Київ_zaporozhec_o_i_bezpeka_zhittediyalnosti

Управління силами та засобами ОГ під час НС

Взуття, одяг, білизну та засоби захисту обробляють у відділеннях обеззараження. Станції обеззараження одягу влаштовують на базі хімчисток, побутових комбінатів, а деколи підприємств, що мають печі та автоклави.

7.3.1. Обеззараження продовольчих та непродовольчих товарів

Зараження та забруднення продовольчих та непродовольчих товарів під час надзвичайних ситуацій відбувається:

–при зберіганні на відкритому повітрі чи у недостатньо загерметизованих приміщеннях;

–при перевезенні на відкритому, а також на закритому, але зараженому, транспорті;

–при контакті із зараженим устаткуванням, особливо для харчових продуктів;

–при упаковці продукції в заражену тару;

–при навмисних діях терористів, психічно неврівноважених людей та під час диверсійних акцій чи військових дій;

–у випадку біологічного забруднення — від контакту із кома-

хами, тваринами, людьми, які були зараженими. Основним методом захисту продовольчих та непродовольчих

товарів є максимальна їх ізоляція від зовнішнього середовища. Значно зменшує ризик забруднення та зараження товарів під час катастроф і стихійних лих:

–раціональне розміщення складів;

–розосередження запасів товарів;

–герметизація складських приміщень;

–використання спеціальної тари для зберігання продта непродтоварів;

–широке використання підвалів та інших укриттів.

Радіоактивне забруднення. У щільні непористі продукти

(м’ясо, риба, овочі, фрукти) радіоактивний пил не проникає, але до поверхні прилипає дуже міцно; в пористі продукти (хліб, сухарі і т.д.) проникає на глибину пор; в сипучі проникають тим глибше, чим більші частки продукту і більші повітряні прошарки між ними, зокрема в борошно – до 15 мм; в крупу – до 40 мм, в сіль – до 120 мм, в картоплю (насипом) – до 150 мм. В рідких продуктах великі частинки радіоактивного пилу осідають на дно тари (водоймища), крім в’язких продуктів, а дрібні можуть утворити дисперсні розчини.

431

РОЗДІЛ 7.

М’ясо тварин та птахів, що перебували на забрудненій території та споживали забруднені корми і воду, заражене радіоактивними речовинами у всій товщі.

Зараження отруйними речовинами. Продовольчі товари, вода та непродовольчі товари можуть бути заражені крапельнорідкими отруйними речовинами, їх парами і аерозолями. Глибина проникнення у матеріали залежить як від пористості матеріалу, так і фізичних властивостей. Для щільних харчових продуктів (м’ясо, сало, жир, масло) глибина проникнення становить 5-10 мм; в сипучі продукти — борошно та крупу отруйні речовини проникають на глибину 20-30 мм. Рідкі продукти та вода заражаються по всьому об’єму. Зокрема, іприт проникає в цеглу на 6-10 мм, дерево – до 6 мм, в тканини – наскрізь.

Біологічне зараження. Мікроорганізми можуть довгий час зберігати свою життєдіяльність, а за сприятливих умов у споровій формі — десятки років. Глибина зараження харчових продуктів практично така ж, як і радіоактивних речовин. При цьому потрібно враховувати можливість розвитку мікроорганізмів на поверхні та у товщі продуктів, що веде до збільшення глибини зараження. На розвиток мікроорганізмів впливає наявність сонячного світла, температура зберігання продукту, вид продукту тощо.

Контроль за зараженими і забрудненими продта непродтоварами і водою здійснюється, як правило, постами радіаційного та

хімічного спостереження і хімічними лабораторіями. Обеззара-

ження проводиться на складах і виробничих приміщеннях, а також на спеціально устаткованих майданчиках обеззараження.

Дезактивація продовольчих товарів.

