- •Українська мова
- •Передмова
- •Модуль 1. Мова і професія
- •Тема 1. Особливості розвитку мовної системи і професійне спілкування.
- •1. Мова і мовлення
- •2. Походження і функціонування мови
- •3. Національна мова і мовна політика
- •4. Українська літературна мова та її норми
- •5. Стилі мовлення. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів
- •6. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів.
- •Завдання
- •5. Перекладіть часто вживані у діловому мовленні стандартні конструкції.
- •Тема 2. Терміни. Термінологія. Професіоналізми.
- •1. Поняття про термінологію, термін і терміносистему.
- •2. Параметри економічної терміносистеми.
- •3. Тематичне членування термінів
- •4. Способи творення термінів.
- •5. Поняття «терміна-запозичення».
- •6. Професійна лексика і професіоналізми
- •Завдання
- •2. Типи і форми усного спілкування.
- •3. Мовленнєвий етикет
- •4. Стандартні етикетні ситуації, мовні формули
- •5. Кличний відмінок. Моделі побудови звертань
- •Закінчення іменників у кличному відмінку
- •Основні моделі звертання в українській мові
- •Завдання
- •1. Запишіть вітальні вислови залежно від часу вживання їх.
- •2. Утворіть шанобливі форми звертання, вживаючи нижчеподані імена і по батькові у формі кличного відмінка.
- •3. Вкажіть правильний варіант перекладу етикетних мовних формул.
- •4. Доберіть синоніми до формул мовного етикету, які вживатимете спілкуючись з колегами.
- •5. Чи можна вважати культурною людину, якщо вона так говорить:
- •7. Доберіть синоніми до етикетних формул спілкування.
- •8. Будьте учасником діалогу, відповідаючи на поставлені запитання.
- •10. Поставте іменники у формі кличного відмінка. Поясніть відмінкові закінчення.
- •2. Словозміна іменників.
- •Зразки відмінювання іменників
- •I відміна, однина
- •I відміна, множина
- •II відміна, однина
- •II відміна, множина
- •III відміна
- •IV відміна
- •3. Особливості вживання іменника у професійному мовленні.
- •2. Написання іменників на означення статусу, фаху, посади, звання здебільшого чоловічого роду, наприклад:
- •5. Уживати іменник, дотримуючи унормованих форм числа,наприклад:
- •7. Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен в р., а не з. Чи д. Відмінку, наприклад:
- •Завдання
- •15. Відредагуйте речення, прокоментуйте граматичні помилки:
- •16. Поставте подані іменники в родовому, давальному і орудному відмінках однини.
- •17. Запишiть у родовому, давальному і кличному вiдмiнках однини сполуки, утворенi прiзвищем, iменем, iменем по батьковi. Наведiть граматичні варіанти.
- •18. Перепишiть, розкриваючи дужки. Замініть, де це потрiбно, малу лiтеру великою.
- •19. Уставте, де це потрiбно м’який знак або апостроф.
- •26. Розкрийте дужки, узгодивши іменник з числівником.
- •27. Від поданих слів утворіть складні іменники. Запишіть їх у дві колонки: 1) ті, що пишуться разом, 2) через дефіс.
- •28. Поставте слова у формі орудного відмінка однини, правопис поясніть.
- •29. Поставте слова у формі родового відмінка однини і погрупуйте за двома колонками: 1) із закінченнями -а, -я; 2) із закінченнями -у, -ю.
- •30. Випишіть словосполучення, у яких правильно утворено форму родового відмінка в іменниках чоловічого роду.
- •Тема 2. Особливості вживання прикметника у професійному мовленні.
- •1. Прикметник
- •3. Особливості вживання прикметників у професійному мовленні:
- •Завдання
- •13. Запишіть слова у дві колонки залежно від –н- чи -нн- у кожному слові.
- •14. Запишіть слова згідно з правилами їх написання: разом, окремо, через дефіс.
- •15. На місці крапок поставте, де потрібно, пропущені літери, повторивши попередньо відповідну тему: «Спрощення в групах приголосних»:
- •20. Знайдіть прикметники, у яких порушено норму творення форм ступенів порівняння прикметників.
- •21. Утворіть складні форми прикметників, перша частина яких починається словами:
- •22. Утворіть від географічних назв прикметники.
- •23. Уважно прочитайте текст, перепишіть. Виберіть правильні граматичні форми прикметників, подані в дужках.
- •24. Запишіть складні прикметники у три колонки (разом, через дефіс, окремо).
- •25. Запишіть складні слова так, щоб першим компонентом був числівник, написаний літерами.
- •2. Особливості запису цифрової інформації.
- •Завдання
- •16. Виберіть правильне словосполучення.
- •17. Відредагуйте речення з числівниками.
