Тема 6. Залучення іноземного капіталу. План.
Міжнародна інвестиційна діяльність.
Політика держави з залучення іноземних інвестицій.
Інвестиції іноземних фірм та спільних підприємств.
Література.
Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К: Изд-во Либра ООО; 1996. – 344с.
Вінник О.М. Інвестиційне право. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 264с.
Лукінов У., Герасимчук М., Коломойцев В., Пасхавер Б., Бажал Ю., Болхові- тінова О., Мар’єнко А. Концепція інвестиційної політики України. Київ: Вид-во інституту економіки НАН України, 1997. – 85с.
Міжнародна інвестиційна діяльність.
Міжнародна інвестиційна діяльність зумовлюється експортом інвестиційного капіталу за кордон у грошовій або товарній формі з метою одержання прибутку та розширення економічного впливу. За характером власності, капітал, що вивозиться, може бути приватним та державним. Розрізняють дві форми вивозу капіталу:
вивіз підприємницького капіталу – його розміщення у виробничі підприємства країн імпортерів:
вивіз позичкового капіталу – у виді позик, кредитів, вкладень на поточні рахунки в іноземні банки.
Підприємницький капітал, в свою чергу, підрозділяється на прямі і портфельні інвестиції. Прямі інвестиції – вкладення в закордонні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь у керуванні. За визначенням МВФ, інвестиції вважаються прямими при наявності в іноземного інвестора не менш 25 % акцій підприємства. Портфельні інвестиції – вкладення в акції зарубіжних підприємств (без придбання контрольного пакета), облігації в інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою одержання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, змін валютного курсу і т.д. Вивіз підприємницького капіталу може здійснюватися також шляхом створення дочірніх підприємств за кордоном, у тому числі підприємств зі змішаним капіталом (спільних підприємств.
Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною системою є група Всесвітнього банку (Бреттон-Вудська валютна система), що включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Багатобічне інвестиційне гарантійне агентство (БІГА). Міжнародний банк реконструкції та розвитку та Міжнародний валютний фонд – це міждержавні інвестиційні інститути, засновані одночасно в 1944р. у Бреттон-Вудсі. Членами МБРР можуть бути тільки країни, що вступили в МВФ. Головна ціль МБРР – служити каналом передачі ресурсів від розвинених країн у країни, що розвиваються для сприяння їх економічному і соціальному розвиткові. МБРР, поряд з фінансовими ресурсами, надає також технічну допомогу, дає рекомендації з розробки економічної політики. Міжнародна асоціація розвитку створена в 1960р. з метою фінансування проектів і програм розвитку на концесійних умовах у найбідніших країнах (з річним доходом на душу населення менш 610 доларів США). В даний час таких країн нараховується біля сорока. Фонди МАР формуються шляхом періодичних вкладень за рахунок внесків розвинених країн.
Головною задачею Міжнародної фінансової корпорації, створеної в 1956р., є сприяння країнам, що розвиваються, у розвитку приватного сектора шляхом інвестування або надання позик. Фонди МФК складаються з доходів від акцій, що купують країни-члени МФК, власних позик, зокрема від МБРР, нерозподіленого прибутку. В даний час у МФК входить 146 членів.
Багатобічне інвестиційне агентство створене в 1988р. з особливою метою – сприяти інвестуванню акціонерного капіталу і залученню інших прямих інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом усунення перешкод некомерційного характеру. У рамках цієї задачі БІГА здійснює страхування закордонних інвесторів від збитків, пов’язаних з некомерційним ризиком. БІГА також надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, дає рекомендації з поліпшення умов для припливу інвестицій в країну, сприяє розробці і реалізації інвестиційних програм і проектів. Членами БІГА в даний час є близько 90 країн. Традиційними об’єктами інвестування Групи Всесвітнього банку є елементи виробничої і соціальної інфраструктури, авто - і залізничні магістралі, транспорт, зв’язок, енергопостачання та ін., що безпосередньо впливають на прискорення процесу розвитку економіки.
Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) був створений у 1991р. для сприяння переходів до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвиткові приватної і підприємницької ініціативи в країнах Центральної і Східної Європи, що проводять у життя ринкову економіку. До складу 59 акціонерів банку входять країни, що знаходяться як у цьому, так і в інших регіонах світу, а також Європейське товариство і Європейський інвестиційний банк. У 1994р. ЄБРР складався з 25 країн, в тому числі і України, котра була також і акціонером банку.
Істотну роль у міжнародній інвестиційній діяльності грає “Банк міжнародних розрахунків”(БМР). Цей банк був заснований у Швейцарії, у 1930 році з метою сприяння співробітництву серед центральних банків. БМР виконує чотири основні функції: він приймає на депозит резерви центральних банків і використовує їх для надання позик і розміщення засобів на ринку капіталів; консультує центральні банки і міжнародні фінансові організації по кредитних і валютних операціях; діє як банк-депозитарій при реалізації міжнародних фінансових угод; є центром монетарних та економічних досліджень. Загальні збори БМР складаються з представників 25 європейських країн, США, Канади, Японії, Австралії і Південної Америки. Визначену роль у розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин і інвестиційної діяльності грають різні угрупування стран, об’єднання у групи в різний час і практично з аналогічними цілями: взаємодопомоги, координації діяльності в області валютно-фінансової й інвестиційної діяльності.
Відомі: “Група п’яти”, “Група семи”, “Група десяти”, “Група 24”, “Група 30”, “Група 77”. Група п’яти складається з п’яти країн: Франції, Німеччини, Японії, Великобританії і Сполучених Штатів. Ці ж держави разом з Італією і Канадою утворили групу семи – найбільш відоме і впливове міжнародне фінансове угрупування. Група десяти створена в 1962 році відповідно до Загальної угоди про позики розвинених країн-членів МВФ. У цю групу, крім “сімки”, увійшли Нідерланди, Бельгія і Швеція. Ці країни прийняли на себе зобов’язання надавати в разі потреби у визначених розмірах позики МВФ. У 1984 році до цієї групи приєдналася Швейцарія. Група 24 створена в 1972 році країнами, що розвиваються – членами МБРР і МВФ. Міністри фінансів країн цієї групи проводять регулярні засідання, звичайно після міністерських зустрічей МБРР і МВФ. Група 24 входить до складу групи 77 і формулює для неї основні положення по валютно-фінансовій, кредитній, інвестиційній діяльності. Група 30 створена на початку 1979 року ведучими банкірами, бізнесменами і фінансовими керівниками розвинених і країн, що розвиваються, як неформальне об’єднання. Члени цієї групи збираються кілька разів на рік для обговорення шляхів вирішення світових економічних проблем. За результатами обговорень члени групи складають звіти і виробляють рекомендації. Група 77 створена в 1967 році країнами, що розвиваються. В даний час група нараховує 127 членів, однак первісна назва зберігається. Періодично група проводить збори своїх членів, звичайно в рамках засідань ООН.