Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec5_2_5

Принцип свідомості та активності Принцип свідомості та активності

В основі даного принципу лежать встановлені наукою закономірні положення: справжню сутність людської освіти складають глибоко і самостійно осмислені знання, які здобуваються шляхом інтенсивної напруги власної розумової діяльності; свідоме засвоєння знань учнями залежить від ряду умов і факторів: мотивів навчання, рівня і характеру пізнавальної активності учнів, організації навчально-виховного процесу і керування пізнавальною діяльністю учнів, застосовуваних вчителем методів і засобів навчання та ін.; власна пізнавальна активність студента є важливим чинником процесу навчання і робить вирішальний вплив на темп, глибину і міцність оволодіння навчальним матеріалом.

Мотивація – явище соціально-психологічного порядку. З психологічної точки зору відношення людини до будь-якої діяльності виявляється в її потребах. Все навколишнє людини викликає до себе певне відношення в тому випадку, коли виступає як значущий мотив для задоволення її потреб. Цінності за характером їх відносин до потреб можна поділити на дві групи – кінцеві  і проміжні, тобто цінності – цілі і цінності – засоби. Другі слугують  засобом досягнення поставлених цілей, а перші мають стійкі «споживчі» властивості. Взагалі кажачи, особистість володіє єдиною системою мотивації і, незважаючи на значну розмаїтість конкретних мотиваторів, їх можна класифікувати на дві великі групи:

1.     безпосередні – мотиви,  безпосередньо включені в сам процес навчальної діяльності і пов'язані з відповідними соціально заданими цілями і цінностями.

2.     опосередковані  – мотиви, пов'язані з цілями і цінностями, які лежать  поза  самою навчальною діяльністю, але які хоча б частково в ній задовольняються.

Таблиця 1 – Класифікація мотивів навчальної діяльності

Безпосередні

Опосередковані

Пізнавальні

-інтерес, допитливість;

-прагнення одержати

  глибокі знання

- творча робота

Розвитку

особистості

- розширення кругозору;

- ерудиція;

- підвищення культурного   рівня

- можливість самореалізації;

- можливість професійного росту;

- цікава робота;

- бути визнаним професіоналом.

Досягнення (прагматичні)

- висока оцінка;

- стипендія;

- диплом з відмінністю

- успіх у житті, кар'єра;

- матеріальне благополуччя;

- самостійність;

- одержання бажаної роботи

Соціальні

-      повага і визнання товаришів, друзів;

-      самоствердження особистості;

-      похвала викладачів, батьків

- високий соціальний статус у суспільстві;

- повага оточуючих;

- повага колег по роботі

Ефективність навчального процесу значною мірою залежить від активності і самостійності студента, залежних від системи його цінностей (суб'єктивної оцінки важливості, цінності, привабливості поставленої мети), змісту і силі мотивації. Мотиви навчання утворять складну систему, яка постійно змінюється. Мотиви, як і дії, і вчинки, мають свої причини, тому що прагнення і бажання виникають на основі цінностей і потреб особистості. Серед мотивів поряд із загальними, фундаментальними, які мають неперехідне значення (пов'язані з головними життєвими цінностями) є велика кількість інших, непостійних, обумовлених особливостями життєвих ситуацій. В усьому цьому різноманітті не завжди вдається розібратися навіть самій особистості, у свідомості якої багато мотивів присутні як неясні потяги, іноді й зовсім не усвідомлювані.

Відомо, що будь-яка людина  в тому чи іншому ступені має потребу в зовнішньому визнанні, схваленні своєї діяльності, повазі з боку навколишніх. Це один з основних способів самоствердження особистості. Оскільки особистість соціальна, будь-який успіх, будь-яке досягнення стає для неї, як-таке, лише в порівнянні з досягненнями інших. Це порівняння, а також оцінка, одержувана ззовні, стає основою для її самооцінки. Мотив досягнення відображає прагнення студента домогтися максимального успіху і мінімізувати неуспіх, уникнути невдач. Мотивами більш високого рівня є пізнавальні (розвиток особистості, розширення можливості самореалізації, підвищення культури і розширення кругозору, ерудиція, високий професіоналізм, творча робота), тому що вони безпосередньо включені в сам процес навчання  і їх мета збігається з цілями пізнавальної діяльності.

Задачею викладача є максимальне використання і стимулювання мотивів досягнення, соціальних і розвиток пізнавальних мотивів. При цьому необхідно мати на увазі, що сила мотивації залежить від суб'єктивної оцінки імовірності досягнення поставленої мети, а точніше ентропії (невизначеності) цієї події.

 ,

де  - суб’єктивна оцінка імовірності досягнення мети.

Психологічно це зрозуміло – якщо студент вважає, що імовірність досягнення деякої бажаної мети близька до нуля, то напружуватися для її досягнення він не буде, тобто рівень мотивації буде низьким. Аналогічна ситуація виникає і в тому випадку, коли студент вважає, що ціль буде досягнута в будь-якому випадку, навіть без його зусиль. З погляду теорії інформації максимум ентропії, а отже, і рівня мотивації одержимо при рівно можливому розподілі можливих результатів. У випадку бінарної ситуації - при імовірності рівній 0,5.  Графік ентропії  для такого випадку приведений на рис.3. 

