
- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Навчальна мета (конкретні цілі):
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні роботи (завдання), які використовуються на занятті:
- •Загальні принципи фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб і нейрохірургії
- •Порушення функцій при травмах і захворюваннях цнс
- •Порушення функцій при травмах і захворюваннях периферичної нервової системи
- •Застосування основних засобів фізичної реабілітації в клініці нервових хвороб
- •Методичні вказівки до побудови процедури лікувальної гімнастики.
- •Види спеціальних лікувальних заходів і вправ,які застосовуються в клініці нервових хвороб
- •Лікування положенням при центральному парезі (поза протилежна позі Верніке-Манна)
- •Реабілітація хворих із захворюваннями й травмами центральної нервової системи мозковий інсульт
- •Схеми занять фізичними вправами в різні періоди відновлювального лікування.
- •Комплекс реабілітаційних заходів у гострих і ранньому відновлювальному періодах інсульту за умов стаціонару
- •Черепно-мозкова травма
- •Дитячий церебральний параліч
- •Захворювання та травми периферичної нервової системи
- •Неврит лицьового нерва
- •Судинні ураження головного мозку (інсульт, тромбоемболія, аневризма, субарахноїдальний крововилив)
- •Реабілітація хворих на неврит.
- •Контрактура мімічних м'язів.
- •Неврит ліктьового нерва
- •Неврит променевого нерва
- •Неврит серединного нерва
- •Попереково-крижовий радикуліт
- •Фізична реабілітація при травматичних пошкодженнях спинного мозку
- •I.Адаптація хворого до вертикального положення тіла:
- •Особливості лікувальної гімнастики у хворих з травмою шийного відділу хребта і спинного мозку.
- •Матеріали для самоконтролю
- •1) Питання для самоконтролю:
- •Література: о с н о в н а
- •Д о д а т к о в а
- •69035, М. Запоріжжя, пр. Маяковського, 26
Лікування положенням при центральному парезі (поза протилежна позі Верніке-Манна)
Рис. 1. Лікування положенням (поза протилежна позі Верніке-Манна): 1 — укладання паретичних кінцівок у положенні хворого на спині; 2 — укладання паретичних кінцівок у положенні хворого на здоровому боці.
Сеанс лікування млявих паралічів і парезів може тривати за необхідності до 3—4 год., але треба стежити, щоб не збільшилася м'язова напруженість. При в'ялих паралічах і парезах лікування положенням передбачає середньофізіологічне положення кінцівок, при якому м'язи не зазнають зайвого розтягання, а суглоби не піддаються деформації. Протягом дня бажано проводити кілька сеансів лікування положенням, чергуючи їх з лікувальною гімнастикою, масажем і фізіотерапевтичними процедурами.
Щоб уникнути небажаних наслідків лікування положенням, треба після зняття фіксації визначити тонічний стан м'язових груп і рухливість у суглобах, не допускати збільшення ригідності або спастичності м'язів порівняно з вихідним рівнем, виникнення гіпостатичних набряків, появи болю, оніміння, тугорухливості. Такі симптоми вказують на надмірність розтягання, неправильність фіксації, передозування за часом. Оптимальний режим лікування положенням визначається індивідуально та залежить від загального стану хворого і його рухового статусу. Всі методичні засади лікування положенням мають локальний характер та спеціальну мету. Після закінчення гострого періоду переходять до більш дієвого методу загальної активізації хворих.
Пасивна гімнастика. Один з основних методів розгальмовування — система пасивних рухів для паретичних кінцівок. За допомогою пасивних рухів зберігається або відновлюється втрачена схема нормально здійснюваних рухів, попереджається поява патологічних синкінезій. Особлива увага повинна приділятися зоровому контролю хворого за виконанням вправ і положенням інших частин тіла, який має ґрунтуватися на глибокому усвідомлені м'язово-суглобного відчуття.
При проведенні пасивних вправ важливо правильно визначити їхню амплітуду й швидкість, які залежать від неврологічного статусу хворого й ступеня підвищення тонусу, тому що висока амплітуда й швидкість можуть підвищити й без того високий тонус.
Пасивні вправи при сприятливому перебігу хвороби можна призначати в перші дні після захворювання або травми. Велике значення для хворого має вибір вихідного положення, що само по собі сприяє розслабленню спастичних м'язів. Пасивні вправи допомагають зберігати нормальну рухливість у суглобах, попереджують і зменшують патологічно підвищений тонус м'язів, відновлюють і зберігають у хворого уявлення про нормально здійснювані рухи. Пасивні рухи повинні виконуватися плавно, ритмічно, багаторазово. Кожна серія рухів має виконуватись в одній площині при поступовому збільшенні амплітуди рухів і постійному зоровому контролі хворого (рис. 2).
Рис. 2. Пасивна гімнастика: 1 — пасивне відведення й приведення руки в плечовому суглобі; 2 – пасивне розгинання й згинання в ліктьовому суглобі; 3 — пасивне згинання й розгинання кисті в промене-зап'ястковому суглобі (передпліччя супіноване); 4 – пасивне згинання й розгинання ноги в колінному й кульшовому суглобах.
Перед виконанням пасивного руху проводиться його «розучування» на здоровому боці, а потім активні рухи здоровою кінцівкою здійснюють одночасно або поперемінно з пасивними рухами в паретичній кінцівці. Обсяги й темп рухів необхідно поступово збільшувати з огляду на суб'єктивні відчуття хворого й ступінь створюваного опору.
Розслаблення м'язів. При спастичному паралічі слід вважати однією з перших спеціальних вправ - навчання розслаблення м'язів (спочатку на здоровій кінцівці, а потім на паретичній). Після того як хворий опанує розслаблення всієї кінцівки, необхідно опановувати розслаблення окремих м'язових груп.
Крім того, застосовують прийоми вібруючого локального потрушування по ходу певного м'яза та деякі прийоми розслаблюючого масажу.
Пригнічення патологічних синкінезій. Комплекс вправ для пригнічення патологічних синкінезій спрямований на усунення міцних співдружніх рухів, що виникають у хворих зі спастичними парезами (наприклад, одночасне згинання стегна, гомілки й стопи; ротація стегна назовні, випрямлення ноги в колінному суглобі й підошовному згинанні стопи під час ходьби; згинання ліктя й приведення плеча при згинанні кисті й пальців.
Для цього використовуються такі прийоми:
навчання хворого свідомого пригнічення синкінезій; для цього пацієнтові необхідно роз'яснити, що таке синкінезії та в яких м'язових групах виникають співдружні рухи у відповідь на той або інший основний рух;
ортопедична фіксація (за допомогою лонгети, еластичного бинта або ортопедичного взуття) одного або двох суглобів, у яких найбільше виражені синкінезії. Наприклад, фіксація ліктьового суглоба у випрямленому положенні, а променезап'ясткового й пальців – у положенні тильного розгинання при здійсненні рухів згинання й відведення в плечовому суглобі; носіння ортопедичних черевиків з високим закаблуком й укріпленими зовнішніми та внутрішніми зводами для попередження супінації й зайвого підошовного згинання стопи під час ходьби у хворих зі спастичним геміпарезом;
застосування спеціальних протиспівдружних пасивних й активно-пасивних вправ, виконуваних за допомогою методиста.