. Мова і професія
- •Тема 1. Особливості розвитку мовної системи і професійне спілкування.
- •1. Мова і мовлення
- •2. Походження і функціонування мови
- •3. Національна мова і мовна політика
- •4. Українська літературна мова та її норми
- •5. Стилі мовлення. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів
- •6. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів.
- •Завдання
- •5. Перекладіть часто вживані у діловому мовленні стандартні конструкції.
- •Тема 2. Терміни. Термінологія. Професіоналізми.
- •1. Поняття про термінологію, термін і терміносистему.
- •2. Параметри економічної терміносистеми.
- •3. Тематичне членування термінів
- •4. Способи творення термінів.
- •5. Поняття «терміна-запозичення».
- •6. Професійна лексика і професіоналізми
- •Завдання
- •2. Типи і форми усного спілкування.
- •3. Мовленнєвий етикет
- •4. Стандартні етикетні ситуації, мовні формули
- •5. Кличний відмінок. Моделі побудови звертань
- •Закінчення іменників у кличному відмінку
- •Основні моделі звертання в українській мові
- •Завдання
- •1. Запишіть вітальні вислови залежно від часу вживання їх.
- •2. Утворіть шанобливі форми звертання, вживаючи нижчеподані імена і по батькові у формі кличного відмінка.
- •3. Вкажіть правильний варіант перекладу етикетних мовних формул.
- •4. Доберіть синоніми до формул мовного етикету, які вживатимете спілкуючись з колегами.
- •5. Чи можна вважати культурною людину, якщо вона так говорить:
- •7. Доберіть синоніми до етикетних формул спілкування.
- •8. Будьте учасником діалогу, відповідаючи на поставлені запитання.
- •10. Поставте іменники у формі кличного відмінка. Поясніть відмінкові закінчення.
- •2. Словозміна іменників.
- •Зразки відмінювання іменників
- •I відміна, однина
- •I відміна, множина
- •II відміна, однина
- •II відміна, множина
- •III відміна
- •IV відміна
- •3. Особливості вживання іменника у професійному мовленні.
- •2. Написання іменників на означення статусу, фаху, посади, звання здебільшого чоловічого роду, наприклад:
- •5. Уживати іменник, дотримуючи унормованих форм числа,наприклад:
- •7. Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен в р., а не з. Чи д. Відмінку, наприклад:
- •Завдання
- •15. Відредагуйте речення, прокоментуйте граматичні помилки:
- •16. Поставте подані іменники в родовому, давальному і орудному відмінках однини.
- •17. Запишiть у родовому, давальному і кличному вiдмiнках однини сполуки, утворенi прiзвищем, iменем, iменем по батьковi. Наведiть граматичні варіанти.
- •18. Перепишiть, розкриваючи дужки. Замініть, де це потрiбно, малу лiтеру великою.
- •19. Уставте, де це потрiбно м’який знак або апостроф.
- •26. Розкрийте дужки, узгодивши іменник з числівником.
- •27. Від поданих слів утворіть складні іменники. Запишіть їх у дві колонки: 1) ті, що пишуться разом, 2) через дефіс.
- •28. Поставте слова у формі орудного відмінка однини, правопис поясніть.
- •29. Поставте слова у формі родового відмінка однини і погрупуйте за двома колонками: 1) із закінченнями -а, -я; 2) із закінченнями -у, -ю.
- •30. Випишіть словосполучення, у яких правильно утворено форму родового відмінка в іменниках чоловічого роду.
- •Тема 2. Особливості вживання прикметника у професійному мовленні.
- •1. Прикметник
- •3. Особливості вживання прикметників у професійному мовленні:
- •Завдання
- •13. Запишіть слова у дві колонки залежно від –н- чи -нн- у кожному слові.
- •14. Запишіть слова згідно з правилами їх написання: разом, окремо, через дефіс.
- •15. На місці крапок поставте, де потрібно, пропущені літери, повторивши попередньо відповідну тему: «Спрощення в групах приголосних»:
- •20. Знайдіть прикметники, у яких порушено норму творення форм ступенів порівняння прикметників.