При дезактивації продовольчих товарів:

–видаляють радіоактивний пил з поверхні тари і продовольчих товарів за допомогою пилососів і обмивають або обтирають їх, при цьому доцільно використовувати миючі засоби;

–замінюють забруднену тару та упаковку на чисту;

–знімають оболонку (з ковбасних виробів, сирів і т.д.);

–знімають зовнішній шар заражених продуктів.

Вода дезактивується відстоюванням, фільтруванням, перегонкою. При дезактивації криниць воду відкачують, очищають цямрини та дно, засипають на дно чистий пісок.

Дезактивація непродовольчих товарів проводиться за тією

ж методикою, що й для матеріалів та інструментів.

432

Управління силами та засобами ОГ під час НС

Дезактивація неупакованих та упакованих у незахищену тару продовольчих товарів (мішки, корзини та ін.).

Для дезактивації сипучих продуктів, що затарені в мішки з тканини, застосовують пилосос. Для видалення верхнього забрудненого шару борошна, мішки поливають водою або замочують так, щоб забруднене борошно намокло, а чисте залишилося сухим і через 5-6 год. перетарюють. Видалення зовнішнього забрудненого шару цукру-піску, крупи, крохмалю та інших сипучих продуктів, що зберігалися в мішках, заражений периферійний шар відділяють за допомогою металевого циліндра без дна і кришки, що на 4-6 см менше внутрішнього діаметра мішка. При дезактивації сипучих продуктів, що зберігаються в буртах (насипом), знімають верхній шар на глибину забруднення.

Жири рідкі повторно направляються на рафінування. З твердих жирів зрізається шар товщиною 3-5 мм. Ковбаси, тверді сири, свіжі плоди та овочі миють і знімають оболонку, а при необхідності й 5 мм верхнього шару. М’ясо та рибу промивають водою, при необхідності зрізають верхній шар товщиною 5 мм. З хліба зрізають верхній шар товщиною до 1 см.

Дезактивація продовольчих товарів у захисній тарі.

Якщо продукти затарені у багатошарові паперові мішки, то верхній папір знімають і після цього протирають мішок.

Продукти, упаковані у картонну тару перекладають в чисту, а пластикову тару — обмивають і протирають.

Дегазація продовольчих товарів.

Тару дегазують, миючи з використанням поверхнево-актив- них речовин, а у разі зараження сильнодіючими отруйними речовинами протирають дегазуючими розчинами, після чого обмивають водою та просушують.

Сипучі продукти в мішках (борошно, крупа, цукор-пісок, крохмаль) дегазують провітрюванням або використовують ті ж методи, що при дезактивації. Хліб провітрюють і переробляють на сухарі. Олію піддають рафінуванню та дезодорації, у твердих жирів видаляють верхній шар товщиною 1 см при зараженні до 1 доби і не менше 2 см через 2-3 доби після зараження.

Ковбасні вироби – обробляють розчином перманганату калію, потім знімають оболонку і направляють на термічну обробку (у воді при 900С протягом 2-3 годин), тверді сири обробляють аналогічно, щоправда за необхідності переробляють у плавлені.

433

РОЗДІЛ 7.

При дегазації м’яса спочатку зрізають ножем ділянки, які мають підозрілий невідповідний колір, потім миють, а при необхідності знімають верхній шар близько 1 см.

Вода дегазується хлоруванням (30-50 мг активного хлору на 1 л води) або кип’ятінням (протягом години).

Термічна обробка продуктів, як метод дегазації, не застосовується, при забрудненні слаболеткими речовинами чи неорганічними речовинами, що не розпадаються на нетоксичні при підвищенні температури (солі металів).

Дезінфекція продовольчих товарів здійснюється в процесі попередньої обробки, що включає миття, очищення верхніх шарів тощо, та у процесі термічної обробки, зокрема при кип’ятінні, обробці паром, тушкуванні, смаженні. Тара та упаковка продуктів дезінфікується тими ж методами, що й устаткування та інвентар.

