Київ_zaporozhec_o_i_bezpeka_zhittediyalnosti

Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій...

Глибини розповсюдження для НХР, значення яких не визначено в таблиці 3.20, розраховуються з використанням коефіцієнтів таблиць 3.24, 3.25, 3.26, 3.27.

Таблиця 3.24

Корегувальні коефіцієнти зменшення глибини розповсюдження хмари забрудненого повітря

в залежності від швидкості вітру

Таблиця 3.25

Коефіцієнти зменшення глибини розповсюдження хмари НХР при виливі «у піддон» в залежності

від висоти обвалування

Примітка до табл. 3.25. У разі проміжних значень висоти обвалування існуюче значення висоти обвалування округляється до ближчого. Якщо приміщення, де зберігаються НХР, герметично зачиняються і обладнані спеціальними вловлювачами, то відповідний коефіцієнт збільшується втричі.

191

РОЗДІЛ 3.

Таблиця 3.26

Коефіцієнти зменшення глибини розповсюдження хмари

НХР на кожний 1 км довжини закритої місцевості, Кзм

Таблиця 3.27

Допоміжні коефіцієнти для визначення тривалості випаровування НХР

Після отримання даних з урахуванням усіх коефіцієнтів отримане значення порівнюється з максимальним значенням глибини переносу повітряних мас за N години:

Для подальших розрахунків береться менше із двох значень глибини зони зараження та максимального значення глибини переносу повітряних мас.

Площа прогнозованої зони хімічного зараження визначається:

192

Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій...

де К – коефіцієнт, що залежить від СВСП і дорівнює при інверсії – 0,081, при ізотермії – 0,133, при конвекції – 0,235; N — час, на який розраховується глибина ПЗХЗ.

Час підходу забрудненого повітря до об’єкту залежить від швидкості перенесення хмари повітряним потоком і визначається за формулою: t = X/W, год,

де X — відстань від джерела забруднення до заданого об’єкта , км; W — швидкість переносу переднього фронту хмари зараженого повітря в залежності від швидкості вітру (табл. 10), км/год.

Прийняті припущення: якщо НХР розливається «вільно», то товщина розлитого шару h складає 0,05 м. Розлив «у піддон» приймається, якщо розлита НХР обмежена обвалуванням, при цьому товщина шару розлитої НХР приймається h=Н-0,2 м, де Н — висота обвалування. Усі розрахунки виконуються на термін не більше 4 годин.

Велика вісь еліпсу дорівнює величині Г, а мала – ширині b, яка визначається за формулою:

b 1,27 Snì÷çà , м.

Тривалість дії НХР визначається терміном випаровування НХР з поверхні її розливу (typ = tвип), що залежить від характеру розливу («вільно» чи «у піддон»), швидкості вітру, типу НХР і може бути визначено за табл. 3.28.

193

РОЗДІЛ 3.

Таблиця 3.28

Тривалість випаровування (термін дії джерела забруднення) tур, год (швидкість вітру 1 м/с)

typ = tвип = h * d/к1 * к2 * к3, год,

де К1 – коефіцієнт, що залежить від фізико-хімічних властивостей НХР, береться з табл. 3.27; К2 – коефіцієнт, що враховує температуру повітря (табл. 3.27); К3- коефіцієнт, що враховує швидкість вітру v і розраховується КЗ = (v+2)/3.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Назвіть основні причини виникнення пожеж.

2.Які складові потрібні для процесу горіння?

3.Поясніть суть процесів: загорання, спалаху, самозагорання, займання, самозаймання, вибуху.

194

Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій...

4.Охарактеризуйте матеріали і речовини за горючими властивостями.

5.Дайте визначення температури займання.

6.Поясніть важливість вогнестійкості будівель і споруд.

7.Які загальні вимоги щодо пожежної безпеки?

8.Чим визначається ефективність евакуації людей?

9.Назвіть основні правила поведінки людей при виникненні пожежі.

10.Що належить до первинних засобів пожежогасіння?

11.Охарактеризуйте дію вогнегасних засобів.

12.Опишіть будову та принцип дії хімічного пінного, вуглекислотного та порошкового вогнегасників.

13.У чому суть автоматичної пожежної сигналізації?

14.За яким принципом встановлюють датчики автоматичної пожежної сигналізації?

15.Охарактеризуйте фізичну природу радіації.

16.Назвіть основні одиниці вимірювання радіоактивності у системі СГС та у системі СІ.

17.Назвіть та охарактеризуйте види випромінювань, що супроводжують радіоактивний розпад.

18.Назвіть природні та штучні джерела радіоактивного випромінювання.

19.Яке з опромінювань зовнішнє чи внутрішнє більш небезпечне для людини?