- •21. Утворіть складні форми прикметників, перша частина яких починається словами:
- •22. Утворіть від географічних назв прикметники.
- •23. Уважно прочитайте текст, перепишіть. Виберіть правильні граматичні форми прикметників, подані в дужках.
- •24. Запишіть складні прикметники у три колонки (разом, через дефіс, окремо).
- •25. Запишіть складні слова так, щоб першим компонентом був числівник, написаний літерами.
- •2. Особливості запису цифрової інформації.
- •Завдання
- •16. Виберіть правильне словосполучення.
- •17. Відредагуйте речення з числівниками.
- •18. Вкажіть на неправильні форми числівників.
- •19. Виправте помилки у реченнях.
- •Тема 4. Особливості вживання дієслів і дієслівних форм у професійному мовленні.
- •1. Категорії дієслова.
- •2. Форми дієслова: дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то.
- •3. Лексична сполучуваність дієслів і дієслівних форм. Правописні особливості дієслова.
- •Завдання
- •2. Перекладіть ділові слова українською мовою.
- •4. Утворіть від поданих інфінітивів усі особові форми дієслів і визначте дієвідміну.
- •6. Уточніть, що означають фразеологізми, наведені нижче.
- •8. Відредагуйте речення.
- •9. Серед низки фразеологізмів виділіть зайві за значенням.
- •12. Перекладіть українською мовою.
- •13. Поставте дієслова у і особі однини доконаного виду. Зразок: заселяти – заселю, розбивати – розіб’ю. Зверніть увагу на чергування голосних.
- •15. Напишіть початок кожного речення, відшукавши його серед запропонованих (у дужках) варіантів.
- •21. Замініть подані дієслівні словосполучення одним словом і, навпаки, одне слово – словосполученням.
- •23. Поставте наголоси в дієсловах відповідно до акцентологічних норм.
- •24. Поміркуйте, чи правильно перекладено дієслівні словосполучення? Якщо ні, запишіть свої варіанти.
- •Тема 5. Особливості використання прийменників у ділових паперах
- •1. Види прийменників.
- •2. Особливості перекладу прийменникових конструкцій українською мовою. Синонімія прийменникових конструкцій.
- •Завдання
- •1. Проблемне завдання.
- •2. Поміркуйте, якими аргументами можна пояснити не однотипне написання слів. Складіть речення.
- •3. Відредагуйте речення.
- •4. Знайдіть серед поданих прикладів помилки слововживання. Випишіть правильні.
- •5. Перепишіть, добираючи з дужок потрібний прийменник. Перевірте себе за словником.
- •15. Доберіть антоніми до поданих прийменникових словосполучень.
- •16. Доберіть синоніми до поданих прийменникових словосполучень.
- •17. Зробіть правильний вибір прийменникових словосполучень.
- •18. Запишіть прийменники, знявши риску.
- •Модуль 3. Професійна документація
- •Тема 1. Документація щодо особового складу
- •2. Резюме.
- •Структура резюме
- •Характеристика
- •Завдання
- •1. Розгляньте зразок заяви. Визначте особливості складання й оформлення цього документа.
- •2. Оберіть правильний варіант вислову. Відповідь обґрунтуйте.
- •3. Поставте іменники у родовому і давальному відмінку однини.
- •4. Поставте наголоси у словах відповідно до норм сучасної української літературної мови.
- •5. Відредагуйте тексти заяв.
- •7. Продовжте речення.
- •20. Відредагуйте текст автобіографії.
- •21. Складіть автобіографію.
- •26. З’ясуйте, які з наведених вислові є правильними.
- •27. Запишіть подані прізвища, імена, по батькові у родовому відмінку однини.
- •28. Вставте пропущені літери відповідно до правопису.
- •29. Відредагуйте фрагменти характеристик.
- •3)Характеристика.
- •30. Доберіть синоніми до поданих слів, що допоможе уникнути повторень, складаючи текст характеристики.