- •18. Вкажіть на неправильні форми числівників.
- •19. Виправте помилки у реченнях.
- •Тема 4. Особливості вживання дієслів і дієслівних форм у професійному мовленні.
- •1. Категорії дієслова.
- •2. Форми дієслова: дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то.
- •3. Лексична сполучуваність дієслів і дієслівних форм. Правописні особливості дієслова.
- •Завдання
- •2. Перекладіть ділові слова українською мовою.
- •4. Утворіть від поданих інфінітивів усі особові форми дієслів і визначте дієвідміну.
- •6. Уточніть, що означають фразеологізми, наведені нижче.
- •8. Відредагуйте речення.
- •9. Серед низки фразеологізмів виділіть зайві за значенням.
- •12. Перекладіть українською мовою.
- •13. Поставте дієслова у і особі однини доконаного виду. Зразок: заселяти – заселю, розбивати – розіб’ю. Зверніть увагу на чергування голосних.
- •15. Напишіть початок кожного речення, відшукавши його серед запропонованих (у дужках) варіантів.
- •21. Замініть подані дієслівні словосполучення одним словом і, навпаки, одне слово – словосполученням.
- •23. Поставте наголоси в дієсловах відповідно до акцентологічних норм.
- •24. Поміркуйте, чи правильно перекладено дієслівні словосполучення? Якщо ні, запишіть свої варіанти.
- •Тема 5. Особливості використання прийменників у ділових паперах
- •1. Види прийменників.
- •2. Особливості перекладу прийменникових конструкцій українською мовою. Синонімія прийменникових конструкцій.
- •Завдання
- •1. Проблемне завдання.
- •2. Поміркуйте, якими аргументами можна пояснити не однотипне написання слів. Складіть речення.
- •3. Відредагуйте речення.
- •4. Знайдіть серед поданих прикладів помилки слововживання. Випишіть правильні.
- •5. Перепишіть, добираючи з дужок потрібний прийменник. Перевірте себе за словником.
- •15. Доберіть антоніми до поданих прийменникових словосполучень.
- •16. Доберіть синоніми до поданих прийменникових словосполучень.
- •17. Зробіть правильний вибір прийменникових словосполучень.
- •18. Запишіть прийменники, знявши риску.
- •Модуль 3. Професійна документація
- •Тема 1. Документація щодо особового складу
- •2. Резюме.
- •Структура резюме
- •Характеристика
- •Завдання
- •1. Розгляньте зразок заяви. Визначте особливості складання й оформлення цього документа.
- •2. Оберіть правильний варіант вислову. Відповідь обґрунтуйте.
- •3. Поставте іменники у родовому і давальному відмінку однини.
- •4. Поставте наголоси у словах відповідно до норм сучасної української літературної мови.
- •5. Відредагуйте тексти заяв.
- •7. Продовжте речення.
- •20. Відредагуйте текст автобіографії.
- •21. Складіть автобіографію.
- •26. З’ясуйте, які з наведених вислові є правильними.
- •27. Запишіть подані прізвища, імена, по батькові у родовому відмінку однини.
- •28. Вставте пропущені літери відповідно до правопису.
- •29. Відредагуйте фрагменти характеристик.
- •3)Характеристика.
- •30. Доберіть синоніми до поданих слів, що допоможе уникнути повторень, складаючи текст характеристики.
- •37. Складіть резюме від свого імені. Визначте посаду, на яку Ви могли б претендувати з огляду на Ваш освітньо-кваліфікаційний рівень.
- •38. Вставте пропущені літери – и або –і.
- •40. Утворіть складні прикметники й іменники (коли це можливо).
- •42. Утворіть форму знахідного відмінка однини чоловічих прізвищ. Указівку на виконавця управлінської дії введіть до складу: «Призначити…»; «Перевести…»; «Відрядити…» тощо.
- •43. Назви фахів і посад виправте так, щоб уникнути безпідставного вживання у складі цих назв прийменника по.
- •45. Виправте ненормативні засоби вислову у фрагментах наказів.
- •2. Запрошення
- •3. Оголошення
- •Оголошення
- •Ландшафтного дизайнера
- •4. Звіт
- •5. Пояснювальна записка
- •6. Доповідна записка
- •7. Довідка
- •8. Протокол
- •9. Витяг з протоколу
- •Завдання
- •6. Від поданих слів утворіть форми кличного відмінка, звертаючись у листах з проханням до партнерів, клієнтів, спонсорів, колег.
- •7. Запишіть у дужках види листів, які доведеться писати, якщо:
- •8. Вставте замість крапок слова, що допоможуть розкрити зміст думок, висловлених у листах на адресу партнера.
- •9. Від Вашого вибору слів, що в дужках, залежатиме рівень знань лексичних норм української мови.
