Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec5_3

Я. Коменський - основоположник дидактики. Я. Коменський − основоположник дидактики.

Ян Амос Коменський, великий чеський педагог жив у 1592-1670рр. Навчався на богословському факультеті Герборнської академії (1611-1613рр.) і далі в Гейдельбергському університеті. Основну свою педагогічну працю "Велика дидактика" опублікував у 1632 р.

Його основні погляди:

Кожна людина по своїй природі, незалежно від статі і становища в суспільстві, має найширші можливості для духовного розвитку й удосконалювання. На основі цього постулату Я.Коменський робить висновок про необхідність здійснення загального навчання. «...у школи варто віддавати не лише дітей багатих чи знатних, але всіх взагалі: знатних і незнатних, багатих і бідних, хлопчиків і дівчат в усіх містах і містечках, селах і селах», пише він.

Я.Коменський намічав 4 ступені в системі народної освіти, кожна з який була розрахована на 6 років і відповідала 4 вікам людини.

Дитячому віку (до 6 років) призначалася материнська школа. Отрочному (6-12 років) і юнацькому (13-18 років) − школа двох ступенів: елементарна школа, де рідною мовою всі діти навчаються читанню, письму, арифметиці, співу, закону Божому, ручній праці, початковим відомостям з географії і природознавства; середня школа чи гімназія, в якій навчаються здатні і бажаючі займатися розумовою діяльністю. В програму гімназії включаються: граматика, геометрія, фізика, природознавство, географія, історія і деякі інші предмети.

Нарешті − вища школа (вік змужнілості 19-24 років), академія, що підготовляє медиків, юристів, богословів і ін.

Я.Коменський розробив основні дидактичні правила і закони, якими повинні керуватися вчителя, учні і батьки. Встановив початок і кінець навчального року, поділ його на чверті, визначив тривалість навчального дня для кожного ступеня навчання.

Коменський виступав проти поодиночного виховання, що практикувалося тоді в школах, вважаючи його недосконалим, таким, що не забезпечує раціональне використання сил і часу вчителів і учнів. Він запропонував нову форму організації навчального процесу − класно-урочну, довів доцільність цієї форми, що об'єктивно підтверджено тим, що ця форма є основною й досі.

Велику цінність   мали    розроблені Я.Коменським загально дидактичні правила. До найбільш загальних правил відносяться:

§        вчити коротко, приємно і ґрунтовно; все, що можна, представляти сприйняттю почуттям, а якщо які-небудь предмети можна сприймати декількома почуттями, нехай вони відразу схоплюються декількома почуттями;

§        при визначенні змісту навчального матеріалу усунути все марне і зберегти лише істотне, основне, а вже звідси все інше випливало б само собою;

§        усьому вчити за допомогою доказів, заснованих на зовнішніх почуттях і розумі, і нічому не вчити, спираючись лише на один авторитет;

§        вивчати явища не у відриві, не як "купу дров", а в зв'язку;

§        забезпечувати завжди строгу послідовність у розташуванні навчального матеріалу;

§        у навчанні йти не від словесного тлумачення про речі і предмети, а від реального спостереження над ними або ознайомитися з ними за як найточніше виконаними копіями;

§        від розуміння йти до запам'ятовування і вираження зрозумілого в мові, а звідси − до вправ у діях;

§        йти в навчанні від легкого до складного, від  близького до віддаленого, від загального ознайомлення з предметом у цілому до вивчення окремих його сторін;

§        у навчанні враховувати не лише вікові, але, неодмінно, й індивідуальні особливості учнів;

§        застосовувати різноманітні шляхи і прийоми в навчанні.

Докладно розглядаючи питання наочності в навчанні, Я.Коменський обґрунтовував важливість і необхідність наочності двома мотивами: визнанням первинності речей (матеріалістична позиція) і визнанням зору найбільш надійним органом почуттів (за сучасними даними людина одержує до 80% інформації за допомогою зору).

Вчитель, здійснюючи навчання, повинен дотримуватись наступних головних прийомів:

§        не представляти погляду учнів відразу все, а поступово одне за одним і, як правило, так, щоб наступне ґрунтувалося на попередньому, а попереднє зміцнювалося наступним;

§        переходити від одного предмета до огляду іншого лише тоді, коли образ, властивості та особливості першого досить чітко і міцно закріпилися в свідомості учня;

§        спочатку розгляньте весь предмет або його зображення, а потім по частинам, "зупиняючись на кожній частині доти, поки усе буде зовсім правильно зрозуміло у всіх своїх розходженнях і буде зрозумілим зв'язок, у якому вони один з одним знаходяться";

§        всякий показ, спостереження супроводжувати поясненням вчителя,  щоб допомогти учням краще і повніше розглянути предмет, зрозуміти його властивості й особливості,  зрозуміти чому він  такий, а не інший.

Відзначаючи, що крім предметної наочності (показ самих предметів) вчитель повинен використовувати також образотворчу наочність, Я.Коменський наполягав на тому, щоб всі наочні приладдя (картини, моделі та ін.) були "ясні, самі по собі зрозумілі і без винятку вірні".

Загальнодидактичні і методичні поради і вказівки здобувають, за Коменським,  діючу силу лише в тому випадку, якщо стануть надбанням вмілих вчителів. Коменський вимагав, щоб вчителя і "шкільні начальники" якомога ближче стояли до учнів, цікавилися їхніми успіхами і невдачами, допомагали примножувати успіхи та усувати недоліки.