Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec5_2_4
.htmПринцип наочності Принцип наочності.
Це один з найвідоміших і інтуїтивно зрозумілих принципів навчання, що використовується з найдавніших часів. Закономірне обґрунтування даного принципу отримано порівняно недавно. В його основі лежать наступні строго зафіксовані наукові закономірності: органи почуттів людини мають різну чутливість до зовнішніх подразників, у більшості людей найбільшою чутливістю володіють органи зору; пропускна здатність каналів зв'язку від рецепторів до центральної нервової системи різна: оптичного каналу зв'язку − 1,6 х 106 біт/сек; акустичного − 0,32 х 106 біт/сек; тактильного − 0,13 х 106 біт/сек. Це означає, що органи зору «пропускають» у мозок майже в 5 разів більше інформації, чим органи слуху, і майже в 13 разів більше, ніж тактильні органи; інформація, що надходить у мозок з органів зору (по оптичному каналу), не вимагає значного перекодування, вона запам'ятовується в пам'яті людини легко, швидко і міцно. Відомо, як довго потрібно пояснювати сутність яких-небудь залежностей, взаємозв'язків і як швидко й ефективно засвоюється згорнута, стиснута інформація у вигляді графіків, гістограм, схем і інших способів візуалізації. Практика навчання виробила велику кількість правил, які розкривають застосування принципу наочності. Нагадаємо деякі з них:
1. Використовуйте в навчанні той факт, що запам'ятовування ряду предметів, представлених у натурі (на картинках або моделях), відбувається краще, легше і швидше, ніж запам'ятовування того ж ряду, представленого в словесній формі, усній або письмовій.
2. Золоте правило викладачів: все, що тільки можна, уявляти для сприйняття почуттями, а саме: видиме − для сприйняття зором, слухове − слухом, запахи − нюхом, належне смаку − смаком, доступне дотику − шляхом доторкання.
3. Ніколи не обмежуйтесь наочністю − наочність не ціль, а засіб навчання, розвитку мислення учнів.
4. Навчаючи і виховуючи, не забувайте, що поняття та абстрактні положення доходять до свідомості учнів легше, коли вони підкріплюються конкретними фактами, прикладами й образами; для розкриття їх необхідно використовувати різні види наочності.
5. Варто використовувати наочність не лише для ілюстрації, але і як самостійне джерело знань для створення проблемних ситуацій. Сучасна наочність дозволяє організувати ефективну пошукову і дослідницьку роботу.
6. Навчаючи і виховуючи, пам’ятайте, що наочні посібники сприяють створенню найбільш виразних і правильних уявлень про досліджувані предмети і явища.
7. Стежте за тим, щоб спостереження студентів були систематизовані і поставлені у відношення причини і наслідку незалежно від порядку, у якому вони спостерігалися.
8. Застосовуючи наочні засоби, розглядайте їх зі студентами спочатку в цілому, потім − головне і другорядне, а далі − знову в цілому.
9. Використовуйте різні види наочності, але не захоплюйтесь надмірною кількістю наочних посібників: це розсіює увагу учнів і заважає сприймати головне.
10. Використовуйте наочність, активізуйте чуттєвий досвід студентів, опора на раніше сформовану уяву конкретизує та ілюструє досліджувані поняття.
11. Ніколи не показуйте того, чого самі добре не знаєте; старанно готуйте наочність до застосування.
12. Науково обґрунтовано застосовуйте сучасні засоби наочності: навчальне телебачення, відеозапис, кодограми, мультимедійну проекцію та ін.; у досконалості володійте технічними засобами навчання, методикою їх використання.
13. Застосовуючи наочні засоби, виховуйте у студентів увагу, спостережливість, культуру мислення, конструктивну творчість, інтерес до навчання.
14. Використовуйте наочність як один із засобів зв'язку з практикою.
15. При заміні предметної наочності символічною особливою турботою викладача повинна бути адекватність розуміння сутності явища і його наочного представлення.
16. Пам’ятайте, що наочність − сильнодіючий засіб, що при неуважному або невмілому використанні може відвести студентів від вирішення головної задачі, підмінити мету яскравим засобом.
17. При надмірному захопленні наочністю вона стає перешкодою на шляху глибокого оволодіння знаннями, гальмом розвитку абстрактного мислення, розуміння сутності загальних закономірностей.
На закінчення приведемо поради Я.Коменського по проведенню демонстрацій:
§ «Не представляти погляду учнів відразу всі, а поступово одне за іншим і, як правило, так, щоб наступне ґрунтувалося на попередньому, а попереднє зміцнювалося наступним»;
§ «Переходити від одного предмету до огляду іншого лише тоді, коли образ, властивості та особливості першого досить чітко і міцно відклалися у свідомості учня»;
§ «Спочатку обдивлятися весь предмет чи його зображення, а потім по частинам, зупиняючись на кожній частині доти, поки все буде абсолютно правильно зрозумілим у всіх своїх розходженнях і буде зрозумілим зв'язок, в якій вони одна з одною знаходяться»;
§ «Всякий показ, спостереження супроводжувати поясненням викладача, щоб допомогти учням краще і повніше розглянути предмет, зрозуміти його властивості й особливості, зрозуміти чому він такий, а не інший».