- •1.Типологія держав.
- •Є два підходи до типології держав:
- •Прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на:
- •2.Функції теорії держави і права.
- •3.Теорія держави і права в системі суспільних наук.
- •4.Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Ознаки органу держави:
- •Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:
- •6.Види форм державного (політичного) режиму.
- •7.Види, способи і типи правового регулювання.
- •8.Виникнення загальної теорії держави і права.
- •9.Галузь, підгалузь і інститут права.
- •10.Громадянське суспільство і держава.
- •11.Політична система суспільства і держави.
- •13.Загальні закономірності виникнення держави.
- •Основні ознаки конфедерації :
- •15.Корпоративні норми і норми права.
- •До корпоративних норм належать:
- •16.Метод теорії держави і права.
- •18.Ознаки держави, що відрізняють її соціальної (публічної) влади первіснообщинного ладу.
- •21.Поняття і структура форми держави.Види форм державного правління.
- •22.Поняття, ознаки, сутність, функції держави.
- •23.Поняття влади.Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави.
- •Яке співвідношення політичної та державної влади?
- •Ознаки (риси) державної влади:
- •Яке співвідношення держави і державної влади?
- •Особа, яка є громадянином держави, у свою чергу, не лише реалізує права, але й має обов’язки перед державою та своїми співгромадянами, відповідає за їх невиконання:
- •Яким є співвідношення права і економіки ?
- •28.Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб.
- •Види законів у дії за колом осіб:
- •30.Види нормативно-правових актів.
- •Основні напрямки правового регулювання:
- •Фактичний склад не слід плутати з подіями — складними юридичними фактами.
- •34.Юридичний склад правопорушення.
- •Ознаки спеціалізованих норм:
- •37.Співвідношення права і закону.
- •38.Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового атка.
- •Розрізняють такі способи (методи) тлумачення:
- •Стадії правотворення і правотворчого процесу:
- •Правова культура складається із низки взаємозалежних елементів.
- •2. Стан юридичної практики:
- •Юридична відповідальність грунтується на принципах:
- •48.Система законодавства.Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •50.Види норм права.
- •51.Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •Припини розбіжності деяких галузей права і галузей законодавства:
- •55.Поняття і ознаки правозастосування.
- •Ознаки застосування норм права.
- •60.Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •У чому полягає відмінність між нормативним актом та іншими правовими актами (зокрема, актом тлумачення норм права і актом застосування норм права) ?
- •Ознаки правового регулювання:
- •Ознаки правотворчості:
- •Ознаки правовідносин:
- •66.Поняття тлумачення норм права.
- •Правовій поведінці властиві такі ознаки:
- •Ознаки соціальних норм:
- •69.Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •Ознаки (риси) системи права:
- •70.Поняття, принципи, вимоги та гарантії законності.
- •Вимоги законності в правотворчості:
- •72.Правова культура: поняття та зв'язок із загальною культурою.
- •Ознаки правового акта:
- •74.Види правовідносин.
- •- Конституційно-правові (відносини громадянства);
- •75.Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •Класифікація правових систем за такими типами*:
- •79.Механізм правового регулювання.
- •80.Норми – звичаї і норми права.
- •81.Норми моралі і норми права: їх взаємозвязок і взаємодія.
- •Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:
- •Вплив норм права на норми моралі:
- •Відмінності між нормами моралі і нормами права
- •82.Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
- •Складний порядок застосування норм права, як правило, складається з трьох стадій правозастосувальної діяльності:
- •Виділяють два види передумов виникнення правовідносин:
- •86.Склад (структура) правовідносин.
- •87.Субєкти і обєкти правовідносин.
Ознаки правотворчості:
1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадянським суспільством (народом) і його суб’єктами;
2) полягає у створенні нових норм права або в зміні чи скасуванні чинних норм;
3) набуває завершення в письмовому акті-документі, який називається нормативно-правовим актом;
4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка встановлюється правовими нормами;
5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість. Правотворчість не можна зводити до законотворчості. Законотворчість є виключною монополією представницьких
Законотворчість — важлива складова частина правотворчості, яка закінчується прийняттям законів. Результат правотворчості — всі нормативно-правові акти: закони, укази, розпорядження, рішення та ін. Вони з’являються внаслідок складної діяльності вищих державних органів, органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації, комерційних і некомерційних організацій, трудових колективів.
Правотворчість — один з важливих напрямків функціонування громадянського суспільства і держави, одна з правових форм («оболонок») їх діяльності, її слід відрізняти від право-творення.
Правотворення — всі форми і засоби виникнення, розвитку та зміни права, у тому числі і правотворчість.
Правотворчість — поняття вужче, ніж правотворення, вона -частина правоутворення, його самостійна і вирішальна стадія (вищий рівень). Ініціативу, пропозицію про необхідність прийняття того чи іншого закону не можна вважати правотворчіс-тю, хоча з ініціативи може початися правотворчість. Обговорення проекту конституції населенням — це не правотворчість, але може призвести до неї.
Правотворчість починається тоді, коли прийнято державне рішення про підготовку проекту нормативно-правового акта, скажімо, закону. Головною відмінністю правотворчості від правотворення є те, що творчість права здійснюється державними органами або з їх санкції, дозволу.
Правотворчість –це насамперед форма владної-вольової діяльності держави, формального нормативного закріплення міри свободи і справедливості, яка включає дослідження, узагальнення і систематизацію типових конкретних правовідносин, котрі виникають у громадянському суспільстві, і спрямована на створення нормативно-правового акта.
Правотворення — форма виникнення і буття права в широкому правовому полі: до правотворчості, поруч із ним, у вигляді правотворчості, після правотворчості, у процесі реалізації права.
Можна виділити такі рівні правотворення:
1) гносеологічний — відбиває процес виникнення і розвитку права у формі правосвідомості;
2) матеріальний — виражає формування права у вигляді конкретних правовідносин, правомірної поведінки;
3) інституційний — відбиває існування права як системи правових норм.
Останній рівень правотворення є рівнем правотворчості.
64.Поняття та ознаки правовідносин.
Правовідносини –це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв’язку між правомочними і зобов’язаними суб’єктами — носіями суб’єктивних юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності — і забезпечуються державою.