Тема 1. Поняття та сутність менеджменту
Основні поняття і категорії.
Сутність менеджменту.
Управлінська діяльність.
Рольові функції менеджера.
Особливості праці керівників різного рівня.
Методи менеджменту.
Основні поняття.
Управління - вплив на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку. Управління є функцією біологічних, соціальних, технічних, організаційних систем, що забезпечує збереження їхньої структури, підтримує визначений режим діяльності.
Управління в соціальних системах - це управління людьми. Воно охоплює вплив на діяльність людей, об'єднаних у групи, колективи з їхніми різними інтересами. Виникнення управління як особливого виду суспільної діяльності обумовлено появою і розвитком поділу праці, що припускає необхідність організовувати і координувати спільну діяльність.
Менеджмент варто вважати різновидом господарського управління. Він має місце лише тоді, що коли господарюючий суб'єкт має свободу вибору в умовах ринку й орієнтується на його потреби. Менеджмент - вид управління, що відповідає потребам розвитку ринкової економіки. Менеджмент виступає як важливий фактор за необхідності вирішення соціальних проблем колективу підприємства. Менеджмент є одним з головних інструментів у конкурентній боротьбі.
Менеджмент (англ. management, від manage - керувати) є сукупність принципів, методів управління організацією, спрямованих на досягнення поставлених цілей на основі використання внутрішнього потенціалу організації. Менеджмент пов'язаний з оптимізацією використання таких ресурсів, як: персонал, устаткування, методи діяльності, матеріальні ресурси і кошти.
Одне з найбільш загальних визначень менеджменту наступне.
Менеджмент - це область знань і вид професійної діяльності, спрямовані на формування і забезпечення досягнення цілей організації шляхом раціонального використання наявних ресурсів.
Основна мета менеджменту - забезпечення гармонії в розвитку організації, тобто погодженого та ефективного функціонування внутрішніх елементів організації й ефективної взаємодії самої організації з зовнішнім середовищем.
Поняття менеджмент варто розглядати в трьох аспектах.
Менеджмент як вид професійної діяльності з керівництва людьми, управління ресурсами на підприємствах різного роду, спрямованої на досягнення бажаних результатів, включаючи досягнення фінансової стійкості, одержання прибутку, задоволення потреб ринку та інше.
Менеджмент як галузь наукових знань, в межах якої вивчаються можливості ефективного управління.
Крім того, менеджмент як збірне від менеджерів - це визначена категорія людей, соціальний шар керівників, апарат управління організації.
До основних категорій менеджменту відносяться: об'єкти і суб'єкти; види; функції; методи; принципи.
Об'єктом менеджменту є організація (підприємство), і зокрема процеси, що відбуваються усередині організації, а також між самою організацією і зовнішнім середовищем.
Організація - це група (співтовариство) людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети. Ознаки організації: наявність загальної мети, відокремленість, саморегулювання, наявність внутрішньо організаційного центру, організаційна культура.
Суб'єктами менеджменту є менеджери - керівники різного рівня, що займають постійну посаду і наділені правом прийняття рішень у межах своїх посадових обов'язків.
Види менеджменту - спеціальні галузі управлінської діяльності, позв'язані з вирішенням визначених задач управління. За ознакою об'єкта розрізняють загальний і функціональний менеджмент.
Загальний менеджмент пов'язаний з управлінням діяльністю організації в цілому чи її підрозділів. Об'єкт управління загального менеджменту - процес взаємодії окремих працівників та їхніх груп.
Функціональний (спеціальний) менеджмент позв'язаний з вирішенням окремих задач із забезпечення основного виробничого процесу. Види функціонального менеджменту: менеджмент персоналу, менеджмент постачання, менеджмент маркетингу, виробничий, іноваційний, фінансовий менеджмент та інше.
