Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Київ_zaporozhec_o_i_bezpeka_zhittediyalnosti

.pdf
Скачиваний:
24
Добавлен:
02.06.2015
Размер:
2.11 Mб
Скачать

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...

Основні об’єкти забезпечення кримінологічної безпеки:

особистість, її права ї свободи;

суспільство, його матеріальні та духовні цінності;

держава, її конституційний устрій, суверенітет та територі-

альна цілісність.

Основним суб’єктом забезпечення безпеки громадян, громадських організацій, об’єднань, об’єктів економіки є держава, її законодавчі, виконавчі, судові органи влади

Фундаментом в забезпеченні корпоративної безпеки є комплексний системний підхід в створенні та функціонуванні служб безпеки, їх взаємодія між собою та з правоохоронними організаціями.

Основні поняття корпоративної безпеки

Із зникненням так званої радянської загрози між державами знову починається суперництво, але вже за місце на світовому ринку. Сучасна світова економічна війна набирає масштабності в найрізноманітніших формах як між державами, так і між підприємствами та організаціями. Її характерними рисами є ліберальні промови з однієї сторони і протекціоністська практика з іншої, прагнення домінувати в валютній сфері, нерівноправні тарифні угоди, безмірний торговий експансіонізм і конкуренція з порушенням економічних норм.

Одночасно ростуть і ставки: в надто слабких країнах під загрозу стає навіть їхня економічна незалежність, їх соціальній стабільності загрожує безробіття. Більше того, на карту поставлена стабільність загальної ситуації в світі і вже в самому найближчому майбутньому.

Кримінологічна злочинна діяльність в сфері економіки найбільш взаємозв’язана з багатьма іншими видами злочинної діяльності, тому найбільш важливою на сьогодні є проблема економічної безпеки.

ДЖЕРЕЛА ЗАГРОЗ ОБ’ЄКТУ ЕКОНОМІКИ

Зовнішні загрози:

ринкові (економічні) фактори

надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціального характеру

311

РОЗДІЛ 4.

політико-правові фактори.

Внутрішні загрози пов’язані з:

недодержанням правил безпеки, недбалістю персоналу;

ненадійністю та недосконалістю обладнання, технологічних процесів;

протиправними діями працівників підприємства;

незадовільною організацією роботи підприємства та недостатньою кваліфікацією персоналу.

Кримінологічна загроза безпеки економіки — це сукупність факторів і умов, що становлять небезпеку для нормального функціонування будь-яких об’єктів економіки.

Суб’єктами кримінологічних загроз безпеки об’єктів економіки є:

спецслужби іноземних держав, діяльністю яких є добування цінної інформації, здійснення підривних акцій відносно об’єктів економіки;

недержавні організації та окремі особи, які спеціалізуються на проведенні промислового шпіонажу;

організована злочинність;

підприємства – конкуренти;

окремі особи, що виконують протиправні та інші деструктивні наміри відносно об’єктів економіки.

ВІЙНА В СФЕРІ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Епоху ще зовсім недавньої «холодної війни» з характерною для неї ідеологічною конфронтацією змінила нова епоха жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках – держави світу ведуть жорстоку боротьбу між собою в області економіки і технології. Таку ж боротьбу (при підтримці держави чи без) ведуть між собою і підприємства всіх видів та розмірів – розгорається сучасна світова

економічна війна.

Метою боротьби країн в сучасній економічній війні є довготривале закріплення позицій на завойованому ринку

І в цій багатоликій конфронтації інформація відіграє особливо важливу роль. Відомий закордонний спеціаліст по економічній злочинності П. Швейзер вважає, що з посиленням економіч-

ного суперництва взаємний шпіонаж країн буде зростати по тій причині, що «комерційні і промислові секрети стають більш важливими, ніж воєнні… і підрахунок металоріжучих верстатів

312

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...

набирає більшої актуальності, ніж виявлення кількості бойових машин».

До основних прийомів ведення сучасної економічної війни належать:

точне визначення тих галузей, що їх необхідно розвивати, тобто визначення домінантного економічного напряму країни;

аналіз сил і слабких сторін противника, в якого також при-

сутній цей економічний напрям розвитку.

Застосовуються в економічній війні і такі дестабілізаційні методи, як компрометація фірм, проникнення і дезінформація, торпедування крупних контрактів, доктрина «наведення мостів» та інше, а економічна розвідка і контррозвідка стають пріоритетними направленнями в діяльності як державних, так і приватних спецслужб.

Інформаційно-аналітична робота відіграє головну роль в організації комплексної системи забезпечення безпеки діяльності як крупних, так і середніх компаній при сучасному широкому колі партнерів та гострій конкуренції. Особливо важливою є інформаційно-аналі- тична робота при взаємодії із закордонними партнерами.

