2.2 Структура системи транкінгового зв'язку
Основними елементами системи є:
1. Одна або кілька базових станцій з антенно-фідерним пристроєм, що забезпечує радіоканал зв'язку з абонентськими станціями;
2. Комутатор (рідше декілька), що забезпечує: радіопротокол обміну з абонентськими станціями, протоколи обміну з телефонною мережею загального користування, встановлення з'єднань радіоабонентов між собою і з телефонною мережею, додаткові види обслуговування, керування системою, тарифікацію і т.д. ;
3. Лінії зв'язку комутаторів між собою і з базовими станціями;
4. Абонентські станції.
Кожна з комірок зони обслуговується багатоканальним приймачем-передавачем, що називається базовою станцією. Вона служить своєрідним інтерфейсом між радіостанцією і центром комутації рухомого зв'язку, де роль проводів звичайної телефонної мережі виконують радіохвилі. Число каналів базової станції звичайно кратно 4 або 8, наприклад, 8, 16, 32. Один з каналів є керуючим (control channel). У деяких ситуаціях він може називатися також каналом виклику (callіng channel). На цьому каналі відбувається безпосереднє встановлення з'єднання при виклику рухомого абонента мережі, а сама розмова починається тільки після того, як буде знайдений вільний у даний момент частотний канал і відбудеться переключення на нього. Усі ці процеси відбуваються дуже швидко і тому непомітно для абонента.
Любий з каналів транкінгового зв'язку являє собою пару частот для дуплексного зв'язку, тобто частоти базової і рухомої радіостанції рознесені. Це робиться для того, щоб поліпшити фільтрацію сигналів і виключити взаємний вплив передавача на приймач того самого пристрою при їхній одночасній роботі.
Усі базові станції з'єднані з центром комутації рухомого зв'язку (комутатором) по виділених провідних або радіорелейних каналах зв'язку (рис. 2.2). Даний центр здійснює постійне спостереження за рухомими радіостанціями, організовує їхню естафетну передачу, у процесі якої досягається безперервність зв'язку при переміщенні рухомої станції з комірки в комірку і переключення робочих каналів з появою завад або несправностей, виконує з'єднання зі звичайною телефонною міською мережею та ін.
Базові станції звичайно випускаються на 4 або 8 каналів. У кожному каналі є передавач і приймач, що часто називають репітером. Склад інших блоків базової станції залежить від типу антенно-фідерного пристрою (АФП).
Рисунок 2.2 – Основні складові систем транкінгового зв’язку
2.3 Ефірний інтерфейс
Із всіх інтерфейсів, що використовуються в рухомому зв’язку, один займає особливе місце – це інтерфейс обміну між рухомою і базовою станціями (рис.2.3). Він носить назву ефірного інтерфейсу (англійський термін air interface) Ефірний інтерфейс обов’язково використовується в будь-якій системі рухомого зв’язку при будь-якій її конфігурації і в єдино можливому для свого стандарту зв’язку варіанті. Остання обставина дозволяє рухомій станції будь-якої фірми виробника однаково успішно працювати сумісно з базовою станцією тієї ж або іншої фірми, що зручно для компаній операторів і практично необхідно для організації роумінгу, в тому числі і міжнародного. Стандарти ефірного інтерфейсу відробляються досить чітко, щоб забезпечити якомога більш ефективне використання смуги частот, виділеної для каналу зв’язку.
Рисунок 2.3 – Приклад подання ефірного інтерфейсу (стандарт GSM)