Коментарі святих отців

3.4.1) Вступ до заключної промови (13:1-4)

Огляд: У чомусьвідмінні описи кінця часів у синоптиків не суперечать, а доповнюють один одного (Августин Гіппонський). В'янення дерев, землетруси і явища в атмосфері дані як ознаки в'янення і розпаду самої землі, якою ми її знаємо (Оріген), однак справжні християни мають тверезе ставлення до всіляких криз і катастроф (Августин Гіппонський). Поки існують рештки Єрусалимського храму, час антихриста ще не настав (Кирило Єрусалимський). Хитрість диявола полягає в наслідуванні діянь Христа (Оріген), проте він швидко виявить свою справжню злу сутність (Кирило Єрусалимський). Будучи храмом, людина може уникнути загибелі, якщо вчасно відновить свій напівзруйнований духовний образ (Оріген).

«Що за каміння, що за будівля!» (13:1) Храм віри, зруйнований гріхом

Храм цей не відразу обвалився, а поступово і з часом. Так і усяка людина, що приймає в себе Слово Боже, подібна до храму. І якщо той, хто, вчинивши гріх, не повністю відступить від Слова Божого, а частково збереже сліди віри і поваги до заповідей Божих, то він - храм, почасти зруйнований і почасти стоячий. Хто ж, вчинивши гріх, про себе не дбає, а постійно йде від віри і від життя, згідної з Євангелієм, доки зовсім не відпаде від Бога Живого, той є храмом, в якому не залишилося каменя вчення на камені заповідей Бога, Якого зруйнувати неможливо. (З давніх тлумачень коментарів Орігена)

«Не залишиться тут каменя на камені» (13:2) Руйнування Храму

Антихрист (Пор. 1 Іван 2:18-22, 4:3; 2 Іван 7) прийде тоді, коли в юдейському храмі, за словом Спасителя, не залишиться каменя на камені. Бо коли падіння через ветхість, або руйнування, спричинене будівництвом або з якоїсь іншої причини, поскидає всі камені (не маю на увазі зовнішню стіну, але внутрішній храм, де знаходилися херувими (Пор. 3 Цар. 6:27,8:6)), тоді прийде він з усіма знаками та з облудними чудами (Пор. 2 Фес. 2:9; Пор. Мат. 24:24; Map. 13:22), звеличившись над всіма ідолами. Спочатку він буде прикидатися чоловіколюбним, але потім покаже жорстокість, особливо проти святих Божих (даний фрагмент цікавий також з історичної точки зору, оскільки Кирило (бл. 313-386 рр. н.е.) був священиком, а потім єпископом в Єрусалимі, де він проповідував перед тими, що готуються прийняти хрещення, і тому цілком міг описувати справжній стан останнього Єрусалимського храму. Судячи з цього опису, зовнішні стіни храму за часів Кирила (а це IV ст. н.е., тобто приблизно за три століття до завоювання Палестини мусульманами і за сім століть до хрестових походів) були давно зруйновані, проте збереглися плити і підлога внутрішнього храму. Ці монументальні рештки дали Кирилові матеріал для опису того, що станеться в часи антихриста). (Кирило Єрусалимський «Огласительні слова для тих, кого просвіщають»)

«Питали Його насамоті Петро, і Яків, і Іван, і Андрій: Скажи нам, коли це буде?» (13:3-4)

Про відмінності у євангелістів

Євангелісти не розходяться у фактах, коли один повідомляє щось, про що замовчує інший, або коли вони викладають що-небудь різними способами (Пор. описи кінця часу в Євангеліях Матея (Мат. 24:3-8), Марка (Map. 13:3-8) і Луки (Лк. 21:7-11)), але, навпаки, доповнюють один одного і таким чином спрямовують розум читача. (Августин Гіппонський «Послання»)

3.4.2) Початок страждань (13:5-13)

«Багато прийде під іменем Моїм і вам казатимуть, що це Я» (13:6)

Істина і брехня

Істина - це Христос, а лжеістіна - антихрист. Мудрість - це Христос, а лжемудрість - антихрист ... У всіх чеснотах, за допомогою яких спілкуємося з Богом, переконуємося, що справжні чесноти - це Христос, в той час як всі удавані чесноти - це антихрист. Всі прояви добра, які Христос має в Собі і якими Він відновлює людей в істині, імітує також диявол для спокушання святих (Пор. Мат. 24:24; Map. 13:22). (З давніх тлумачень коментарів Орігена)

Тверезість християн

Щодо воєн, то коли земля не була охоплена ними? В які ж епохи і в яких місцях? Якщо вгледітися в минуле, то при імператорі Галлієні (починаючи з 253 р. н.е. Галлієн управляв Римом разом зі своїм батьком, імператором Валеріаном. Після смерті останнього Галлієн був одноосібним правителем в 260-268 рр. н.е.), коли варвари вдиралися в римські провінції, як багато братів наших, що жили тоді, могли б вирішити, що кінець вже близько! А було це по короткому часі після вознесіння Господа. Якими будуть знаки, коли кінець наблизиться, ми не знаємо, коли вже і теперішні провіщені не так, щоб їх розуміли хоча би в Церкві. (Августин Гіппонський «Послання»)