4. Функціональні учасники інвестиційного процесу.
Організація інвестиційного процесу на різних етапах освоєння інвестицій (предпроектні дослідження, планування, проектування, реалізація й експлуатація проектів) вимагає широких господарських зв'язків інвесторів з іншими учасниками інвестиційного проекту.
Розвиток усіляких організаційних форм взаємодії партнерів по інвестиційному процесі спонукує інвесторів на договірних засадах залучати до спільної діяльності різні фірми, функціями яких є надання спеціальних послуг і виконання різного роду робіт. З окремими такими формами інвестор може укладати договори консорціуму, залучати їх як чи акціонерів компаньйонів у створюваному підприємстві.
Фірма-девелопер – юридична особа, що приймає на себе функції по повній реалізації инвестуємого капіталу.
Така фірма звичайно, здійснює самостійно пошук найбільш вигідного місця вкладення засобів інвестора, розробку проекту, його фінансування, реалізацію, введення в експлуатацію. Може стати компаньйоном інвестора. Звичайно, за свої послуги девелопер одержує від 5 до 10 відсотків від загальної суми інвестицій. Як правило, у договорі з девелопером передбачаються умови, згідно яким інвестор може відмовитися від проекту, а фірма девелопер стає його власником і відшкодовує інвестору збитки й упущений прибуток.
Фірмы-ріелтери – це фірми посередники по торгівлі нерухомістю. Ріелтери працюють на комісійних початках по договорам із продавцями нерухомості.
Ріелтери прагнуть укласти з клієнтами ексклюзивні договори на продаж нерухомості, тому що в противному випадку вся їхня робота на ринку нерухомості може бути виконана в порожню, а комісійні одержить конкуруюча фірма. Для посиленої роботи на ринку інвестиційних товарів ріелтеру необхідно мати як можна більш широке коло стабільних клієнтів (продавців чи покупців).
Інжинірінго-консалтингові фірми – це фірми, що розробляють на договірних засадах різного роду документацію: інформаційну, науково-технічну, проектно-кошторисну й ін.
Вони накопичують банки даних про умови розміщення тих чи інших об'єктів, галузевих, територіальних і міжрегіональних рівнях конкуренції, нормативах, технічних умовах виробництва будівельно-монтажних робіт, про регіональні рівні цін на інвестиційні товари, публікують цю інформацію в періодично видаваних довідниках.
Такі фірми, у залежності від своєї спеціалізації, можуть мати у своєму розпорядженні широкі портфелі типових проектів, що відповідають рівням світовим стандартів.
Будівельні фірми виконують весь комплекс робіт з інвестиційного проекту: проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних, пуско-наладочних і здають інвестору готовий проект «під ключ». На ринку пропонують свої послуги також порівняно невеликі фірми, що спеціалізуються на окремих видах ремонтно-будівельних і монтажних робіт.
Перш ніж вступати в договірні відносини з будь-яким учасником інвестиційного проекту, інвестор обов'язково скористається послугами аудиторської фірми. Аудиторські фірми виконують в інвестиційному процесі функції перевірки фінансово-господарської діяльності як самого інвестора, так і інших його партнерів. Аудитори дають оцінку активів і пасивів балансів фірми, розраховують показники ліквідності балансу, роблять оцінку інвестиційних якостей цінних паперів, оцінку капіталу самого інвестора і його акціонерів.
Напрямки та об'єкти інвестування.
Результатом будь-якої інвестиційної діяльності є отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інакше кажучи, всі учасники інвестиційного процесу повинні бути зацікавлені в його організації та ефективному завершенні.
Для досягнення найбільшого ефекту від здійснення інвестиційної діяльності необхідно зважити на такі внутрішні фактори та зовнішні фактори, притаманні нашій економіці: нестабільність; дефіцит та обмеженість коштів та ресурсів; інфляція та зростання вартості; поява та посилення конкуренції; соціальні проблеми та вимоги; екологічні зміни та вимоги та ін..