Експерти зазначають, що за теперішніх складних економічних обставин керівники підприємств повинні враховувати досить важливі в економіці фактори:

зростання кількості суб’єктів економіки, які лідирують на деяких ринках (наприклад, японці в електроніці, німці в верстатобудуванні);

ріст загрози, що постає із незаконної практики зговору;

мафіозні прийоми.

В сучасній економічній війні тільки інформація може забезпечити вирішальну перевагу. Не випадково найбільш конкурентоспроможні об’єкти економіки опираються на колективну культуру інформації, яка дає набагато більшу віддачу, ніж індивідуальні підходи і методи.

Розглядаючи можливі варіанти конфронтації в економічній сфері на стратегічному рівні, французькі експерти користуються так званою сіткою Бернара Надулека, який підрозділяє конфронтацію на пряму, побічну і стратегію випередження.

Пряма конфронтація характерна для двополюсного конфлікту, за принципом «один на один».

Побічна (не пряма) конфронтація притаманна багатополюсному конфлікту, за принципом «всі проти всіх».

313

РОЗДІЛ 4.

Найбільш складною, але і найбільш результативною є стратегія випередження, яка властива тим, хто самостійно (наодинці) протистоїть всім, а тому повинен враховувати як загальні несприятливі для нього обставини, так і свої власні сили.

Принцип стратегії випередження, перенесений на економічний грунт, добре ілюструє нинішня стратегія Японії. Саме в цих умовах і досягає свого апогею роль інформації і розвідки. Оскільки ситуація «один проти всіх» не дає права на помилку, необхідна підвищена всебічна активність, яка збільшує ефективність добування та внутрішнього розподілу інформації. Наприклад, за допомогою розвідки виявляються слабкі місця противника з метою блокування сфери його впливу та нанесення йому одного вирішального нищівного удару. В цьому і полягає вища мета фінансово-економіч- ної стратегії.

СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ РОЗВІДКИ

Стратегія ворога виражає його наміри, які можуть бути вияснені тільки за допомогою розвідки, неспроможність розвідки в будь-якій війні приводить до катастрофи.

Розвідка – це цілеспрямована діяльність будь-яких суб’єктів

по проведенню заходів для збору відомостей про дії противника

(конкурента) з метою оцінки обстановки і прийняття рішень.

Комерційна розвідка з’явилася в ХІ столітті, коли італійські міста прокладали шлях на Схід. Всі купці і дипломати Венеції, які відправлялися в закордонні країни, в обов’язковому порядку ставали агентами правителя Венеції, як в комерційних, так і в політичних питаннях, завдяки чому маленька республіка одержала ведучі позиції і зберегла їх, незважаючи на відкриття нових океанських шляхів та утворення великих держав.

На сьогодні ні будь-яка стратегія, ні будь-яка виробнича чи комерційна політика, ні капіталовкладення чи науково-дослідна робота не будуть мати успіху без глибокого вивчення сил, що керують світом: технологія, економіка, політика. І той, хто сьогодні найкраще володіє інформацією, може забезпечити собі вирішальну перевагу у сучасній світовій економічній війні.

Основною рисою економічної війни є розумна хитрість і невтомна діяльність, а вирішальне значення в досягненні успіху має

економічна розвідка.

314

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...

Економічна розвідка — сфера таємної діяльності по збору, аналізу і використанню особливо цінної інформації, що охоплює всі сфери ринкової економіки.

Економічна розвідка включає стратегічні і тактичні плани, які визначають характер та проведення окремих її видів, як наприклад:

складна міжнародна гра під назвою «співробітництвоконкуренція», якою активно займаються близько 500 найбільших у світі промислових груп;

перемежовуюча переговорами конфронтація між основними економічними блоками;

національні інтереси різних країн, практично без найменших намагань до діалогу між собою;

міжрегіональна стратегія держав, більш-менш вільна від опіки центрального правління;

області мовного впливу та етнічні діаспори.

Основні принципи та складові економічної розвідки

До основних принципів економічної розвідки належать:

підпорядкованість задач і цілей економічної розвідки ключовим національним економічним інтересам;

незалежність вибору об’єктів економічної розвідки від політичних, воєнних та інших відносин між державами;

постійність в її веденні;

дестабілізуючий та інший деструктивний вплив на об’єкти економіки та економічну структуру розвідувальних держав;

стимулювання діяльності економічної розвідки компаніями та фінансово-промисловими групами і фірмами, що за-

цікавлені в одержанні розвідувальної інформації.

Найбільший інтерес для економічної розвідки становлять:

науково-дослідні і конструкторські праці;

фінансові операції компаній, з них фінансування проектів, інвестиційна політика;

особливості технологічного процесу, результати досліджень;

маркетинг, зокрема: режим поставок, список замовників, кон’юнктура ринку, відомості про укладені угоди, звіти про реалізацію продукції;

315

РОЗДІЛ 4.