Особливої уваги потребують продукти, уражені пліснявими грибами та іншими мікроорганізмами, здатними до утворення токсинів. Навіть видалення запліснявілих місць не гарантує усунення токсинів, тому що метаболіти проникають у продукт глибше, ніж міцелій. Крім того, на мікотоксини практично не впливає термічна обробка.

З метою дезінфекції термічну обробку проводять значно довше ніж при звичайному приготуванні їжі, обов’язково враховуючи стійкість конкретного виду мікроорганізмів до температури. Спори ботулінових мікроорганізмів для знищення потребують теплової обробки при 120°С не менше 20 хв. Як правило, на практиці з метою дезінфекції воду кип’ятять 45 хв., крупи варять 90-120 хв., м’ясо — 2 год., рибу — не менше 30 хв., ковбаси, овочі, фрукти — 30 хв.

Утилізація та знищення заражених продовольчих товарів.

Продовольчі товари, що не можуть бути обеззаражені, знищують або передають на переробку. Основою для утилізації служить акт комісії, до складу якої входять представник адміністрації, ма- теріально-відповідальна особа, представник громадськості та лікар санітарно-епідеміологічної служби.

Продовольчі товари, забруднені радіоактивними речовинами передають на технічну переробку на спецкомбінати з подальшим захороненням у спеціальних місцях.

Продовольство, заражене сильнодіючими отруйними речовинами, передають на технічну утилізацію та знищення.

Біологічно заражені продукти переважно спалюють.

434

Управління силами та засобами ОГ під час НС

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Ким здійснюється керівництво рятувальними та невідкладними аварійними роботами у випадку надзвичайних ситуацій?

2.Назвіть рекомендований комплекс заходів захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій.

3.Які формування та служби залучаються до проведення рятувальних та інших невідкладних аварійних робіт?

4.Вкажіть послідовність проведення рятувальних та аварійних робіт в осередках надзвичайних ситуацій.

5.Які заходи необхідно здійснювати при організації рятувальних та невідкладних аварійних робіт?

6.Які особливості необхідно враховувати при проведенні специфічних невідкладних робіт?

7.Вкажіть послідовність, методи та засоби проведення обеззаражування.

8.Дайте визначення термінам «дезактивація», «дегазація», «дезінфекція», розкрийте їх зміст.

9.Як організувати та провести дезактивацію території, приміщення та інвентарю?

10.Наведіть методику проведення дегазації, дезінфекції, санітарної обробки.

11.Яким чином може відбутися зараження та забруднення продовольчих та непродовольчих товарів?

12.Назвіть основні методи захисту прод– та непродтоварів від забруднення та зараження.

13.Наведіть засоби та методику дезактивації, дегазації та дезінфекції продовольчих товарів.

435

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Конституція України. Основний закон. – К., 1996.

2.Про адміністративні порушення: Закон України. – К., 1993.

3.Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27.

4.Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. – К., 1998.

5.Про охорону здоров’я: Закон України. – К., 1992.

6.Про охорону праці: Закон України. – К., 1992.

7.Про пожежну безпеку: Закон України.– К., 1993.

8.Про працю: Закон України. – К., 1994.

9.Про цивільну оборону України: Закон України від 3 лютого 1993 р. – К., 1993.

10.Guidelines for cardiopulmonary resuscitation and emergency cardiac care. Recommendations of the 1992 National Conference // JAMA. – 1992/ V. 268, № 16.

11.Safar P, Bircher NG. Cardiopulmonary Cerebral Resuscitation. 3ed. Philadelphia, Pa: WB Saunders Co, 1988.

12.Антонов. А.П.Радиационная обстановка и ее социальнопсихологические аспекты. К.: Знание, 1987.

13.Банников Ю.А. Радиация, дозы, эффекты, риск. М.: Мир, 1988.

14.Безопасность жизнедеятельности. Учебник для вузов. / С.В. Белов, А.В. Ильницкая, А.Ф.Козьяков и др.; Под общ. ред. С.В. Белова. — М.: Высш. шк., 1999. — 448 с. (С. 16).

