Політика держави по залученню іноземних інвестицій.
Державна політика в області іноземних інвестицій здійснюється Кабінетом Міністрів України разом з Національним банком і регулюється Верховною Радою України. Для іноземних інвестицій у пріоритетні галузі економіки і соціальної сфери з метою заохочення іноземних інвесторів можуть установлюватися додаткові пільги, але разом з тим, законами України визначаються території, на яких діяльність іноземних інвесторів обмежується або забороняється виходячи з вимог національної безпеки. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їхня реквізиція може бути здійснена тільки у випадках стихійних лих. І навіть у цих випадках передбачені оскарження в судах і компенсації. Причому усі витрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з держбюджету або інших джерел, установлюваних КМУ в поточних ринкових цінах на підставі оцінок незалежних аудиторів, і в тій валюті, у якій здійснювалися інвестиції. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати, на неї нараховуються відсотки, що відповідають тим, по яких лондонські банки надають позички першокласним клієнтам на ринку валют.
У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення протягом 6 місяців своїх інвестицій, а також доходів по них у грошовій або речовій формі по реальних ринкових цінах, що склалися на момент припинення інвестиційної діяльності. Іноземні інвестори мають право здобувати паї і цінні папери відповідно до валютного законодавства і законами про цінні папери і фондову біржу, брати участь у приватизації майна державних підприємств, у конкурсах і аукціонах.
Закон України “Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” спрямований на заохочення і посилення припливу іноземного капіталу в пріоритетні сфери економіки країни шляхом надання різного роду страхових гарантій, особливо по найбільш важливих інвестиційних програмах і проектах, поліпшення правового регулювання іноземного інвестування, розвитку й удосконаленню інфраструктури міжнародного бізнесу, інших умов іноземного інвестування.
У задачі “Програми” входить залучення додаткових джерел інвестування прогресивних структурних зрушень і інших якісних перетворень в економіці України за рахунок засобів іноземних інвесторів, формування експортного потенціалу, росту технічного рівня виробництва, скорочення енергоємності продукції, потреби підприємств у сировині, ліквідації виникаючих на внутрішньому ринку країни диспропорцій. Пріоритетними сферами для іноземних інвестицій відповідно до “Програми” є наступні галузі:
агропромисловий комплекс;
легка промисловість;
лісопромисловий комплекс;
машинобудування;
медична промисловість;
паливно-енергетичний комплекс;
транспортна інфраструктура;
хімічна і нафтохімічна промисловість;
соціальна інфраструктура.
При вкладенні засобів у ці галузі іноземні інвестори користуються пільгами:
застосуванням норм прискореної амортизації;
звільненням від податку на прибуток (податкові канікули) на один рік для інвестицій до 500 тис. доларів США, на два роки – від 500 тис. до 5 млн. доларів США, на 3 роки – від 5 до 50 млн. і на 5 років для інвестицій обсягом більш 50 млн. доларів США;
наданням податкового кредиту на пільгових умовах для перших трьох років діяльності підприємства з іноземними інвестиціями;
відшкодуванням 50% імпортного мита, стягнутого за ввіз товарів виробничого призначення, а для агрегатів, що надходять для кооперації, вузлів і деталей – 100%. Пільга надається на 5 років, за умови засвідчення використання імпортних товарів у власному виробництві підприємства з іноземними інвестиціями;
наданням на пільгових умовах кредитів уповноваженими банками за рахунок спеціального бюджетного фонду;
страхуванням інвестиційних ризиків зі спеціально бюджетного фонду страхових гарантій.
Зазначені пільги можуть бути застосовані при іноземному інвестуванні пріоритетних галузей при виконанні наступних умов: іноземні інвестиції повинні сприяти створенню нових робочих місць; вкладення повинні здійснюватися в економічно безпечні технології, орієнтовані на найбільш раціональне використання сировинної бази України; сприяти зниженню енерговитрат на одиницю продукції, що виробляється; продукція, що виготовляється на підприємствах з іноземними інвестиціями, повинна бути конкурентоспроможною на світових ринках.
Відповідно до “Програми” передбачається удосконалення правового режиму регулювання іноземного інвестування в частині вирішення питання про надання підприємствам з іноземними інвестиціями права власності на земельну ділянку;
спрощення процедури участі іноземних інвесторів у приватизації майна державних підприємств;
розробки порядку відшкодування збитків іноземним інвесторам, додаючи втрачену вигоду і моральний збиток;
спрощення процедури реєстрації підприємств з іноземними інвестиціями;
продовження практики висновку з закордонними державами двосторонніх угод про заохочення і взаємний захист інвестицій і угод про запобігання подвійного оподаткування;
прийняття законодавчих актів про охорону інтелектуальної власності відповідно до діючих міжнародних конвенцій з метою залучення іноземних інвестицій у високі технології і наукомісткі виробництва.
Україна вже підписала ряд договорів з Данією, Німеччиною, Канадою, США, Ізраїлем, Грецією, Литвою, Румунією, Чехією, Францією. Відповідно до закону “Про міжнародні договори України” подібні договори після підписання підлягають обов’язкової ратифікації Верховною Радо, що поки зроблено тільки за договором зі США. Ратифікація договору зі США значно підвищила інвестиційну активність цієї країни в Україні – частка США в загальному обсязі іноземних інвестицій, без обліку країн СНД, перевищує 20%.
Слід особливо зазначити важливість закону України “Про правовий статус іноземців”. У ньому підтверджується право іноземних громадян як фізичних осіб займатися інвестиційною діяльністю. Законом передбачена рівність прав і обов’язків усіх суб’єктів у сфері економічної діяльності. Світова практика свідчить про ефективність імпорту капіталу шляхом створення вільних економічних зон. Законодавство України виділяє спеціальні економічні зони без обмеження характеру їхньої діяльності. З загальної сукупності можна виділити наступні СЕЗ: комплексні виробничі, фінансово-банківські і страхові, технополіси, експортні, митні, транзитні, ту-ристсько-рекреаційні та ін.
Окрім закону “Про загальні умови створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” і Декрету Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування”, розроблена Концепція створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні. На першому етапі реалізації концепції (1994 – 2000р.) визнано доцільним створювати вільні економічні зони різних типів, віддаючи перевагу локальним (крапковим) зонам, що розміщаються в межах невеликих територій міст (районів). Потім на другому етапі прогнозується створення багатофункціональних зон у межах окремих регіонів, зон міжнародного типу на суміжних територіях декількох держав. Вибір напрямків розвитку СЕЗ вимагає глибокого вивчення конкурентоспроможності продукції, товарів та послуг, вироблених у зоні.
Вільна зона – це обмежена частина території країни, для якої характерний специфічний режим функціонування економічних суб’єктів. Механізм функціонування СЕЗ, як правило, включає специфічний економічний, організаційний, податковий, митний, і правовий статус господарських агентів і всієї СЕЗ, що найчастіше слабко взаємодіє з економікою держави. Відповідно до цього механізм функціонування СЕЗ включає:
інвестиційний клімат;
валютно-фінансовий і митний режим;
організаційно-правовий режим.
Програма розвитку СЕЗ повинна бути створена під егідою СБУ.
Перша в Україні вільна економічна зона “Сиваш” створена Указом Президента від 30 червня 1995 р. Для підприємств, що працюють в умовах експерименту в зоні, податки знижуються в середньому на 60% стосовно ставок, що діють в Україні. Для інвесторів із країн СНД, що створюють свої підприємства в зоні, передбачене повне звільнення від усіх платежів за умови реінвестування виробництва.