Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec5_2_6

Принцип зв'язку теорії з практикою Принцип зв'язку теорії з практикою

Перехід  від  навчання  до  праці  зв'язаний  з подоланням  цілого  ряду протиріч, з яких основними є, на наш погляд, наступні:

§        між абстрактним характером предмета навчальної діяльності (насамперед  інформацією  як  знаковою  системою)  і  реальним  предметом майбутньої професійної діяльності;

§        між розкиданістю знань в багатьох навчальних дисциплінах і необхідністю їх системного використання в майбутній  трудовій  діяльності;

§        між опорою в традиційному навчанні головним чином на процеси сприйняття, уваги і пам'яті і вимогами виробництва до особистості фахівця, насамперед  до  його  професійного  мислення;

§        між індивідуальним характером навчальної роботи студента,  розвитку учня  і  колективним характером професійної діяльності, яка  припускає взаємодію і спілкування фахівців, особистий внесок кожного в досягнення цілей виробничого колективу, а через нього і цілей суспільства;

§        між виконавчою позицією студента в навчанні (активний у відповідь на керовані впливи педагога, робить щось за його завданнями, відповідає на питання) і ініціативною позицією фахівця (у предметному і соціальному відношенні) у трудовій діяльності.

Цими протиріччями багато в чому обумовлені такі недоліки, як формальність знань, нездатність їх застосовувати на практиці, відсутність у  багатьох випускників професійної мотивації і професійної спрямованості,  тривала − 3..5 і більше років − адаптація молодих фахівців на виробництві, труднощі входження в колектив працюючих, прийняття його норм і цінностей.

Перехід від навчання до праці являє собою складний процес трансформації навчальної діяльності в професійну, що пов'язано із перетворенням  знань  з  предмета  навчальної  діяльності  в засіб регуляції діяльності професійної,  із зміною одного ведучого типу діяльності іншим, зі зміненням соціальної позиції людини. З учня, який привласнює знання, студент перетворюється у виробника матеріальних і духовних благ. Між тим дефіцит практики роботи з отриманими знаннями як з засобом нової діяльності обумовлює тривалий  період  предметної  адаптації  молодого  фахівця,  а недолік  досвіду  соціальної  взаємодії  і  спілкування − ще  і соціальної  адаптації.  Змістом  предметної  адаптації  стає формування професійного мислення фахівця,  а соціальної − входження   в   колектив   виробничників,   оволодіння   умінням соціальної  взаємодії  і  спілкування,   спільного  прийняття  і реалізації рішень.

Основою принципу зв'язку теорії з практикою є центральне положення класичної філософії і сучасної гносеології, відповідно до якого точка зору життя, практики − перша й основна точка зору пізнання.

Розглянутий принцип спирається на багато філософських, педагогічних  і психологічних положень, які відіграють роль закономірних початків:

§  ефективність і якість навчання перевіряються, підтверджуються і направляються практикою;

§   практика − критерій істини, джерело пізнавальної діяльності та галузь застосування результатів навчання;

§    правильно поставлене виховання витікає із самого життя, практика, яка нерозривно з нею пов'язана, готує підростаюче покоління до активної перетворюючої діяльності;

§   ефективність формування особистості залежить від включення її в трудову діяльність і визначається змістом, видами, формами і спрямованістю останньої;

§   ефективність зв'язку навчання з життям, теорії з практикою залежить від змісту освіти, організації навчально-виховного процесу, застосовуваних форм і методів навчання, часу, що відводиться на практичну  підготовку;

§   чим більш досконалою є система практичної і продуктивної діяльності учнів, в якій реалізується зв'язок теорії з практикою, тим вища якість навчання;

§   чим краще поставлена практична підготовка студентів, тим з більшим успіхом йде їх адаптація до умов сучасного виробництва;

§  чим вище рівень практичної спрямованості навчальних занять, тим більш дієве знання учнів.

§   чим більше знання, які набуваються, у своїх вузлових моментах взаємодіють з життям та застосовуються на практиці, використовуються для перетворення навколишніх процесів і явищ, тим вища свідомість навчання та інтерес до нього.

Цей принцип відображає необхідність підготовки студентів до використання теоретичних знань на практиці і відповідає структурі процесу пізнання. Нагадаємо, що на  2 і 3 етапах процесу пізнання відбувається:

§  з'ясування особливостей застосування основ теорії до вирішень типових задач;

§  перевірка результативності "інструмента мислення" при вирішенні все більш складних навчальних задач.