Функції менеджменту визначають стійкий склад специфічних видів управлінської діяльності, які характеризуються однорідністю цілей, дій або об'єктів їх застосування. Розрізняють загальні (формування цілей, планування, організація, контроль), технологічні (прийняття рішень, здійснення комунікацій) і соціально-психологічні (делегування повноважень, мотивація) функції менеджменту.
Сутність менеджменту, як будь-якої теорії і практики, можна виразити через його функції, тобто сукупність задач, які він покликаний вирішувати. Більшість фахівців визнає чотири основні функції: планування, організація, мотивація, контроль. При визначенні сутності і змісту менеджменту підкреслюється, насамперед, його процесний і системний характер. Це означає, по-перше, що вищевказані функції мають універсальний характер, тобто входять до обов'язків керуючої підсистеми незалежно від виду і напрямку діяльності підприємства. По-друге, циклічно і багаторазово повторюються у визначеній послідовності протягом періоду існування організації. І, по-третє, менеджмент забезпечує системний вплив на окремих людей або колектив з метою узгодження спільної діяльності задля одержання передбачуваного результату.
Сучасний менеджмент це система найбільш загальних уявлень про організації, нова "управлінська філософія", міждисциплінарна галузь, яка сполучає у собі науку, досвід, "ноу-хау" і управлінське мистецтво.
"Ноу-хау" - технічні знання, досвід, навички, секрети виробництва, які документально оформлені й охороняються законодавством.
Управлінська діяльність являє собою специфічний різновид трудового процесу і характеризується усіма властивими йому елементами - предметом, засобами і результатом праці, також особливостями самої праці.
Предметом і продуктом праці менеджера є інформація; у першому випадку вона "сира", неопрацьована; в результаті управлінської діяльність створюється рішення, тобто інформація, яка є засобом управлінського впливу на об'єкт управління. Засоби праці менеджера - це все те, що сприяє здійсненню операцій з інформацією: комп'ютер, телефон, блокнот тощо. Однак, насамперед засіб праці менеджера - він сам, його розум, знання, досвід, його інтуїція, спритність і кмітливість. Головна особливість управлінської праці в тому, що вона здійснюється людиною у вигляді нервово-психічних зусиль і відноситься до категорії розумової праці.
Управлінська праця існує в трьох основних формах.
Евристична праця зводиться до сукупності дій з аналізу і вивчення тих або інших проблем, і розробки різних варіантів їх вирішення.
Адміністративна праця пов'язана з координацією й оцінкою діяльності підлеглих, при цьому керівник здійснює всі універсальні функції або деякі з них. Дана форма праці являє собою загальний менеджмент.
Операторна праця спрямована на технічне забезпечення процесів необхідною інформацією й охоплює такі види діяльності, як: документування, облік, комунікативно-технічна, обчислювальна і формально-логічна.
Поняття "бізнесмен" і "менеджер" не тотожні.
Бізнесмен - власник капіталу, що знаходиться в обороті і приносить доходи. Він не займає постійної посади в організації, не керує людьми, крім особистого штабу. Бізнесмен наймає менеджера.
Менеджер займає постійну посаду, в його підпорядкуванні знаходяться люди. Менеджер одержує винагороду за виконання посадових обов'язків. Можливе сполучення обох понять в одному обличчі, якщо, наприклад, бізнесмен очолить створене їм підприємство.
Рольові функції менеджера.
У характері і змісті діяльності менеджерів, які займають ту або іншу посаду, можуть бути істотні відмінності. Вони визначаються не тільки формою управлінської праці, але і співвідношенням рольових функцій, характерних для конкретної посади.
Роль, за визначенням Г. Минцберга, це набір поведінкових правил, що відповідають конкретній установі або конкретній посаді. Менеджери, як актори, грають заздалегідь визначені ролі, але як особистості можуть давати власну інтерпретацію цих ролей. Минцберг виділяє 10 ролей (табл. 1), що приймають на себе керівники в конкретних обставинах місця і часу. Він класифікує їх у межах трьох типів ролей - міжособистісні, інформаційні і ролі з прийняття рішень.
