8.3. Зміст і структура стратегічного плану.

Основні планові показники функціонування і розвитку фірми

формуються на стадії стратегічного маркетингу, на якій повинні бути дані відповіді на наступні питання:

- що робити? (з якими конкретними показниками якості і ресурсоємності);

• для кого робити? (за якою ціною, у якій кількості й які терміни).

На стадії стратегічного маркетингу повинні бути розроблені

нормативи конкурентноспроможності товарів і фірми в цілому, що повинні враховувати використання наявних і перспектвних переваг фірми, а також тратегічні параметри товарних ринків.

Обрії стратегічного планування визначаються складністю і періодами відновлення продукції, що випускається, віком підприємства і його особливостей. Наприклад, в електронній промисловості стратегія фірми може розроблятися на 3 – 4 роки, машинобудуванні – 3 – 5 років, будівництва –

5 – 7 років.

Стратегічне планування в загальному вигляді являє собою набір дій і рішень, призначених для того, щоб доомогти організації досягти своїх цілей, як перспективних, так і поточних. Більш детально стратегічне планування характеризується як процес, у якому раціональний аналіз сформованої ситуації і майбутніх можливостей веде до формулювання довгострокових намірів, тратегй, цілей, заходів з урахуванням можливих шансів і ризиків.

З погляду технології стратегічного планування визначається як:

• ітегративний процес, що включає в себе визначення стратегічних цілей;

• розробка стратегій по досягненню поставлених цілей;

• проведення стратегічних змін;

• розподіл необхідних для реалізації ресурсів.

Специфіка стратегічного планування полгає в наступному:

• у стратегічному плануванні значну роль відіграють суб’єктивні

• ціннісні установки менеджера;

• загальний можливий діапазон альтернатив у стратегічному плануванні значно ширше, ніж в оперативному чи поточному (річному) плані робіт;

• стратегічне планування в більшому ступені характеризуєься невизначеністю (ризики в рамках стратегічного планування оцінити складніше);

• для стратегічного планування необхідна велика інформація про умови навколишнього середовища, у той час, як поточне планування в більшому ступені базується на внутріфірмовому аналізі, а також на інформації про події, що здійснилися;

• стратегічне планування охоплює більш тривалий період, нж оперативне і поточне;

• стратегічне плнування звичайно охоплює підприємство в цілому і всі його активи, у той час як поточне чи оперативне плануванн спрямоване на здійсненн виконавських завдань нижчестоящих організаційними ланками;

• стратегічні плани структуруються звичайно в глобальному масштабі і містять, у порівнянні з іншими, менше деталей.

Стратегічне планування має свої перешкоди, бар’єри, об’єктивні та

суб’єктивні фактори, які не дають змоги повністю реалізувати переваги стратегічного планування.

Основні фактори, які стримують розвиток стратегічного планування, наступні:

- нерозвиненість теоретичних і методичних засад розробки системи стратегічного планування;

- неспроможність виробничо – управлінської системи сприймати вимоги зовнішнього та внутрішнього середовища та адекватно реагувати на них, застосовуючи систему стратегічного управління;

- низький рівень кваліфікації пероналу плнових служб, які не знають і не вміють використовувати сучасні методи планування.

Інші негативні фактори впливу на стратегічне планування представлено у вигляді “бар’єрів” (див. рис. 8.1)

Склад стратегічного плану як комплексного планового документа

може складатися з наступних розділів:

1. Зміст.

2. Передмова (виконавче резюме).

3. Опис фірми.

4. Стратегія маркетингу.

5. стратегія використання конкурентних переваг.

6. Стратегія відновлення продукції, що випускається.

7. Стратегія розвитку виробництва.

8. Стратегія забезпечення виробництва.

9. стратегія зовнішньоекономічної діяльності.

10. стратегія розвитку системи менеджменту.

11. стратегія природоохоронних заходів фірми.

12. Стратегічний фінансовий план.

13. Забезпеченн реалізації стратегії фірми.

14. Додатки.

Даний зміст стратегічного плану носить індикативний

(рекомендаційний) характер. Він може варіюватися й уточнюватися (розширюватися, поглиблюватися) у залежності від иду підприємства, рівн планування й обраної базової стратегії.