Інвестиційний проект – це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи зі встановленими вимогами до якості результатів, можливими межами витрат коштів та ресурсів і специфічною організацією з його розробки та реалізації
Розглянемо основні різновиди проектів:
Тип проекту - технічний, організаційний, економічний, цільний, змішаний.
Клас проекту - монопроект, мультипроект, мегапроект.
Масштаби проекту - дрібний, середній, великий, дуже великий. Або інша класифікація; міждержавні, міжнародні, національні, міжрегіональні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, корпоративні, відомчі, проекти одного підприємства.
За тривалістю проекти можуть бути короткотермінові (до З років), середньотермінові (від 3 до 5 років), довготермінові (понад 5 років).
Вид інвестиційних проектів: інноваційний та організаційнім, науково-дослідний, навчально-освітній, змішаний.
Більшість бізнес-проектів носить інвестиційний (витратний) характер. Величина інвестицій, які необхідні для здійснення бізнес-проекту, залежить від усіх перелічених ознак та насамперед від масштабу, тривалості та ступеня складності проекту.
До інвестиційних проектів зазвичай належать проекти, головою метою яких є вкладення коштів у різні види бізнесу з метою отримання прибутку. В цій групі бізнес-проектів виокремлюють інноваційні проекти, до яких належить система різноманітних нововведень, що забезпечують безперервний розвиток організаційно-економічних систем.
Однією з найвідоміших спроб увести стандартизований підхід до оцінки та аналізу інвестиційних проектів була діяльність Міжнародного центру промислових досліджень при ЮНІДО. У 1972 р. було опубліковано «Керівництво з оцінки проектів», яке стало дачним дослідженням із цього питання. Враховуючи загальну орієнтацію на використання цієї методики у країнах з ринковою Економікою, яка тільки-но формується, а також зважаючи на той факт, що у роботі над створенням методики ЮНІДО брали участь головні міжнародні фінансові інститути (такі як Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд) не дивно, що саме ця методика стала еталоном аналізу інвестиційних проектів, які здійснюються на території СНД, зокрема, в Україні.
Нині за рахунок коштів Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) деякі українські банки фінансують інвестиційні проекти підприємств малого та середнього бізнесу (із приватною «формою власності), що здійснюють свою діяльність у галузях сільського господарства, харчової промисловості та послуг. Клієнти банків, які бажають скористатися коштами кредитної лінії від до спеціальної комісії НБУ та фінансового консультанта ЄБРР. Після ґрунтовної оцінки такого проекту можливе прийняття позитивного рішення щодо його фінансування.
Усі учасники інвестиційного проекту ділять між собою відповідальність за його реалізацію. В основі такого розподілу лежить ступінь інвестиційного ризику, який бере на себе та чи інша сторона. У зв'язку з цим розрізняють кілька типів проектного фінансування: без регресу на позичальника; з частковим регресом на позичальника; із повним регресом на позичальника; на консорційних засадах.
Регрес - це право кредитора висувати фінансові вимоги до позичальника. Право регресу регламентує відносини між суб'єктами інвестиційного процесу. Збільшення (посилення) регресу призводить до погіршення коефіцієнта боргу, його покриття і відповідно до зменшення забезпеченості боргу. Посилення регресу підвищує інвестиційні ризики з боку позичальника і відповідно зменшує вартість позички.
Фінансування без регресу на позичальника зумовлює покладення всієї відповідальності за реалізацію проекту на фінансово-кредитну організацію. Тобто банк бере на себе всі інвестиційні ризики та відмовляється від будь-яких зворотних вимог (регресу) із приводу розподілу відповідальності.
Генерування грошових потоків звичайно, починається після введення об'єкта в експлуатацію. Позитивні грошові потоки відповідають графіку погашення боргу та виплати нарахованих відсотків. Кредитору видається гарантія. У свою чергу, інші суб'єкти інвестиційного проекту (інвестори, менеджери проекту або виконавці робіт) гарантують своєчасне введення проекту в експлуатацію, вихід на проектну потужність та додержання кошторису.