- •11. Зробіть правильний вибір типових словосполучень, речень, уживаних у текстах листів.
- •12. Виправте помилки у нижчеподаних словосполученнях і реченнях. Поясніть характер помилок.
- •13. Поясніть, що таке тавтологія, плеоназм? Як уникнути цього небажаного явища в поданих словосполученнях і реченнях?
- •15. Перекладіть українською мовою:
- •16. Доберіть синоніми до стандартних форм, уживаних у листах.
- •17. Відредагуйте тексти листів, допишіть реквізити.
- •18. Перекладіть словосполучення.
- •19. Запишіть назви організацій та установ згідно з правописом.
- •20. Складіть речення зі словами-паронімами:
- •22. Відредагуйте подані словосполучення, вживані в листах.
- •23. Утворіть форму кличного відмінка однини іменників на позначення статусу особи та найменувань керівних органів, установ (організацій) та структурних підрозділів.
- •24. Складіть звіт про роботу профспілкового комітету, використавши у ньому безособові дієслівні форми на -но, -то, утворені від поданих дієслів.
- •25. Вставте пропущені букви і напишіть слова відповідно до українського правопису. Напишіть звіт, використовуючи якнайбільше із запропонованих слів та словосполучень, про:
- •27. Перекладіть українською мовою.
- •30. Перекладіть:
- •31. Доберіть закінчення, прокоментуйте свій вибір:
- •32. Узгодьте підмет з присудком:
- •33. Прочитайте заголовки звітів. Відредагуйте їх, якщо потрібно. Допишіть відсутні відомості.
- •34. Перекладіть подані словосполучення.
- •35. Поміркуйте, чи правильно перекладено дієслівні словосполучення? Якщо ні, запишіть свої варіанти.
- •36. Доберіть синоніми до дієслів іншомовного походження.
- •44. Перекладіть словосполучення.
- •45. Доберіть антоніми до поданих слів.
- •46. Відредагуйте текст доповідної записки. Допишіть відсутні реквізити.
- •47. За поданим зразком допишіть доповідну записку.
- •48. Запишіть правильно графічні скорочення.
- •50. Відредагуйте тексти пояснювальних записок.
- •51. Оберіть словосполучення, які можна використати, складаючи пояснювальну записку.
- •53. Зробіть правильний вибір словосполучень.
- •58. Відредагуйте словосполучення, уживані у текстах протоколів.
- •Акт № 305
- •3. Доручення
- •Доручення
- •20 Вересня 2008 р.
- •4. Розписка.
- •Розписка
- •5. Відредагуйте словосполучення. Складіть речення з виправленими варіантами виділених слів.
- •21. Прочитайте документи, відредагуйте тексти, допишіть відсутні відомості.
- •23. Запишіть числівники словами.
- •24. Запишіть у формі родового відмінка однини прізвища, ім’я, по батькові.
- •25. Оберіть правильний варіант вислову. Відповідь обґрунтуйте.
- •26. Напишіть розписку про одержання грошей.
- •Тема 4. Господарсько-договірні документи
- •1. Договір.
- •Завдання
- •1. Зробіть правильний вибір словосполучень, уживаних у тексті договору. Мотивуйте свій вибір.
- •2. Перекладіть прийменникові конструкції, вживані в текстах договорів, контрактів.
- •15. Запишіть складні слова відповідно до правопису.
- •Джерела
- •54020, М. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9
3. Національна мова і мовна політика
Мова виступає перш за все у свідомості її носіїв як національна, хоча поняття «мова» і «національна мова» не зовсім тотожні. Вони розрізнюються з точки зору зовнішнього і внутрішнього (форми і змісту) і не завжди збігаються.
Так, кубинець, який користується іспанською мовною системою при спілкуванні, – не іспанець, так само, як і американець, що розмовляє англійською мовою, – не англієць. Мовна система, за допомогою якої відбувається спілкування залежно від об’єктивних чи суб’єктивних причин, викликаних історичними, соціальними або психологічними чинниками, прямо не стосується національної мови як внутрішнього прояву національного характеру і способу світосприйняття.
Якщо мова є ідеальною уніфікованою системою й основним засобом спілкування, який реалізується у мовленні, то національна мова – засіб і свідоцтво спільності нації. Це тип національного мислення, який може матеріалізовуватися не тільки в різних мовних системах, а й у різноманітних витворах національної культури.
Ось чому національна мова охоплює:
1. Сукупність мов національностей та усіх територіальних діалектів певної держави – територіальних різновидів спільнонаціональної мови, які відрізняються специфічними мовними засобами. Так, у Прикарпатті ми можемо почути слова ґазда («господар»); на Івано-Франківщині – файний («гарний»); на Поділлі – пательня («сковорода»), рівчак («струмок») та ін.