15.Безопасность жизнедеятельности: Учебник / Под ред. проф. Э.А. Арустамова. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Изд. дом «Дашков и К», 2000. – 678 с.

16.Безпека життєдіяльності /Є.П. Желібо, Н. М. Заверуха, В.В. Зацарний. За ред. Є.П. Желібо: Навч. посібник. – Львів: Новий Світ–2000, 2001. – 320 с.

436

Рекомендована література

17.Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.: Факт, 2005. – 348 с.

18.Бизнес и безопасность: Журнал. – К.: Шанс.

19.Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, техногенної та природної безпеки: Навч. посібник/ В.В. Бєгун, І.М. Науменко — К.: , 2004. – 328 с.

20.Боков В.А., Лущик А.В. Основы экологической безопасности: Учеб. пособие. – Симферополь: СОНАТ, 1998. – 224 с.

21.Джигирей В. С., Жидецький. Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 1999. – 254 с.

22.Домарецький В.А., Златєв Т.П. Екологія харчових продуктів. – К.: Урожай, 1993. – 192 с.

23.Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток – цивілізаційний діалог природи і культури // Вісник НАН України. – 2001. – №10. – С. 17.

24.Дубицкий А.П. и др. Медицина катастроф. – К.: Здоров’я, 1993.

25.Духов В. Е. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ «Студцент», 1997. – 176 с.

26.Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: «Каравела», Львів: «Новий Світ-2000». – 2002. – 328 с.

27.Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності: Опорний конспект лекцій. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 1999. – 207 с.

28.Заплатинський В. М. Небезпека — базовий термін безпеки життєдіяльності. Безпека життя і діяльності людини — освіта, наука, практика. Матеріали другої науково-методичної конференції. – К.: НАУ, 2003. — С. 110-112.

29.Заплатинський В. М. Основи кримінологічної безпеки сучасного бізнесу: Навч. посіб. для вузів. – К.: Київ. держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 141 с.

30.Запорожець О.І. Міжнародні сучасні аспекти безпеки життєдіяльності людини. В зб. Безпека життя і діяльності лю-

437

Рекомендована література

дини — освіта, наука, практика: Матеріали другої науковометодичної конференції. — К.: НАУ, 2003. — С. 3-8.

31.Зубик В.Б. Экономическая безопасность предприятия. – Мн., 1998. – 391 с.

32.Исаков Ю.Ф. Детская хирургия. 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 1983. – 624 с.

33.Іванова І.В., Заплатинський В.М., Гвоздій С.П. Безпека життєдіяльності» навчально-контролюючі тести. – Київ: «Саміткнига», 2005. – 148 с.

34.Кармазинов Ф. В., Русак О. Н., Гребенников С. Ф., Осевков В. Н. Безопасность жизнедеятельности: Словарь-справоч- ник / Под общей редакцией С. Ф. Гребенникова. — СПб.: Издательство «Лань», 2001. — 304 с. (На російській мові).

35.Карп И.Н. Основные задачи по устойчивому развитию нефтегазового комплекса // «Экотехнологии и ресурсосбережение». – 2001. – №11.

36.Качинський А. Б.Сучасні проблеми екологічної безпеки України. — К., 1994. — 48 с. (Препр. / Рада нац. безпеки при Президентові України. Нац. ін-т стратег, дослід.; Сер. «Наукові доповіді»; № 33.

37.Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення. — К.: НШСД, 2001. — 312 с.

38.Клінічна фармакологія, фізіологія, біохімія (щоквартальний науково-практичний журнал Асоціації лікарів-інтер- ністів). Актуальні питання інтенсивної кардіології та реанімації. – 1999. – № 1.

39.Корзун В.Н.и др. Радиация. Защита населения. К.: Наукова думка, 1995.

40.Котик М.А. Психология и безопасность. – Таллин: Валгус, 1987.

41.Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці Навч. посіб. – К.: КНБУ, 2000. – 232 с.