20.Як впливає іонізуюче опромінення на живі організми? Наведіть форми та ступені гострої променевої хвороби.

21.Вкажіть допустимі норми опромінення людини для звичайних та надзвичайних ситуацій.

22.Що таке період напіврозпаду радіоактивних речовин?

23.Охарактеризуйте залежність між періодом напіврозпаду радіоактивних речовин та швидкістю зменшення радіаційного фону місцевості.

24.Наведіть наслідки радіаційного забруднення місцевості, сировини, продуктів та води.

25.Зазначте основні принципи захисту, що їх повинні дотримуватись люди під час радіоактивного забруднення.

195

Розділ 4. Соціально-політичні

небезпеки, їхні види та

особливості. Соціальні та психологічні чинники ризику. Поведінкові реакції населення у НС

4.1. Соціальні небезпеки

Форми спільної діяльності людей, що склалися історично і характеризують певний тип відносин між людьми, утворюють сус-

пільство або соціум.

Соціум — це особлива система, деякий механізм взаємодії між людьми, що розвивається за своїми специфічними законами, які характеризуються надзвичайною складністю. В соціумі взаємодіє велика кількість людей. Результатом цих зв’язків є особлива обстановка, що створюється в окремих соціальних групах, яка може впливати на інших людей, що не входять в дану групу. Процеси, що відбуваються в суспільстві в цілому і в окремих суспільних групах, вивчає соціологія. Закономірності поведінки і діяльності людей, що зумовлені їх належністю до соціальних груп, а також психологічні характеристики цих груп досліджує соціальна психологія. Вплив соціальних факторів на стан здоров’я суспільства вивчає соціальна гігієна.

Соціальними називаються небезпеки, що широко розповсюджуються в суспільстві і загрожують життю і здоров’ю людей. Носіями соціальних небезпек є люди, що створюють певні соціальні групи. Особливість соціальних небезпек полягає в тому, що вони загрожують великій кількості людей. Розповсюдження соціальних

196

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...

небезпек зумовлено особливостями поведінки людей і окремих соціальних груп. Соціальні небезпеки досить численні. Наприклад, до соціальних належать всі протиправні (незаконні) форми насилля, вживання речовин, що порушують психологічну і фізіологічну рівновагу людини (алкоголь, наркотики, паління), шахрайство, самогубство, та інші дії, що здатні принести шкоду здоров’ю людей.

Класифікація соціальних небезпек

Соціальні небезпеки можуть бути класифіковані за певними ознаками.

1. За походженням можуть бути виділені такі групи небезпек: а) небезпеки, пов’язані з психічним впливом на людину (шан-

таж, шахрайство, крадіжки та ін.)

б) небезпеки, пов’язані з фізичним насильством (розбій, бандитизм, терор, ґвалтування, утримання заручників).

в) небезпеки, пов’язані з вживанням речовин, що руйнують організм людини (наркоманія, алкоголізм, паління);

г) небезпеки, пов’язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання);

д) небезпеки самогубства.

2.За масштабами подій соціальні небезпеки можна розділити на:

а) локальні;

6) регіональні; в) глобальні.

3.За статевовіковими ознаками поділяють соціальні небезпеки, що характерні: для дітей, молоді, жінок, чоловіків та людей похилого віку.

4.За організацією соціальні небезпеки можуть бути випадковими і навмисними.

Причини соціальних небезпек

В основі своїй соціальні небезпеки породжуються соціальноекономічними процесами, що відбуваються в суспільстві. В той же час треба відзначити суперечливий характер причин, наслідком яких є соціальні небезпеки.

Недосконалість людської природи головна передумова появи со-

ціальних небезпек. Наявність адекватної правової системи може бути

197

РОЗДІЛ 4.

основною умовою попередження і захисту від соціальних небезпек. Залучення громадськості та краща інформованість населення про можливість появи соціальних небезпек, а також про можливі наслідки від їх прояву, також є елементом захисту від соціальних небезпек.

Розповсюдженню соціальних небезпек сприяє інтенсивний розвиток міжнародних зв’язків, туризму, спорту.

4.2. Фізіологічні чинники забезпечення безпеки людини

Фізіологічна надійність людини. Організм — єдине ціле. В

нормальному цілісному організмі всі органи тісно зв’язані між собою, знаходяться в складній взаємодії, об’єднані в одне ціле не тільки структурно морфологічно, але й функціонально фізіологічно.

Високу надійність функціонування організму людини та його біологічну здатність протидіяти небезпекам зумовлює і його структурна надлишковість:

–Матеріальна – дублювання органів, здатність одних органів частково компенсувати функції інших, котрі вийшли з ладу

–Інформаційна – резервування органів сприйняття, збере-

ження та переробки інформації, її передачі

Стійкі постійні кількісні показники, які характеризують стан внутрішнього середовища і всього організму, називаються фізіологічними константами (температура, артеріальний тиск крові, концентрація у крові цукру, білків тощо).

