- •Міністерство освіти і науки України
- •Тема 1. Теоретико-методологічні основи планування
- •Тема 2. Поточний план і організація його складання на підприємстві
- •Тема 3. Виробництво продукції
- •Тема 4. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю
- •Тема 5. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва
- •Тема 6. План по праці і кадрах
- •Тема 7. Виробнича інфраструктура підприємства
- •Тема 8. Планування збуту продукції
- •Тема 9. Планування собівартості продукції
- •Тема 10. Фінансове планування на підприємстві
Тема 4. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю
Виробнича потужність підприємства і фактори, які її визначають.
Методика обчислення виробничої потужності.
Динаміка виробничої потужності та ліквідація диспропорцій виробничих потужностей підрозділів підприємства.
4.1 Виробнича потужність підприємства і фактори, які її визначають
План виробництва продукції не може бути затвердженим, якщо він не узгоджений з розрахунками виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі та кількісних співвідношеннях, встановлених планом, який досягається при повному використанні виробничого обладнання і площ на основі застосування прогресивної технології, раціональної організації праці та виробництва.
Виробнича потужність підприємства визначає рівень виробництва продукції, товарів та послуг, міру отримання обсягу випуску або верхню межу продаж продукції. В кінцевому рахунку, виробнича потужність означає здатність підприємства виробляти власну продукцію протягом визначеного періоду робочого часу. Верхня її межа обумовлена наявністю виробничих площ, технологічного обладнання, трудових ресурсів, матеріалу та капіталу.
Процес формування та використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов’язаних факторів, які можуть бути поділені на дві групи:
фактори, що впливають на розширення фронту роботи;
фактори, які впливають на підвищення продуктивності устаткування та робочих місць.
Розширення фронту роботи залежить, насамперед, від кількості обладнання та виробничих площ. Устаткування й робочі місця необхідно планувати так, щоб їх структура відповідала структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів і не погіршувала співвідношення між виробничими потужностями дільниць та цехів підприємства.
Фактори підвищення продуктивності устаткування пов’язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування, удосконаленням технології, якістю предметів праці та кваліфікацією працівників.
Вплив зазначених факторів знаходить своє відображення у величині трудомісткості (машиномісткості) продукції.
До важливих економічних ресурсів, які широко використовуються в процесі виробництва продукції, виконанні робіт та наданні послуг, відносять, в першу чергу, засоби виробництва та предмети праці. Як відомо, на підприємстві величина цих виробничих ресурсів обмежується багатьма факторами та показниками. Відповідно, планування виробничої програми повинно базуватись на повному використанні всіх видів ресурсів підприємства, головними з яких є технологічне обладнання та матеріали, що застосовуються. Повне їх використання означає відповідність запланованої виробничої програми підприємства або підрозділу його виробничій потужності.
Правильне планування виробничої потужності має важливе значення не тільки в раціональному використанні ресурсів, а й в стабілізації виробництва та насиченні ринку необхідними товарами. В ринкових умовах виробнича потужність за своєю суттю визначає річний об’єм пропозицій підприємства, що враховує наявність та використання ресурсів, рівень та зміну діючих цін та інші фактори.
Виробнича потужність та пропозиція характеризують існуючу на підприємстві технологію та організацію виробництва, склад та кваліфікацію персоналу, а також динаміку їх зростання та перспективи розвитку. Являючись величиною динамічною, виробнича потужність повинна бути збалансована з виробничою програмою, або, інакше кажучи, необхідно досягти рівноваги між попитом та пропозицією на продукцію та послуги. Цієї вимоги слід дотримуватись при плануванні виробничої потужності підприємства або його підрозділів. При перевищенні попиту над пропозицією необхідно в проектах планувати відповідний приріст виробничої потужності.
4.2 Методика обчислення виробничої потужності
Виробнича потужність – динамічний показник, що змінюється під впливом науково-технічного прогресу, росту кваліфікації кадрів, удосконалення організації виробництва та інших факторів. На його величину безпосередньо впливає надходження і вибуття виробничого обладнання протягом року. Тому, щорічно доцільно складати “баланс виробничих потужностей та їх використання”. Для цього визначається вхідна виробнича потужність на початок планового періоду (Мвх), далі підраховується її збільшення за рахунок введення додаткових потужностей (Мвв) чи вибуття (Мвб). В результаті підраховується вихідна потужність (Мвих) на кінець року і середньорічна (Мср) по формули (4.1):
(4.1)
де t1 і t2 – число місяців від моменту зміни потужності до кінця року.
У промисловості розрахунок потужності проводиться по випуску конкретних видів продукції, а узагальнюючий показник визначається по загальному випуску продукції в порівняльних цінах (4.2):
(4.2)
де М – виробнича потужність, тис. грн.;
Цпі – порівняльна оптова ціна, приймається, як правило, за станом на 1.01. планового року;
Nimax – максимально можливий випуск і-го виду продукції;
n – кількість номенклатурних позицій у плані виробництва.
Виробнича потужність у натуральних або умовно-натуральних вимірниках визначається, у загальному вигляді, як співвідношення наявного фонду робочого часу (Ф) до трудомісткості одиниці продукції (t) (4.3):
(4.3)
Первинними ланками для розрахунку виробничої потужності служать, частіше всього, групи взаємозамінного обладнання, а в масовому виробництві – поточні лінії або спеціалізовані робочі місця.
