- •1.Типологія держав.
- •Є два підходи до типології держав:
- •Прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на:
- •2.Функції теорії держави і права.
- •3.Теорія держави і права в системі суспільних наук.
- •4.Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Ознаки органу держави:
- •Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:
- •6.Види форм державного (політичного) режиму.
- •7.Види, способи і типи правового регулювання.
- •8.Виникнення загальної теорії держави і права.
- •9.Галузь, підгалузь і інститут права.
- •10.Громадянське суспільство і держава.
- •11.Політична система суспільства і держави.
- •13.Загальні закономірності виникнення держави.
- •Основні ознаки конфедерації :
- •15.Корпоративні норми і норми права.
- •До корпоративних норм належать:
- •16.Метод теорії держави і права.
- •18.Ознаки держави, що відрізняють її соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу.
- •21.Поняття і структура форми держави.Види форм державного правління.
- •22.Поняття, ознаки, сутність, функції держави.
- •23.Поняття влади.Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави.
- •Яке співвідношення політичної та державної влади?
- •Ознаки (риси) державної влади:
- •Яке співвідношення держави і державної влади?
- •Особа, яка є громадянином держави, у свою чергу, не лише реалізує права, але й має обов’язки перед державою та своїми співгромадянами, відповідає за їх невиконання:
- •Яким є співвідношення права і економіки ?
- •28.Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб.
- •Види законів у дії за колом осіб:
- •30.Види нормативно-правових актів.
- •Основні напрямки правового регулювання:
- •Фактичний склад не слід плутати з подіями — складними юридичними фактами.
- •34.Юридичний склад правопорушення.
- •Ознаки спеціалізованих норм:
- •37.Співвідношення права і закону.
- •38.Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового атка.
- •Розрізняють такі способи (методи) тлумачення:
- •Стадії правотворення і правотворчого процесу:
- •Правова культура складається із низки взаємозалежних елементів.
- •2. Стан юридичної практики:
- •Юридична відповідальність грунтується на принципах:
- •48.Система законодавства.Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •50.Види норм права.
- •51.Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •Припини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства:
- •55.Поняття і ознаки правозастосування.
- •Ознаки застосування норм права.
- •60.Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •У чому полягає відмінність між нормативним актом та іншими правовими актами (зокрема, актом тлумачення норм права і актом застосування норм права) ?
- •Ознаки правового регулювання:
- •Ознаки правотворчості:
- •Ознаки правовідносин:
- •66.Поняття тлумачення норм права.
- •Правовій поведінці властиві такі ознаки:
- •Ознаки соціальних норм:
- •69.Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •Ознаки (риси) системи права:
- •70.Поняття, принципи, вимоги та гарантії законності.
- •Вимоги законності в правотворчості:
- •72.Правова культура: поняття та зв'язок із загальною культурою.
- •Ознаки правового акта:
- •74.Види правовідносин.
- •- Конституційно-правові (відносини громадянства);
- •75.Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •Класифікація правових систем за такими типами*:
- •79.Механізм правового регулювання.
- •80.Норми – звичаї і норми права.
- •81.Норми моралі і норми права: їх взаємозвязок і взаємодія.
- •Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:
- •Вплив норм права на норми моралі:
- •Відмінності між нормами моралі і нормами права
- •82.Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
- •Складний порядок застосування норм права, як правило, складається з трьох стадій правозастосувальної діяльності:
- •Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:
- •86.Склад (структура) правовідносин.
- •87.Субєкти і обєкти правовідносин.
7.Види, способи і типи правового регулювання.
Види правового регулювання розрізняють за «обсягом» суспільних відносин, на які воно поширюється, –це нормативне (загальне) та індивідуальне регулювання.
Нормативне регулювання — це впорядкування поведінки людей за допомогою нормативно-правових актів, розрахованих на їх багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин. Тобто обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне правове регулювання, є кількісно невизначеним.
Індивідуальне регулювання — це впорядкування поведінки людей за допомогою актів застосування норм права, тобто індивідуальних рішень, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну особу, наприклад, наказ ректора університету про призначення підвищеної стипендії студенту К.
Нормативне та індивідуальне регулювання є взаємозалежними:
• нормативне регулювання покликане забезпечити єдиний порядок і стабільність регулювання;
• індивідуальне регулювання покликане забезпечити врахування конкретної обстановки, своєрідність певної юридичної ситуації.
Способи правового регулювання — складові елементи впорядкованих суспільних відносин: дозволяння, зобов’язування (веління), заборона.
Дозволяння — це надання особі права на свої власні активні дії (роби, як вважаєш за потрібне). Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу може бути будь-яка правова норма, що надає суб’єкту право на одержання тих чи інших благ. Дозволяння превалює в основному в галузях, які належать до приватного права.
Зобов’язування (веління) — покладання на особу обов’язку активної поведінки (роби тільки так), наприклад, обов’язок забезпечення обвинуваченому права на захист.
Заборона — це покладання на особу обов’язку утримуватися від вчинення дій певного роду (тільки так не роби), наприклад, заборона пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми особливої частини Кримінального кодексу є фактично заборонами, оскільки вони встановлюють відповідальність за певні дії і тим самим їх забороняють. Зобов’язування (веління) і заборони превалюють в основному в галузях, що належать до публічного права.
Усі способи правового регулювання пов’язані із суб’єктивними правами. Способи правового регулювання (дозволяння, зобов’язування, заборона) з більшою ефективністю досягають своєї мети лише в тісному взаємозв’язку один з одним.
Крім способів правового регулювання виділяють його типи (режими).
Тип правового регулювання — це особливий порядок правового регулювання, що виражається у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон) і створює стан більшого чи меншого сприяння для задоволення інтересів суб’єкта права. Тип правового регулювання встановлює тип правового режиму. Нагадаємо, що розрізняють два типи правового регулювання:
загальнодозвільний |
спеціально-дозвільний |
— тип правового регулювання, що ґрунтується на загальному дозволянні, у рамках якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних дій. Сутність загальнодозвільного режиму виражається принципом: «дозволено все, крім прямо забороненого законом». За цим типом регулювання створюються цивільні, трудові, сімейні, |
— тип правового регулювання, що ґрунтується на загальній забороні, у рамках якої закон встановлює конкретні дозволи. Сутність спеціально-дозвільного режиму виражається принципом: «заборонено все, крім прямо дозволеного законом». За цим типом регулювання встановлюються правові статуси та функції посадових осіб, держав- |
житлові та інші правовідносини (наприклад, особа має право укладати будь-як угоди, за винятком тих заборон, що передбачені в законі) |
них службовців, міністрів, прокурорів, суддів, мерів міст та ін. (наприклад, суд у вже вирішеній кримінальній справі має право знову повернутися до неї лише у випадках, прямо передбачених у законі) |