- •37. Складіть резюме від свого імені. Визначте посаду, на яку Ви могли б претендувати з огляду на Ваш освітньо-кваліфікаційний рівень.
- •38. Вставте пропущені літери – и або –і.
- •40. Утворіть складні прикметники й іменники (коли це можливо).
- •42. Утворіть форму знахідного відмінка однини чоловічих прізвищ. Указівку на виконавця управлінської дії введіть до складу: «Призначити…»; «Перевести…»; «Відрядити…» тощо.
- •43. Назви фахів і посад виправте так, щоб уникнути безпідставного вживання у складі цих назв прийменника по.
- •45. Виправте ненормативні засоби вислову у фрагментах наказів.
- •2. Запрошення
- •3. Оголошення
- •Оголошення
- •Ландшафтного дизайнера
- •4. Звіт
- •5. Пояснювальна записка
- •6. Доповідна записка
- •7. Довідка
- •8. Протокол
- •9. Витяг з протоколу
- •Завдання
- •6. Від поданих слів утворіть форми кличного відмінка, звертаючись у листах з проханням до партнерів, клієнтів, спонсорів, колег.
- •7. Запишіть у дужках види листів, які доведеться писати, якщо:
- •8. Вставте замість крапок слова, що допоможуть розкрити зміст думок, висловлених у листах на адресу партнера.
- •9. Від Вашого вибору слів, що в дужках, залежатиме рівень знань лексичних норм української мови.
- •11. Зробіть правильний вибір типових словосполучень, речень, уживаних у текстах листів.
- •12. Виправте помилки у нижчеподаних словосполученнях і реченнях. Поясніть характер помилок.
- •13. Поясніть, що таке тавтологія, плеоназм? Як уникнути цього небажаного явища в поданих словосполученнях і реченнях?
- •15. Перекладіть українською мовою:
- •16. Доберіть синоніми до стандартних форм, уживаних у листах.
- •17. Відредагуйте тексти листів, допишіть реквізити.
- •18. Перекладіть словосполучення.
- •19. Запишіть назви організацій та установ згідно з правописом.
- •20. Складіть речення зі словами-паронімами:
- •22. Відредагуйте подані словосполучення, вживані в листах.
- •23. Утворіть форму кличного відмінка однини іменників на позначення статусу особи та найменувань керівних органів, установ (організацій) та структурних підрозділів.
- •24. Складіть звіт про роботу профспілкового комітету, використавши у ньому безособові дієслівні форми на -но, -то, утворені від поданих дієслів.
- •25. Вставте пропущені букви і напишіть слова відповідно до українського правопису. Напишіть звіт, використовуючи якнайбільше із запропонованих слів та словосполучень, про:
- •27. Перекладіть українською мовою.
- •30. Перекладіть:
- •31. Доберіть закінчення, прокоментуйте свій вибір:
- •32. Узгодьте підмет з присудком:
- •33. Прочитайте заголовки звітів. Відредагуйте їх, якщо потрібно. Допишіть відсутні відомості.
- •34. Перекладіть подані словосполучення.
- •35. Поміркуйте, чи правильно перекладено дієслівні словосполучення? Якщо ні, запишіть свої варіанти.
- •36. Доберіть синоніми до дієслів іншомовного походження.
- •44. Перекладіть словосполучення.
- •45. Доберіть антоніми до поданих слів.
- •46. Відредагуйте текст доповідної записки. Допишіть відсутні реквізити.
- •47. За поданим зразком допишіть доповідну записку.
- •48. Запишіть правильно графічні скорочення.
- •50. Відредагуйте тексти пояснювальних записок.
- •51. Оберіть словосполучення, які можна використати, складаючи пояснювальну записку.
- •53. Зробіть правильний вибір словосполучень.
- •58. Відредагуйте словосполучення, уживані у текстах протоколів.
- •Акт № 305
- •3. Доручення
- •Доручення
- •20 Вересня 2008 р.
- •4. Розписка.
- •Розписка
- •5. Відредагуйте словосполучення. Складіть речення з виправленими варіантами виділених слів.