При цьому, виробнича потужність групи обладнання визначається за формулою (4.4):
(4.4)
де Фефj – ефективний річний фонд часу одиниці j-го виду обладнання, який розраховується, виходячи із затвердженого режиму роботи й норм часу на ремонт і технологічні зупинки;
Сj – кількість одиниць обладнання;
tпрj – прогресивна трудомісткість обробки виробів на j-му обладнанні, яка визначається шляхом коригування діючих норм на прогресивний коефіцієнт їх виконання, який, в свою чергу, статистично розраховується як середньозважена величина виконання норм базового року.
Якщо на дільниці проходять обробку однотипні вироби, то розрахунок виконується по типовому виробу-представнику і потужність буде виражена обсягом випуску виробу-представника.
У багатономенклатурному, одиничному або дрібносерійному виробництві при розрахунку потужності наявний фонд часу групи обладнання співвідноситься з прогресивною трудомісткістю виконання виробничої програми по цій групі обладнання і виробничу потужність, у цьому випадку, вимірюють в одиницях програми (або у %) (4.5):
(4.5)
де Кмj – коефіцієнт потужності по групі j-го обладнання;
Ni – план випуску і-го виробу.
У слабомеханізованих та більшості складальних цехів і дільниць виробнича потужність визначається за виробничою площею (4.6):
(4.6)
де S – виробнича площа цеху, м2;
Фн – номінальний річний фонд часу, дн.;
Тці – тривалість виробничого циклу виготовлення виробу, дн.;
Si – питома площа для виготовлення і-го виробу, м2.
Виробнича потужність виробничих підрозділів (наступних ланок) визначається за потужністю провідної ланки (підрозділу) попереднього ступеня: дільниці – за потужністю провідної групи обладнання; цеху – за потужністю провідної дільниці; підприємства – за потужністю провідного цеху.
Під провідною розуміють ланку, на якій виконуються основні технологічні процеси й операції по виготовленню продукції та зосереджена значна частина основних фондів і трудовитрат.
4.3 Динаміка виробничої потужності та ліквідація диспропорцій виробничих потужностей підрозділів підприємства
Розрахунок виробничої потужності служить для обґрунтування виробничої програми, виявлення та мобілізації резервів і вузьких місць виробництва.
Ті підрозділи, потужність яких менша потужності провідного підрозділу, називають “вузькими місцями”. При їх наявності необхідно розробляти комплекс організаційно-технічних заходів по їх розшивці: модернізація і заміна обладнання; удосконалення технології й інтенсифікація режимів роботи; наукова організація праці з одночасним зазначенням заходів по використанню резервів пропускної здатності обладнання.
Для визначення міри відхилень потужностей виробничих підрозділів підприємства та ліквідації диспропорцій між ними, перед усім, необхідно здійснити оцінку рівня використання виробничих потужностей, яка відіграє провідну роль в системі управління виробничою діяльністю підприємства, на основі таких показників:
- коефіцієнт використання проектної потужності (4.7):
(4.7)
де Qф – фактичний випуск продукції;
Мпр – проектна потужність.
- коефіцієнт використання виробничої потужності, яка може значно відрізнятись від проектної (4.8):
(4.8)
де Qпл, Qф – плановий і фактичний відповідно випуски продукції.
•група показників, які характеризують рівень використання обладнання, зокрема:
а) показник фондовіддачі (4.9):
(4.9)
де Фс.р. – середньорічна вартість основних фондів, грн.
б) коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання (4.10):
(4.10)
де Fф.в. – фактично відпрацьований обладнанням час, год.;
Fд – час можливого використання обладнання (режимний, плановий чи дійсний фонд часу), год.
в) коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (4.11):
(4.11)
де tтехн – технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції;
tфакт – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції.
г) коефіцієнт змінності обладнання (4.12):
(4.12)
де
–
сумарна
машино місткість продукції, нормо-год.;
Свст – кількість одиниць встановленого обладнання, шт.;
Fq – дійсний фонд часу одиниць обладнання за одну зміну, год.
д) середній час роботи одиниці обладнання (4.13):
∑Ti
F= . (4.13)
C вcт
В результаті розрахунку виробничої потужності первинних ланок виявляються диспропорції (рис.4.1.).
Різниця між виробничою потужністю підприємства й обсягами випуску продукції складає резерви подальшого зростання виробництва. Цей показник, а також диспропорції між окремими ланками виробництва, які потребують усунення, покладаються в основу планування технічного розвитку й удосконалення організації виробництва.

Рисунок 4.1 - Діаграма визначення виробничої потужності дільниці
Контрольні питання
Що називається виробничою потужністю підприємства, цеху, дільниці?
Які фактори впливають на формування та використання виробничої потужності підприємства?
Як обчислюється виробнича потужність в однономенклатурному, масовому та серійному виробництві?
Що таке провідна ланка виробництва, “вузькі місця” та резерви потужності?
Яка послідовність розрахунку виробничої потужності підприємства?
Що таке “баланс виробничих потужностей” і як розраховуються його основні показники?
Назвати основні показники використання виробничої потужності.