На попередній лекції ми визначали ВМІННЯ як здатність учнів застосовувати знання на практиці і підкреслювали, що без цього немає ЗНАННЯ, є лише навчальна інформація. Крім того, ми відзначали, що формування навичок стає можливим лише на основі систематичних вправ і тренувань, тобто практики. Про це писав і Я.Коменський: «Від розуміння йти до запам'ятовування і вираження зрозумілого в мовленні, а звідси  −  до вправ у діях».  Дидактичний принцип зв'язку теорії з практикою геніально виразив Ґете в «Фаусті»:

Теорія, мій друг, суха

Та зеленіє древо життя.

Принцип зв'язку теорії з практикою реалізується на різних видах занять: на практичних заняттях і лабораторних роботах, комп'ютерних і інших практикумах, на різних практиках: навчальній, технологічній, виробничій, педагогічній.

Цей принцип передбачає професійну спрямованість змісту всіх дисциплін, практичну спрямованість кожного заняття.

З метою поглиблення зв'язку теорії з практикою на виробництвах і в НДІ (науково-дослідних інститутах) створюються філії кафедр, створюються учбово-науково-виробничі комплекси. Практична реалізація принципу зв'язку навчання з життям заснована на творчому дотриманні ряду правил, які вбирають в себе теоретичні висновки і передовий педагогічний досвід:

1.     Постійно, глибоко і переконливо розкривайте діалектичний зв'язок теорії з практикою. Покажіть, що наука розвивається під впливом практичних потреб, наводьте конкретні приклади, розкривайте перед студентами роль наукових знань у підвищенні ефективності виробництва.

2.      Розповідайте студентам про нові сучасні технології, прогресивні методи праці, нові виробничі відношення.

3.     Наполегливо привчайте студентів перевіряти і застосовувати свої знання на практиці. Використовуйте навколишню дійсність і як джерело знань, і як галузь їх практичного застосування.

4.      Не повинно бути жодного заняття, на якому студент не знав би життєвого значення своєї роботи.

5.     Всіляко використовуйте зв'язок навчання з виробництвом. Домагайтеся того, щоб спілкування учнів з виробничниками продовжувало навчально-виховну роботу.

6.      Складайте і вирішуйте зі студентами задачі на основі реального виробництва, залучайте їх до аналізу і перевірки технології і результатів виробничих процесів.

7.      Зв'язуйте навчання з перспективами розвитку економіки країни. Здійснюйте практичне навчання на основі передових технологій,  перспективних розробок.

8.      Проблемно-пошукові і дослідницькі завдання − кращий засіб зв'язку теорії з практикою: широко використовуйте їх у різних сполученнях.

9.      Виховуйте у студентів свідоме і позитивне відношення до праці, показуйте особистий приклад такого відношення.

10.  Практичну підготовку студентів організовуйте так, щоб вона супроводжувалася самостійними спостереженнями і міркуваннями, збуджувала питання, стимулювала потребу більше довідатися, прагнення розібратися в незрозумілому.

11.  Допомагайте студентам опановувати теорю і практику науково організованої праці, вчіть їх застосовувати найбільш продуктивні та економічні методи роботи, аналізувати, прогнозувати і планувати свою діяльність.

12.  Розвивайте, закріплюйте і перекладайте на інші види діяльності успіхи студентів в одному виді діяльності: через епізодичний успіх − до постійних досягнень.        

13.  Виховуйте у студентів прагнення до постійного поліпшення своїх результатів, розвивайте змагальність.

14.  У навчально-виховному процесі варто поєднувати розумову діяльність із практичною діяльністю, у  процесі якої засвоюється 80−85% знань.

15.  Заохочуйте спроби студентів щось удосконалити, поліпшити, змінити; неодмінно впровадьте на кафедрі хоча б одну ідею, запропоновану студентами, виховуйте на цьому прикладі інших.

16.  Спонукайте студентів до самостійної роботи для придбання знань в галузі науки, техніки, мистецтва, використовуйте зв'язок навчання з життям як стимул для самоосвіти.

17.  Самостійна робота з дисципліни буде більш привабливою для студентів, коли ви тісніше зв'яжете її з вирішенням цікавих для них практичних задач.

18.  Розвивайте, закріплюйте і переносьте успіхи учнів в одному виді діяльності на інші: від епізодичного успіху до високих постійних досягнень.               

19.  Принципова критика, об'єктивність перед самим собою, вимогливість до себе, критичний аналіз своїх вчинків − шлях до самовдосконалення. Коли викладач говорить: «Сьогодні вся група працювала погано», він повинен обов'язково  додати: «І я − також».