- •21. Прочитайте документи, відредагуйте тексти, допишіть відсутні відомості.
- •23. Запишіть числівники словами.
- •24. Запишіть у формі родового відмінка однини прізвища, ім’я, по батькові.
- •25. Оберіть правильний варіант вислову. Відповідь обґрунтуйте.
- •26. Напишіть розписку про одержання грошей.
- •Тема 4. Господарсько-договірні документи
- •1. Договір.
- •Завдання
- •1. Зробіть правильний вибір словосполучень, уживаних у тексті договору. Мотивуйте свій вибір.
- •2. Перекладіть прийменникові конструкції, вживані в текстах договорів, контрактів.
- •15. Запишіть складні слова відповідно до правопису.
- •Джерела
- •54020, М. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9
6. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів.
Діловий стиль зумовлений насамперед активізацією пізнавальної та професійної функцій мови. Це стиль, який задовольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного та виробничого життя й діяльності, ділових відносин між державами або організаціями, а також стосунків між окремими членами суспільства в офіційній сфері їх спілкування.
В діловому стилі залежно від конкретної сфери вжитку виділяють підстилі:
- дипломатичний, який характеризується толерантністю, виробленими початковими і кінцевими формами документа і вживається у таких жанрах, як нота, комюніке, меморандум, угода, конвенція;
- юридичний, що прагне до абсолютної однозначності й точності формулювань і вживається в указах, законах, кодексах, статутах;
- канцелярсько-діловий, у сфері якого – документи повсякденного ділового життя (заяви, довідки, характеристики, доручення, автобіографії, накази, акти, розпорядження тощо), що складаються пересічними громадянами. Саме у них особливу увагу слід приділяти формі документа, дотриманню стандартизованих вимог щодо його складання і написання.
Прагнення до ідеальної об’єктивності будь-якого жанру ділових документів і суб’єктивна спрямованість юридичної або фізичної особи на конкретний результат не завжди співпадають, бо головною метою того, хто складає документ, є досягнення максимально позитивного результату при мінімальних мовних засобах. Ось чому зовнішня об’єктивна значимість має поєднуватися з суб’єктивним прагненням автора документа і того, хто його отримує, до максимальної зрозумілості, ясності й лаконічності.
Отже, типові мовні засоби ділового стилю (у більшості випадків і наукового) повинні орієнтуватися на зазначену вище мету і спиратися на такі основні вимоги:
1. Об’єктивність, яка полягає у високому ступені безособовості й відсутності будь-яких суб’єктивно-оціночних моментів у мові документа. Це означає, що переважна їх більшість має складатися від імені юридичної особи, а займенник може вживатися лише в документах щодо особового складу (наприклад, автобіографії): Інститут просить, Дирекція звертається, але Я, Іванов Іван Пилипович, народився... В інших випадках тексти набувають безособового характеру: Заводові потрібно, Просимо та ін. У наукових текстах, крім цього, займенник ми використовується у значенні я (Ми вважаємо, Ми дійшли висновку), що є свідченням наукової етики, а в ділових паперах займенник Ви ~ це вияв ввічливості (Прошу Вас з’явитись...). У діловому й науковому стилях не можна використовувати наказовий або умовний способи дієслова типу роби, пиши, зробив би (наказовість передається інфінітивом або безособовою формою: відрядити слюсарів.., завдання не виконується), емоційно забарвлених слів (наприклад, оціночних прислівників типу дуже, гарно), діалектизмів, жаргонізмів або професіоналізмів.
У граматиці ступені порівняння прикметників і узагальнені іменники на позначення місця роботи або проживання утворюються за допомогою аналітичних форм, а не афіксів, які підкреслюють суб’єктивну думку авторів (не повніший, найповніший, заводчани, а більш повний, найбільш повний; мешканці села, працівники заводу).
