2. Методи класифікації робочих місць

Класифікація робочих місць полягає у визначенні робочої цінності кожного з них для даної організації, створення ієрархії посад.

В основі класифікації лежать посадові інструкції, в результаті чого кожне робоче місце оцінюється з погляду на його внесок у досягнення цілей організації, рівня відповідальності його працівника, необхідної загальної і фахової освіти, напруженості та умов праці.

Існує кілька методів класифікації робочих місць: від дуже простих, доступних практично кожному керівнику, до дуже складних, які використовуються консультаційними організаціями, які спеціалізуються в області компенсації.

Методи класифікації робочих місць:

1. Ранжування робочих місць – найпростіший і найменш точний метод класифікації, шляхом емпіричного аналізу посадових інструкцій кожному робочому місці призначується певний ранг. (Наприклад, прибиральниця –І ранг, слюсар – ІІ ранг, секретар – ІІ ранг, начальник відділу охорони – ІІІ ранг).

Оскільки ранжування проводиться на основі суб’єктивних оцінок фахівців, які його проводять (керівник, заступник) достатньо висока ймовірність помилки в оцінці значимості того чи іншого робочого місця. Ігнорування одного фактора, наприклад відповідальності, і навпаки перебільшення важливості іншого (наприклад освіти).

Ще один недолік цього методу – відсутність детальної диференціації відносно цінності робочих місць. В результаті створена на основі такої класифікації система компенсації може встановити розміри З/П неадекватні відносній цінності робочих місць.

Але при цьому ранжування є простою і дешевою системою, яка доступна невеликим організаціям.

2. Створення системи розрядів. Спочатку відділ людських ресурсів встановлює ієрархію розрядів чи класів, які відрізняються один від одного масштабом відповідальності, важливістю виконуваних функцій, внесками у досягнення цілей організації, необхідним рівнем кваліфікації, напруженістю праці.

Після того як система розрядів з детальним описом кожного з них складена, посадові інструкції порівнюються з описом розрядів і кожному робочому місцю привласнюється той розряд, характеристика якого найбільше відповідає посадовим інструкціям.

Система розрядів є безумовним кроком вперед у порівнянні з простим ранжуванням робочих місць, проте вона зберігає сильний елемент суб’єктивності як при створенні розрядів і визначенні їхньої ієрархії та і при самій класифікації, тобто при визначенні відповідності розрядів і посад.

Тема 7. Робота менеджера по організації прийняття та реалізації управлінських рішень

1. Сутність та особливості УП

Управлінське рішення – це основний вид управлінської праці, який визначається як сукупність взаємопов’язаних, цілеспрямованих і логічно-узгоджених управлінських дій, спрямований на реалізацію управлінських задач.

Організаційне рішення – вибір альтернативи, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов’язки зумовлені посадою, яку він обіймає.

Види управлінських рішень:

• Запрограмовані рішення

• Незапрограмовані

• Інтуїтивні

• Адаптаційні

• Раціональні

Для того, щоб управлінське рішення досягло своєї мети, рішення має відповідати певним вимогам:

• Бути науково обгрунтованим

• Бути цілеспрямованим

• Бути кількісно та якісно визначеним

• Бути правомірним

• Бути оптимальним

• Бути своєчасним

• Бути комплексним

• Бути гнучким

• Бути повністю оформленим документально