організація виробництва;

комерційна філософія керівників фірм-конкурентів, стратегія їх бізнесу та ін.

Головна мета економічної розвідки – забезпечення конкурентної переваги, що є найважливішою умовою досягнення успіху в ринковій економіці.

Існує дві форми конкуренції: добросовісна і недобросовісна. Добросовісна конкуренція передбачає одержання макси-

мальних прибутків шляхом створення кращих товарів і надання більш якісних послуг – тобто це оправдана боротьба цін і якостей.

Недобросовісна конкуренція включає економічний шпіонаж, корупцію, неправдиву рекламу, демпінг, які використовуються з метою підриву економічних здобутків конкурента або витіснення його з ринку тощо.

Як показала практика, багато фірм поєднують в своїй діяльності добросовісну конкуренцію з недобросовісною, і на сьогодні це

стає нормою сучасного бізнесу.

Способи одержання конфіденційної інформації про діяльність конкурентів умовно можна поділити на законні і незаконні.

Законні методи:

збір і аналіз інформації з офіційно опублікованих джерел;

відвідання виставок та ярмарок, влаштованих конкурентами;

придбання і дослідження виробів конкурентів (так звана

зворотна інженерія).

Незаконні та непорядні методи:

вивідування потрібної інформації у спеціалістів конкурента;

переманювання ведучих спеціалістів для одержання потрібної інформації;

підкуп співробітників із ключових відділів конкурента;

засилка агентів на фірму чи в близьке оточення ведучих спеціалістів;

викрадення креслень, документів, зразків виробів;

негласний контроль за кореспонденцією;

незаконне одержання інформації у державних чиновників шляхом підкупу;

одержання інформації з використанням технічних засобів (контроль телефонних розмов, встановлення підслухувальної апаратури та ін.);

316

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...

обманні переговори про укладення договору чи угоди і, після одержання інформації, відмова від них;

обманне пропонування роботи спеціалістам із фірм супер-

ників з метою заволодіння конфіденційною інформацією.

Економічна розвідка підрозділяється на три складові: макроекономічна розвідка, економічна контррозвідка, мікроекономічна розвідка

Макроекономічна розвідка – це збір інформації про:

тенденцію економічного розвитку іноземних держав;

енергетичні і сировинні ресурси;

розроблені за кордоном технології;

стан галузевих і регіональних ринків;

діяльність значних корпорацій світу;

функціонування фінансових систем та ін.

Головною особливістю макроекономічної розвідки є несподіваний факт – значна її частина здійснюється цілком легально, і за своїм змістом вона подібна до науково-дослідної роботи.

Економічна контррозвідка забезпечує припинення намагань іноземних фірм і спецслужб добування торгово-економічних і технологічних таємниць, які мають значну цінність.

Мікроекономічна розвідка, яка ведеться державними службами в інтересах промислових корпорацій у боротьбі з іноземними конкурентами, є найбільш делікатним напрямом в діяльності роз-

відувальних служб. Це сфера глобального бізнесу, тому для такої

діяльності потрібні співробітники з досвідом роботи в галузі бізнесу та фінансів. Для них створюють так звані глибокі прикриття в транснаціональних корпораціях, фірмах і компаніях, їх представництвах за кордоном.

Крім традиційних методів розвідки застосовуються і різноманітні дестабілізаційні методи:

компрометація фірм;

проникнення та дезінформація;

торпедування крупних контрактів;

доктрина «наведення мостів».

Компрометація фірм. Частіше всього приватні розвідувальні структури готують компрометуюче досьє на промислові групи чи окремі фірми з метою його продажі конкурентам.

Проникнення і дезінформація. Даний метод характеризується намаганням вкоренитися в державні чи приватні структури з наміром одержати надійне прикриття для своєї незаконної діяльності.

317

РОЗДІЛ 4.

Для проникнення в стратегічні галузі промисловості використовується метод участі акціонерів зацікавленої країни у загальній долі капіталу на той чи інший проект стратегічного призначення. Може також практикуватися збір даних консультаційними фірмами, для чого розсилаються анкети, в котрі включаються пункти, відповіді на які можуть відкрити секрет виробництва продукції.

Для дезінформації може також використовуватися міжнародна мережа Internet, куди спеціально, з певною метою, можуть заносити неправдиві технологічні дані.

Торпедування крупних контрактів. Цим методом користуються великі корпорації при участі уряду для укладення вигідних контрактів з іншою країною (чи перехоплення потрібного контракту, що його мали укласти певні країни), знаходячи для цього слабкі безвихідні сторони, такі наприклад, як вимога негайно погасити заборгованість тощо.