Особливості праці керівників різного рівня.
Керівники низової ланки (операційні керівники) в основному здійснюють контроль виконання виробничих завдань. Вони
відповідають за використання виділених їм ресурсів (сировина, устаткування), підготовку оперативної інформації. Їхня робота наповнена різноманітними діями, характеризується частими перервами і переходами від однієї задачі до іншої. Задачі самі по собі короткі, період для реалізації рішень також короткий, звичайно не більш двох тижнів.
Керівники середньої ланки координують і контролюють керівників низової ланки. Керівники середньої ланки визначають проблеми, починають обговорення, рекомендують дії, розробляють пропозиції, мають значні повноваження і відповідальність. Керівник середньої ланки часто очолює великий підрозділ або відділ, тому характер його роботи в більшому ступені визначається змістом роботи підрозділу, ніж організації в цілому. Як правило, вони готують інформацію для рішень, прийнятих керівниками вищої ланки, і передають ці рішення після трансформації у виді конкретних завдань низовим керівникам.
Керівники вищої ланки – самий нечисленний рівень. Директор, замісник директора, президент. Вони відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому чи для основних її частин. Вони накладають відбиток своєї особистості на вигляд організації. Їхня робота не має чіткого завершення на відміну від керівників інших рівнів. Звичайні витрати часу керівника – засідання, заплановані зустрічі – 59%; телефонні розмови – 6%; робота з паперами – 22%; поїздки, огляди – 3%; незаплановані зустрічі – 10%.
Методи менеджменту.
Методи менеджменту – це система правил і процедур вирішення різних задач управління з метою забезпечення ефективного розвитку організації. Традиційно такими методами вважають організаційні, адміністративні, економічні, соціально-психологічні.
Організаційні методи управління створюють рамки функціонування організації і носять характер обмежень при реалізації стратегії. До регламентуючих інструментів відносяться документи, які визначають склад підприємства, фіксують функції, права, обов'язки і відповідальність працівників. Це посадові і робочі інструкції, регламенти тощо. Засоби, які нормують – стандарти, ДСТ, документи, що задають терміни й обсяги надання звітності.
Адміністративні методи – це загальноприйняті, стандартні форми представлення конкретних безваріантних завдань виконавцям (накази, письмові й усні розпорядження). Наказ видається тільки керівником підприємства і є основним розпорядницьким документом. Він звичайно складається з констатуючої і розпорядницької частин, остання починається зі слова "НАКАЗУЮ". Більшість організаційних засобів одержують правовий статус на підставі відповідного наказу. Розпорядження (вказівки) віддаються нижчим керівниками в межах їхніх повноважень і можуть бути оскаржені у вищого керівника.
Економічні методи не настільки безальтернативні як адміністративні і носять характер критеріїв з оцінки праці, припускають активний пошук самостійних рішень працівниками. Вони реалізуються у вигляді положень про преміювання, формування і використання фондів заохочення за результатами господарської діяльності.
Контрольні питання:
Чому необхідне управління?
Які аспекти включає поняття "менеджмент"?
Які категорії використовуються в теорії і практиці менеджменту?
У чому різниця між менеджером і підприємцем?
Чим відрізняються задачі менеджера на різних рівнях управління?
Рекомендована література до теми 1:
Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: Дело, 1995. С. 5-10, 31-35, 44-46.
Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. - М.: "Триада,Лтд", 1996. С. 1-12
Вершигора Е.Е. Менеджмент: Учебное пособие. - М.: 1999. С. 9-10, 21-30, 91-92.
Андрушков Б.М., Кузьмін А.С. Основи менеджменту: Навчальний посібник. - К.:1994. С. 6-8, 27-28.
Общий менеджмент: Дайджест учебного курса /Под ред. А.К. Казанцева. - М.: Инфра-М, 1999. С. 7-16, 75-84.
Якокка Л. Карьера менеджера: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990.