42.Кузнецов В.О., Мухін В.В., Буров О.Ю., Сидорчук Л.А., Шкребець С.А., Заплатинський В.М.. Концепція освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини» //Інформаційний вісник Вища освіта. — К.: Видавництво науково-ме- тодичного центру вищої освіти МОНУ, № 6, 2001. — C. 8.

438

Рекомендована література

43.Літвак С. М., Михайлюк В. О. Безпека життєдіяльності. Навч. посібник. – Миколаїв: ТОВ «Компанія ВІД», 2001. – 230 с.

44.М’ягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2002. – 492.

45.Максимов М.Т., Оджагов Г.О.Радиактивные загрязнения и их изменения. М.,1989.

46.Маргулис У.Я. Атомна енергія і радіаційна безпека. М., 1988.

47.Миценко І.М. Безпечна життєдіяльність як складова національної безпеки. // Безпека життєдіяльності. — К.: — 2003, № 8. — С. 2-5.

48.Михайлюк В.О. Цивільний захист: Навч.посібник. Миколаїв: НУК, 2005. – ч.1. Соціальна, техногенна і природна безпека. – 136 с.

49.Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. — 158 с.

50.Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С., Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2009. – 264 с.

51.Осипенко С.І., Іванов А.В. Організація функціонального навчання у сфері цивільного захисту: Навчальний посібник. – К., 2008. – 286 с.

52.Надзвичайна ситуація. Журнал №№ 4, 5, 9, 11 за 1999 і №№ 2, 4 за 2000. К.: Чорнобільінтеріеформ.

53.Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). К., 1999.

54.Первая доврачебная помощь. / Под ред. В.М. Величко, Г.С. Юмашева. – М.: Медицина, 1990. – 272 с.

55.Петрик О.І. Медична допомога при травмах. –1985.

56.Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник — Суми: Видавництво «Університетська книга», 2000. — С. 4.

57.Радиактивныезагрязненияиихизмерения/М.Т.Максимов, Г.О. Оджагов: Учеб. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Энергоатомиздат, 1989. – 304 с.

439

Рекомендована література

58.Радіоактивні індикатори в хімії / За ред. Лук’янова В.Б. – М., 1985 р.

59.Руководство по обеспечению безопасности личности и предпринимательства: Практ. пособие. – М.: Виком, 1996. – 223 с.

60.Сафар П. Сердечно-легочная и церебральная реанимация: Пер. с англ. – М.: Медицина, 1984. – 256 с.

61.Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів ІІIIV рівнів акредитації. – К.: Кондор, 2003. – 424 с.

62.Сливчак Г., Гудков І. До змісту радіоекологічної освіти // Біологія і хімія №1, 1999 р.

63.Смоляр В. І. Фізіологія та гігієна харчування. Підручник для студентів. – К.: Здоров’я, 2000. – 335 с.

64.Смоляр В. І. Харчування в умовах радіонуклідного забруднення. – К.: Здоров’я: Укр. червоний хрест, 1991. – 32 с.

65.Толковый словарь русского языка. Ожегова С. И. и Шведовой Н. Ю. CD-ROM Большая энциклопедия Кирила и Мефодия. 2001. в 2 дисках. Диск № 1. (На російській мові).

66.Трегобчук В. Концепція сталого розвитку для українців // Вісн. НАН України. – 2002. – №2. – С. 31-40.

67.Три года Чернобыля. Опыт работы ГО УССР по ликвидации последствий на Чернобыльской АЭС. – К., 1989.

68.Управление риском в социально-экономических системах: концепция и методы ее реализации. Ч. I // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1995. — № 11. — С. 3-35.

69.Хірургія / Под общей редакцией к.м.н. Бачинського Ю.С. – К.: Вища школа, 1983. – 280 с.

70.Царфис П.Г. Действие природных факторов на человека. – М.: Наука, 1982. – 93 с.

71.Цитовская Л.В. Руководство к практическим занятиям по хирургии. – К.: Вища школа, 1988. – 352 с.

72.Черноушек М. Психология жизненной среды. – М.: 1989. – 174 с.

440