Доктрина «наведення мостів» – це ефективний інструмент ведення «агресивної економічної політики» по відношенню до конкретної країни. За цим методом передбачається надання гуманітарної та іншої допомоги з метою широкомасштабного проникнення в країну. При цьому основний упор робиться на підключення до програм допомоги науковим інститутам, які займаються опитуванням суспільної думки, економічними та соціальними дослідженнями. Це допомагає дістати більш чітке уявлення про політичні та

економічні процеси в країні; її інтелектуальні, виробничі та сиро-

винні ресурси; ємності ринків збуту; налагодити потрібні контакти та проявляти вплив на осіб, які володіють важливою інформацією.

Даний метод передбачає:

відвідування підприємств (фірм) з метою обміну досвідом та закупки продукції, під час яких встановлюються неформальні контакти із керівниками даних підприємств;

спеціальна зміна повістки ділових переговорів з постановкою питань, що виходять за рамки раніше узгодженої програми;

включення, іноді в останній момент до складу делегації но-

вих осіб, про яких раніше не зазначалося та інше. Особливий інтерес виявляють іноземні спецслужби до торго-

вих делегацій, які ведуть переговори на міждержавному рівні. Використовують вони і консультаційні фірми, маючи можливість таким чином отримувати поштою чи по телефаксу потрібну оглядову

інформацію.

318

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...

Широкі потенційні можливості для ведення економічної розвідки відкриває практика створення сумісних підприємств. Це надає можливість іноземним співпрацівникам мати доступ до важливої інформації. А розвиток електронних інформаційних технологій значно розширює можливість одержання цінної інформації через: прослухування телефонних розмов; знімання інформації з факсів і портативних комп’ютерів тощо.

Економічна розвідка, як сфера таємної діяльності по збору, аналізу, зберіганню та використанню особливо цінної конфіденційної інформації, охоплює всі сфери ринкової економіки. Збитки від економічної розвідки, наприклад, в банківській сфері складають в світі 30 відсотків від всіх втрат, які несуть банки.

ПРОМИСЛОВЕ ШПИГУНСТВО

Діяльність економічної розвідки підрозділяється на:

1.Галузевий аналіз стану економіки певної країни;

2.Промислове шпигунство, який в свою чергу можна умовно підрозділити на комерційне, технологічне і науково-технічне.

Шпигунство – це цілеспрямована діяльність по збору розвідувальних відомостей, які можуть нанести протилежній стороні певних втрат, і кваліфікується законодавчими органами протилежної сторони як злочинна.

Характерні риси діяльності промислового шпигунства

– Оволодіння ринками збуту;

– Підробка товарів;

– Дискредитація чи усунення конкурентів;

– Перепродаж фірмових секретів;

– Зрив переговорів по контрактах;

– Шантаж окремих осіб;

– Створення умов для підготовки та проведення терористичних і диверсійних акцій.

Із зростанням інфляції, посиленням конкуренції і соціального напруження в світі промисловий шпіонаж активізується і коштів на його ведення, як правило, не жаліють. Причетними до його ведення є недержавні організації та приватні особи.

Як свідчить практика, недержавні організації, які займаються промисловим шпіонажем, проявляють найбільшу зацікавленість

втаких питаннях конкуруючих з ними фірм, організацій, банків:

• фінансові звіти та прогнози;

319

РОЗДІЛ 4.

маркетинг та стратегія цін;

технічна специфікація існуючої та перспективної продукції;

умови контрактів;

перспективні плани розвитку виробництва;

фінансовий стан об’єкта;

умови продажу чи злиття об’єктів;

організаційна структура об’єкта;

найважливіші елементи систем безпеки, кодів та процедур

доступу до інформаційних мереж і центрів.

Для добування потрібної інформації вищезазначені організації користуються спеціальними формами і методами, наприклад:

завуальовані питання спеціалістам конкурента;

обманне запрошення на роботу спеціалістів, що працюють у конкурента, з пропонуванням заповнити текст із спеціально підібраними питаннями;

обманні переговори з представником конкурента про придбання товарів чи ліцензії і, після одержання необхідної інформації, відмова від предмету переговорів;

безпосереднє таємне спостереження за об’єктом, яким може бути спеціаліст, відділ чи установа;

використання професіональних агентів для одержання інформації;

посягання на власність конкурента;

підкуп співробітників із ключових відділів конкурента;

засилка агентів до службовців чи спеціалістів конкурента;

підслухування розмов конкурента;

викрадення креслень, зразків, документів;

шантаж і різноманітні способи тиску;

незаконне одержання інформації через корумповані еле-

менти у владних структурах.

Ведеться промисловий шпіонаж за допомогою різноманітних технічних засобів:

спеціальна звукозаписуюча апаратура;

прилади для зняття інформації з телефонних ліній зв’язку;

міні-радіозакладки;

апаратура для зняття інформації з вікон за допомогою лазерних випромінювачів;

навідні мікрофони;

спеціальні системи спостереження і передача відеозображення;

320