Адаптація (пристосування) – це динамічний процес, завдяки якому в організмі підтримується сталість внутрішнього середовища в мінливому зовнішньому середовищі.

Адаптація характеризується:

–розширенням фізіологічних можливостей,

–підвищенням фізіологічної опірності організму зовнішнім впливам,

–збільшенням працездатності,

що забезпечується шляхом:

–зміни порогів чутливості аналізаторів;

–підвищення лабільності фізіологічних систем;

–переходу фізіологічних систем на більш високі рівні функціонування,

198

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та особливості...

–розширення діапазону фізіологічних резервів,

–мобілізації енергетичних ресурсів та захисних сил. Психічна адаптація — процес встановлення оптимальної від-

повідності між особистістю і навколишнім середовищем, яка сприяє задоволенню актуальних потреб і реалізації значущих цілей за умови збереження фізичного і психічного здоров’я.

Резерви організму — здатність організму посилювати свою діяльність порівняно з станом відносного спокою.

4.3. Психологічні важелі забезпечення безпеки людини

Емоції – це переживання людиною свого ставлення до того, що вона пізнає, що робить.

Тобто до речей і явищ навколишнього світу, до людей, до їх дій і вчинків, до праці, до самого себе.

Емоційний процес розвивається в такій послідовності: підсвідоме рицілювання – зіставлення – фізіологічне настроювання і переживання. Моменти рицілювання, фізіологічного настроювання і переживання фактично складаються з мікромоментів і наведена вище схема відображає лише послідовність короткочасних моментів.

Емоції бувають нижчі і вищі; позитивні і негативні; стенічні і астенічні, емоційні реакції та емоційні стани.

Нижчі і вищі емоції. Нижчі почуття пов’язані з задоволенням чи незадоволенням тих чи інших фізіологічних потреб. Вищі емоції виникають на базі задоволення духовних потреб. Вони мають яскраво виражений суспільний характер і свідчать про ставлення людини до явищ суспільного життя – моральних, інтелектуальних, естетичних. Чіткого поділу на вищі та нижчі почуття немає.

Позитивні і негативні емоції. Позитивні емоції – позитивна оцінка об’єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо); негативні емоції – негативна оцінка (гнів, страх, огида, жах тощо). Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, нестачі відомостей чи вмінь.

Стенічні емоції – емоції, які підвищують життєдіяльність (радість).

Астенічні емоції – почуття прагнення, котрі гальмують життєдіяльність, знижують енергію суб’єкта.

199

РОЗДІЛ 4.

Емоційні реакції (процеси) – короткочасні реакції на певний об’єкт, подію, ситуацію.

Емоційні стани – більш статичні, довготривалі. Це ефект від дії сильної емоційної реакції. Вони різні за силою та інтенсивністю впливу на людину.

Емоційна реакція, яка має особливо інтенсивний характер та змушує людину частково втрачати контроль над собою, робити незапрограмовані чи непродумані вчинки називається афектом.

Стрес (напруга) – сукупність захисних фізіологічних реакцій, які віллзеркалюють дію зовнішніх факторів (стресорів).

Причини стресів різноманітні:

–необхідність робити те, що не хочеться,:

–брак часу; хтось підганяє, не дає зосередитись;

–внутрішнє хворобливе напруження,

–сонливість,

–куріння,

–алкоголізм,

–сімейні чи виробничі конфлікти,

–незадоволення життям,

–борги,

–комплекс неповноцінності,

–брак відчуття поваги до себе вдома і на роботі.

Прикмети стресового напруження: неможливість зосередитися, часті помилки в роботі, постійне почуття втоми; дуже швидка мова, біль голови, спини, шлунку; підвищена збудливість, зникає апетит, втрата почуття гумору; постійне відчуття недоїдання.

Емоційні переживання супроводжуються певними змінами фізіологічного стану організму. При переляку кров відходить від обличчя, а соромлячись, людина червоніє, настає застигла поза («від страху кинуло в піт», «волосся стає дибки», «щемить серце»). Рухи стають специфічними, змінюється хода, поза, міміка, інтонація. Бо рухи – це мова емоцій. Змінюється пульс, дихання. Увага звужується, переключення загальмоване, рухи стають різкими, неточними, погано скоординованими, порушується пам’ять; неправильно оцінюється ситуація, допускаються технологічні помилки, змінюється поведінка людини. Емоції зумовлюють перебудову життєво важливих фізіологічних функцій, мобілізують резервні можливості організму, загострюють зір, слух, настає загальна зібраність, підвищується пильність і обережність тощо.

200