- •1.Типологія держав.
- •Є два підходи до типології держав:
- •Прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на:
- •2.Функції теорії держави і права.
- •3.Теорія держави і права в системі суспільних наук.
- •4.Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Ознаки органу держави:
- •Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:
- •6.Види форм державного (політичного) режиму.
- •7.Види, способи і типи правового регулювання.
- •8.Виникнення загальної теорії держави і права.
- •9.Галузь, підгалузь і інститут права.
- •10.Громадянське суспільство і держава.
- •11.Політична система суспільства і держави.
- •13.Загальні закономірності виникнення держави.
- •Основні ознаки конфедерації :
- •15.Корпоративні норми і норми права.
- •До корпоративних норм належать:
- •16.Метод теорії держави і права.
- •18.Ознаки держави, що відрізняють її соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу.
- •21.Поняття і структура форми держави.Види форм державного правління.
- •22.Поняття, ознаки, сутність, функції держави.
- •23.Поняття влади.Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави.
- •Яке співвідношення політичної та державної влади?
- •Ознаки (риси) державної влади:
- •Яке співвідношення держави і державної влади?
- •Особа, яка є громадянином держави, у свою чергу, не лише реалізує права, але й має обов’язки перед державою та своїми співгромадянами, відповідає за їх невиконання:
- •Яким є співвідношення права і економіки ?
- •28.Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб.
- •Види законів у дії за колом осіб:
- •30.Види нормативно-правових актів.
- •Основні напрямки правового регулювання:
- •Фактичний склад не слід плутати з подіями — складними юридичними фактами.
- •34.Юридичний склад правопорушення.
- •Ознаки спеціалізованих норм:
- •37.Співвідношення права і закону.
- •38.Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового атка.
- •Розрізняють такі способи (методи) тлумачення:
- •Стадії правотворення і правотворчого процесу:
- •Правова культура складається із низки взаємозалежних елементів.
- •2. Стан юридичної практики:
- •Юридична відповідальність грунтується на принципах:
- •48.Система законодавства.Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •50.Види норм права.
- •51.Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •Припини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства:
- •55.Поняття і ознаки правозастосування.
- •Ознаки застосування норм права.
- •60.Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •У чому полягає відмінність між нормативним актом та іншими правовими актами (зокрема, актом тлумачення норм права і актом застосування норм права) ?
- •Ознаки правового регулювання:
- •Ознаки правотворчості:
- •Ознаки правовідносин:
- •66.Поняття тлумачення норм права.
- •Правовій поведінці властиві такі ознаки:
- •Ознаки соціальних норм:
- •69.Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •Ознаки (риси) системи права:
- •70.Поняття, принципи, вимоги та гарантії законності.
- •Вимоги законності в правотворчості:
- •72.Правова культура: поняття та зв'язок із загальною культурою.
- •Ознаки правового акта:
- •74.Види правовідносин.
- •- Конституційно-правові (відносини громадянства);
- •75.Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •Класифікація правових систем за такими типами*:
- •79.Механізм правового регулювання.
- •80.Норми – звичаї і норми права.
- •81.Норми моралі і норми права: їх взаємозвязок і взаємодія.
- •Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:
- •Вплив норм права на норми моралі:
- •Відмінності між нормами моралі і нормами права
- •82.Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
- •Складний порядок застосування норм права, як правило, складається з трьох стадій правозастосувальної діяльності:
- •Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:
- •86.Склад (структура) правовідносин.
- •87.Субєкти і обєкти правовідносин.
21.Поняття і структура форми держави.Види форм державного правління.
Форма держави — порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.
Структура форми держави — стійка єдність елементів, їх зв’язків, цілісності, зв’язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою, форму політичного (державного) режиму.
|
|
Форма держави |
|||
|
Форма державного правління |
Форма державного устрою |
Форма державного режиму |
||
|
- порядок утворення і організації вищих органів влади в державі |
- порядок поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними і державою в цілому |
- порядок здійснення державної влади у певні способи певними, методами і засобами |
||
|
Форма державного правління |
||||
|
Монархія |
Республіка |
|||
|
— форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком або частково в руках однієї особи — монарха, передається в спадщину, не залежить від населення (як правило, не затверджується ним) |
- форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється представницьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк |
|||
|
|
|
|
|
|
Розглянемо абсолютну та конституційну монархії, тому що інші практично не існують.=)
|
Монархія |
|
|
Абсолютна (необмежена) |
Конституційна (обмежена) |
|
Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерна для рабовласницьких і феодальних суспільств). Збереглася в первозданному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман). Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція встановлює, що влада виходить від монарха, тобто затверджує його абсолютну владу. Парламенту приділяється роль консультативної ради при монарху (Кувейт, Саудівська Аравія), яка у будь-який час може бути розпущена (у Бахрейні розпущена через півтора роки після створення) |
Влада монарха обмежена конституцією, він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Велика Британія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія та ін.) |
Конституційна монархія може бути парламентською та дуалістичною.
У парламентській монархії влада монарха в законодавчій, виконавчій і судовій сферах діяльності символічна. Монарх лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, і формально зберігає статус глави держави — виключно з представницькими повноваженнями. Сучасні монархії здебільшого є парламентськими (Японія, Іспанія, Швеція, Данія та ін.).
У дуалістичній монархії юридичне і фактично влада поділена між урядом, що формується монархом (або призначеним їм прем’єр-міністром), і парламентом.
Дуалістична монархія характерна для перехідного періоду від феодалізму до капіталізму. Вона є своєрідною спробою примирити інтереси феодалів (їх переважно виражає монарх) і інтереси буржуазії (їх представляє парламент).
Розглянемо сучасні види республік.
|
Республіка |
||
|
парламентська |
президентська |
змішана (напівпрезидентська) |
|
Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем’єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина) |
Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Президент обирається непарламентсь-ким шляхом — прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Іран, Ірак) |
Глава держави (президент) пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем’єр-міністра), який підлягає обов’язковому затвердженню парламентом. Виконавча влада належить не лише президенту, але й прем’єр-міністру, який очолює уряд. Президент має вправо головувати на засіданнях уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом (Україна, Фінляндія, Франція) |