Те саме стосується синтаксису речень, де треба дотримуватися таких правил:
– не вживати пряму мову (крім випадків цитування фрагментів документа);
– не використовувати окличних, спонукальних або питальних речень;
– будувати речення переважно з пасивними конструкціями, які підкреслюють об’єктивність того, що відбувається, акцентують увагу на факті здійснення або нездійснення конкретної дії і спонукають до вирішення проблеми: Завдання щодо доставки вагонів не виконується, а не Ви не виконуєте мого завдання щодо доставки вагонів (в останньому випадку акцентується провина конкретної особи). У діловому контексті, як правило, головним є не питання, хто винний (цим відзначаються розмовний або публіцистичний стилі), а проблема, що робити;
– надавати перевагу так званим розщепленим присудкам (не здійснюватимуться, побудуємо, а будуть здійснюватися, будемо будувати), бо в цьому випадку відсутня категорична (і одночасно суб’єктивна) впевненість, а отже, документ спирається на об’єктивну можливість виконання дії.
2. Логічна послідовність реалізується в чітко визначених способах подачі матеріалу, які відрізняються зовнішньою логікою розповіді (хронологічна послідовність автобіографій, протоколів, звітів), внутрішньою логікою міркування (причинно-наслідкова послідовність службових, пояснювальних записок) або послідовною логікою опису, яка характеризує явища через перелік ознак, властивостей та інших елементів опису (описова характеристика звітів, актів, наказів, постанов).
Зовнішніми ознаками логічної послідовності є тісний логічний зв’язок між реченнями, частотність зв’язків з ознаками мети, причини, результативності (для цього, з цією метою, отже, таким чином, познайомившись зі справою та ін.), чітке членування тексту на абзаци, параграфи, частини тощо.
3. Переконливість. Враховуючи на тс, що діловий і науковий стилі, як правило, опосередковані, – це одна з найголовніших вимог не тільки до мови, але й до способу обґрунтування відповідної справи.
При цьому документ має бути максимально лаконічним (у ньому відображаються лише основні положення й аргументи), що досягається попереднім обдумуванням його змісту, складанням плану, добором аргументів (чим відповідальніший документ, тим більше він потребує попередньої роботи над ним).
4. Доказовість. Ця вимога до мови наукових і ділових документів випливає з попередньої і потребує закріпити переконливий характер тексту, обмеженого, як правило, однією сторінкою, необхідними додатками (копіями довідок, статистичними даними тощо), що напевно зумовлять позитивний результат. При цьому ані переконливості, ані доказовості не може бути, якщо у ділових документах (особливо у рекламних оголошеннях) заради незрозумілої для більшості «моди» будуть використовуватися специфічні терміни іншомовного походження типу консалтинг або інжиніринг.
5. Уніфікація і стандартизація – це постійна робота, яку мають проводити будь-які установи, заклади, організації, відслідковуючи стандартні ситуації, попереджаючи можливі непорозуміння й конфлікти і створюючи відповідні бланки документів з типовими мовними формулами і словесними кліше (як правило, такі бланки виробляються при виникненні 20% стандартних ситуацій у певній сфері життєдіяльності).Уніфікація охоплює всі рівні мови: словниковий запас, морфологію, синтаксис, пунктуацію і навіть стилі.
Типізація мовних засобів і стандартизація мови ділових паперів – одна з найактуальніших проблем діловодства, яка має вирішуватися як на рівні держави відповідними науковими інститутами, так і на конкретному виробництві або у конкретній організації чи установі.
6. Ясність викладу і точність опису. Ця вимога є найголовнішою для ділового стилю, бо будь-який документ має юридичну силу лише при точному виборі потрібного слова, правильному користуванні термінами (як правило, зрозумілими для більшості, а тому переважно українського походження на відміну від наукового стилю, де специфіка вимагає прагнути до інтернаціоналізації наукової термінології) і униканні професіоналізмів, а також при відсутності орфографічних і пунктуаційних помилок. Для української мови ця вимога має принциповий характер, бо під впливом міжмовної російсько-української омонімії (неделя – неділя, место – місто) або при неправильному виборі потрібного варіанту за значенням (общественная организация – суспільна організація, громадська організація; личное дело – особова справа, особиста справа) виникає безліч двозначностей і непорозумінь.