2. Соціальні жаргони, тобто мову певних соціальних колективів (на-гор’а у шахтарів, проголосувати питання – у політиків тощо). Щоправда, соціальні жаргони слід відрізняти від злодійського арго – кодованої мови декласованих елементів, яка стоїть поза межами національної мови.
3. Національний фольклор, літературну мову як вищу форму національної мови, національну культуру і мистецтво, які обслуговують культурне і громадське життя, об’єднуючи народ (або народи) в єдину націю.
Таким чином, національна мова – це тип національного мислення, тип національної культури, філософії і психології, що може реалізовуватися у різноманітних варіантах мовної, мовленнєвої і національно-культурної діяльності. Національна мова об’єднує людей більше, ніж класова, партійна або релігійно-конфесійна приналежність, більше, ніж історія народу, а інколи навіть більше, ніж етнічне походження. Ось чому на відміну від літературної мови національна мова не може оперувати поняттями єдиної уніфікованої норми. Для сформованої політичної нації територіальні або соціальні особливості мови є свідченням широти, стійкості й багатства спільної національної культури.
У зв’язку з цим завдання держави та її інституцій полягає у тому, щоб побудувати ієрархію цінностей і розставити акценти національно-мовної політики таким чином, щоб зберегти своєрідність кожної мовної культури, дозволити їй розвиватися, поповнюючи скарби національної мови. При цьому національну мову як вічну духовну цінність не можна ототожнювати, а тим більше підганяти під категорію «державної» («офіційної», «регіональної») мови, що перебуває у сфері поточної матеріальної політики.
У конкретній політичній ситуації державна і національна мова можуть збігатися і не збігатися, і, отже, головною для будь-якої держави є проблема збереження і піднесення до світового рівня національної мови. Звичайно, що найсприятливішою для нації є ситуація повного їх збігу, але так буває не завжди.
Виходячи з цього, класифікації і політичні моделі функціонування мов не стосуються безпосередньо національної мови, а лише сприяють (якщо політична і мовна ситуації оцінені адекватно) або не сприяють її розвиткові (коли оцінки неадекватні), як і розвиткові нації і держави. Йдеться про другий аспект життя національної мови – соціально-політичний (матеріальний), до якого входять поняття «державної» (або «державних»), «офіційної», «регіональної» (або «мов національних меншин») і «нетериторіальної» (або «мов національностей») мов.
Сьогодні в Україні статус державної має тільки українська мова, що закріплено Законом «Про мови в Українській РСР» і Конституцією України:
«Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, Гарантування його суверенної національно-державної самобутності» (Закон УРСР «Про мови в Українській РСР», прийнятий 28 жовтня 1989 року);
«Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови, інших мов національних меншин України.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та ви-шачається законом» (Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Стаття 10).
Вимоги щодо обов’язкового володіння державною мовою Президентом України містяться у статті 103, володіння державною мовою професійними суддями у статті 148. Чинне законодавство передбачає обов’язкове володіння державною мовою особами, які вступають до громадянства України (щоправда, в обсязі, достатньому для спілкування).
Як правило, поняття «державний» і «офіційний» розглядаються як синоніми: «державний – такий, що має відношення до держави», а «офіційний – той, що регулюється урядом; урядовий, службовий». У побуті люди можуть говорити різними мовами, а для службових офіційних відносин у всіх державах світу існує державна (тобто, офіційна) мова. Щодо інших понять, наприклад, «мови національних меншин», то їх взагалі не визначають.
Розпливчастість і невизначеність термінів, у свою чергу, призводить до спекуляції мовними проблемами і дозволяє приймати на рівні регіонів найсуперечливіші постанови щодо функціонування української, російської чи інших мов. Проблем можна було б уникнути при фіксації відповідних визначень у державних документах, а саме:
Державна – це мова (або мови), якою розмовляє або вміє розмовляти більшість населення країни незалежно від національної або територіальної належності її громадян. Найвищою її формою є офіційна мова, яка представляє державу на міжнародному рівні. Статус державної або державних мов визначається і закріплюється Конституцією, а механізми і норми їх розвитку й функціонування (як і норми функціонування інших мов) розробляються й описуються в Законі про мови.
Мови національних меншин (регіональні мови) – це мови, які використовуються як засіб спілкування у межах певної території компактними національними групами, меншими, ніж інша частина населення країни, і відрізняються від діалектів державної мови або мови мігрантів. Такими мовами в Україні, наприклад, можуть буги грецька, болгарська або татарська (але аж ніяк не російська).
Мови національностей (нетериторіальні мови) – це мови, якими користуються громадяни певної національності, що не мають широкого розповсюдження у межах конкретної місцевості (наприклад, ідиш у євреїв) і не належать до державної мови.