88. Жанрова своєрідність романів м.Павича ( скінула окремим файлом)

89. Принцип подвійного виміру при створенні образів роману-міфу Апдайка «Кентавр»

Роман “Кентавр” справедливо вважається перлиною усього літературного доробку Джона Апдайка. Саме “Кентавр” приніс ав-тору Національну премію книги у 1964 р. і викликав нескінченні дискусії серед критиків та читачів.Проте творчість письменника є ще не достатньо вивченою і на неї спрямований особливий інтересчитачів та критиків. Оскільки проблема поєднання та органічного функціонування міфу та реальності у романі не була об’єктом спеціального вивчення, є малорозробленою та недослідженою, то статтю присвячено вивченню основних лінгвостилістичних способів поєднання міфу та реальності в.романі “Кентавр” та індивідуально-авторського стилю Джона Апдайка.

Світ у романі – це світ, в якому дивно переплелися вчора і сьогодні, міф і реальність, тут усепереплуталося: Джордж Колдуел обертається на кентавра Хірона, його син Пітер уявляє себе Про-

метеєм, прикутим до скелі. Викладачка фізкультури Віра Гаммел постає в образі звабливої легковажної Венери, директор школи Зіммерман здається всевладним Зевсом-громовержцем… Щоб незалишилося ніяких сумнівів у значені міфології в романі, автор додає до нього словник міфологічних

імен і образів, які використовує, і пояснює, що кожна з діючих осібвідповідає якомусь із стародавніхбогів чи героїв. Автор заперечує кожне з наведених вище припущень і зазначає, що “міфологія – ядро книжки, а не зовнішній прийом”. Він чітко підкреслюєгероїчну сутність міфічнихперсонажів, які жили в “золоту добу” людства. Отже, автор стверджує, що міф – це не стилістичнийприйом, а суть твору, і розуміння її важливості є невід’ємною часткоючитання роману. Апдайк ство-рив чудовий світ – гаряче сонце, яскраві барви, соковита зелень, і світ огидний – бруд, хаос, зло. Зобразити контраст світів, показати зовнішню і внутрішню різницю між ними міг лише справжній майстер слова. Апдайк використовує різноманітні стилістичні засоби вираження на усіх рівнях: фонографічному, лексичному та синтаксичному. Можна з упевненістю сказати, що саме ці засоби і створюють індивідуальний авторський стиль.

90. Творчість сестер Бронте

Творчість кожної з них – по-своєму значне і яскраве явище в розвитку англійської романістики в перехідний період з кінця 40-х років XIX ст. до наступних десятиліть. У добутках сестер Бронте відобразилися характерні риси часу: у них органічно зливаються й легко простежуються лінії, які поєднують романтичне мистецтво початку XIX ст. (Байрон, Шеллі) з реалізмом 1840-х років (Ч. Диккенс, В. Теккерей), у них формуються тенденції нових художніх відкриттів у жанрі роману другої половини сторіччя (Дж. елиот, Д. Мередит).

Особливу популярність одержали романи Шарлотти Бронте «Джейн ейр» і Емілі Бронте «Грозовий перевал». Нове життя в цей час одержали й створені Енн Бронте «Агнес Грій» і «Незнайомка з Вайльдфелл-Холу».

Не доживши до тридцяти років, померли Емілі й Енн, небагато довше прожила Шарлотта. Проте слід, залишений у культурі Англії цим дивним літературним феноменом – творчістю сестер Бронте, має величезне значення, і зацікавленість їм протягом от уже ста п’ятдесятьох років не тільки не вгасає, а й підсилюється. Романи сестер Бронте прочитуються нашими сучасниками по-новому. Екранізовані «Джейн ейр» і «Грозовий перевал», в 80-х роках снять телефільм по романі «Незнайомка з Вайльдфелл-Холу». Перша публікація сестер була загальною. В 1846 р. під чоловічими псевдонімами вони видали збірник «Вірші Каррера, елис і ектона Белл» («Poems by Currer, Ellis and Acton Bell»). Надалі кожна пішла своїм шляхом. За своє життя Шарлотта Бронте написала трохи десятка віршів і чотири романи – «Учитель» («The Professor», 1847; опубл. в 1857), «Джейн ейр» («Jane Eyre», 1847), «Ширли» («Shirley», 1849) і «Городок» («Viltette», 1853).

У романах піднімаються проблеми жіночої рівноправності й соціальної нерівності, відображені робочі хвилювання, обговорюються питання утворення. Добутку Шарлотти Бронте багато в чому автобіографічні, у них відобразилися враження й події її особистого життя. Кілька разів за своє життя Шарлотта залишала Гоуорт. В 1831 і 1832 роках вона відвідувала школу в Роехеде, в 1835-1838 роках у цій школі вчителювала.