Рис. 3 − Графік ентропії.

Психологічні дослідження дають досить близький результат, а саме –  максимальний рівень мотивації    відповідає    значенню    суб'єктивної  оцінки досягнення позитивного результату рівного 0,66.

Висновок: викладач, керуючи мотивацією повинен забезпечити в кожного студента суб'єктивну оцінку імовірності досягнення бажаного навчального результату в межах 0,5 – 0,66.

При керуванні мотивацією викладачу необхідно використовувати певні правила:

§  спиратися на бажання;

§  використовувати наміри;

§  враховувати інтереси і схильності;

§  визнавати гідність;

§  використовувати ситуацію;

§  зробити роботу привабливою;

§  схвалювати успіхи і досягнення;

§  критикувати співчуваючи;

§  звертатися до самолюбства;

§  давати шанс врятувати свій престиж;

§  підтримувати суперництво;

§  забезпечувати індивідуальний підхід при постановці задач і оцінці результатів навчальної діяльності.

На закінчення дамо ряд правил практичної реалізації принципу свідомості та активності навчання:

1.     Чітке розуміння цілей і задач майбутньої роботи − необхідна умова свідомого навчання: покажіть їх студентам, поясніть важливість і значення, розкрийте перспективи.

2.     Навчайте так, щоб студент розумів, що, чому і як потрібно робити, і ніколи механічно не виконував навчальних дій, попередньо і глибоко не усвідомивши їх.

3.      Навчаючи, варто використовувати всі види і форми пізнавальної діяльності, поєднувати аналіз із синтезом, індукцію з дедукцією, зіставлення з протиставленням, частіше застосовувати аналогію.

4.      Забезпечуйте розуміння  змісту кожного слова,  поняття; розкривайте їх, спираючись на знання і досвід студентів, використовуйте образні порівняння. Не вводьте понять, на докладне розкриття яких ви не розраховуєте.

5.     Використовуйте силу взаємонавчання студентів. Забезпечуйте належні умови для розвитку колективних форм пошуку правильної відповіді. Те, що говорить товариш, часто-густо сприймається краще і легше, ніж пояснення викладача, а тому не пояснюйте того, що можуть пояснити товаришам кращі студенти.

6.     На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Пам’ятайте, що сьогоднішній активний студент − завтрашній активний фахівець і член суспільства.

7.     Те, що студентам невідомо, логічно погоджуйте з відомим; де немає логічного зв'язку між засвоєними і засвоюваними знаннями, там немає свідомого навчання.

8.     Не забувайте, що головне не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Вчіть і виховуйте так, щоб студент не був «доповненням» до навчального предмета, а навпаки − суб'єктом його активного освоєння. Пам’ятайте, що не предмет формує особистість, а викладач своєю діяльністю, зв'язаною з вивченням предмета.

9.     Ставте учнів у ситуації, які вимагають від них виявлення і пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, і наявним знанням.

10.  Навчання стане більш успішним, якщо кожне правило супроводжуватиметься оптимальною кількістю прикладів, щоб  стало досить ясно, яким є  різноманітним його застосування, але так, щоб вони не затьмарили сутність головного.

11. Вчіть знаходити і розрізняти головне і другорядне в тому, що вивчається, виділяйте головне, домагайтеся насамперед розуміння і засвоєння головного.

12.  Нічому не слід вчити, спираючи на один авторитет, але вчіть всьому за допомогою доказів, заснованих на почуттях і розумі.

13.  Допомагайте студентам опановувати найбільш продуктивні методи учбово-пізнавальної діяльності, вчіть їх вчитися.

14.  Контролюйте фактори, що відволікають увагу студентів від об'єкта вивчення, як внутрішні (неуважність думки, заняття сторонніми справами на уроці і т.п.), так і зовнішні (запізнення, порушення дисципліни і т.п.), усувайте несприятливо діючі причини з навчально-виховного процесу.

15. Слід якнайчастіше використовувати питання “чому“, щоб навчити студентів мислити звично: розуміння причинно-наслідкових зв'язків − неодмінна умова розвиваючого навчання.

16.  Успіх прийде там, де все, що викладається, обґрунтовано доказами й аргументами таким чином, що не залишається місця ні сумніву, ні забуттю.

17.  Пам’ятайте, що по-справжньому знає не той, хто переказує, а той, хто на практиці застосовує.

18.  Постійно вивчайте і використовуйте індивідуальні інтереси студентів, розвивайте і направляйте їх таким чином, щоб вони узгоджувалися з особистими і суспільними потребами.

19.  Ширше використовуйте в навчанні практичні ситуації, жадайте від студентів самостійного бачення, розуміння й осмислення розходжень між фактами, що спостерігаються в житті, і їх науковим поясненням.

20.  Навчайте так, щоб знання набули силу переконання і керівництва до дії.

21.  Привчайте студентів думати і діяти самостійно. Не допускайте підказування, переказування і копіювання.

22.  Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі вирішуйте декількома логічно відмінними способами, частіше практикуйте творчі завдання.

23.  Майстерність задавати питання і вислухувати відповіді − одне з важливих умов стимулювання і підтримки активності студентів.