Реабілітація хворих на неврит.

Неврити – це захворювання периферичних нервів, що виникає у результаті травматичного пошкодження, інфекційних хвороб (дифтерія, грип тощо), запальних процесів, авітамінозу (нестача вітамінів В), інтоксикації (алкогольна, свинцева) і порушень обміну речовин (діабет). Найчастіше на практиці трапляються неврити лицьового, променевого, серединного, ліктьового, сідничного, стегнового, великогомілкового й малогомілкового нервів. Характер функціональних розладів при травмах периферичних нервів верхніх і нижніх кінцівок визначається їх локалізацією і ступенем пошкодження. Клінічна картина при невритах складається з порушень чуттєвості (больової, температурної, тактильної), рухових і вегетотрофічних розладів. Рухові розлади при невритах виявляються в розвитку парезу або паралічу. Периферичні паралічі мляві й супроводжуються м'язовою атрофією, зниженням або зникненням сухожильних рефлексів, зниженням тонусу м'язів, трофічними змінами, розладами шкірної чутливості, болями при розтяганні м'язів. У комплексному лікуванні цієї групи хворих важливе місце посідають ЛФК, масаж і фізіотерапія.

Завданнями комплексного відновного лікування при периферичних паралічах є стимуляція регенерації і розгальмовування пригноблених ділянок нерва; покращення кровопостачання і трофічних процесів в осередку ураження, з метою профілактики утворень зрощень і рубцьових змін; зміцнення паретичних м'язів і зв'язкового апарату; профілактика контрактур і тугорухливості суглоба; відновлення працездатності шляхом нормалізації рухових функцій і розвитку компенсаторних пристосувань. ЛФК протипоказана при сильних болях і важкому загальному стані хворого. Методика і характер реабілітаційних заходів визначається обсягом рухових розладів, їх локалізацією і стадією захворювання.

Виділяють ранній відновний (2-20-а доба), пізній відновний (20-60-а доба) і резидуальний (більше 2-х місяців) періоди. При оперативних втручаннях на нервах межі всіх періодів подовжені й нечіткі. Так, ранній відновлюваний період може тривати до 30-40 днів, пізній – 3-4 місяці, а резидуальний – 2-3 роки.

Ранній відновлюваний період. При розвитку паралічу пошкодженої кінцівки створюються оптимальні умови для відновлення її функції шляхом лікування положенням, застосуванням масажу і фізіотерапії. Лікування положенням призначається для попередження перерозтягнення ослаблених м'язів за допомогою шин, що підтримують кінцівку, спеціальних “укладань”, коригуючих положень за винятком часу занять гімнастикою.

Особливістю масажу при периферичних паралічах є його диференційована дія на м'язи, чітке дозування інтенсивності, сегментарно-рефлекторний характер дії (масаж комірної, попереково-крижової області). Сприятливий вплив має апаратний масаж (вібраційний), здійснюваний у “рухових точках” і вздовж паретичних м'язів, вихровий і струменевий підводний масаж, що поєднує позитивний температурний вплив теплої води і механічну дію її на тканини.

За відсутності рухових функцій для поліпшення провідності нервів застосовують електрофорез з іонами кальцію. Після фізіотерапевтичних процедур проводять заняття лікувальною гімнастикою, які при повному паралічі в основному складаються з пасивних й ідеомоторних вправ. Доцільно поєднувати пасивні вправи з активними рухами в тих же суглобах симетричної кінцівки. Під час занять особливо треба стежити за появою довільних рухів, добираючи оптимальні початкові положення, і прагнути підтримувати розвиток активних рухів.

У пізній відновлюваний період також використовується лікування положенням, масаж, лікувальна гімнастика і фізіотерапія. Лікування положенням має дозований характер і визначається глибиною парезу. Чим глибше ураження, тим більше часу (поза активними заняттями) триває лікування положенням. Масаж проводять диференційовано, відповідно локалізації ураження м'язів, але інтенсивніше масажують ослаблені м'язи, а застосовуючи прийоми погладжування і поверхневого розтирання, розслаблюють їх антагоністи. Фізіотерапевтичне лікування доповнюється електростимуляцією м'язів. Позитивний ефект дає наступна схема проведення лікувальної гімнастики: активні рухи в симетричних суглобах здорової кінцівки, пасивні рухи в суглобах ураженої кінцівки, активні полегшені вправи співдружності за участю ослаблених м'язів. Полегшення функціонального навантаження досягається добором відповідних початкових положень для виконання вправ, що знижують гальмуючий вплив маси сегменту кінцівки. Для зменшення тертя використовують вправи за підтримки сегменту кінцівки м'якою лямкою (на вазі). Полегшує роботу паретичних м'язів і тепла вода.

У резидуальний період продовжують заняття лікувальною гімнастикою, значно збільшують кількість прикладних вправ для тренування побутових і професійних навичок, вводять ігрові і спортивно-прикладні елементи, формують оптимальні компенсаторні пристосування. Призначають 15-20 процедур масажу, повторюючи курс лікування через 2-3 місяці. Лікування положенням визначається ортопедичними завданнями (відвисання стопи, кисті, варусна установка стопи та ін.) і здійснюється за допомогою ортопедичних і протезних виробів (апаратів, туторів, спеціального взуття).

У цей час особливу увагу в лікуванні слід приділяти контрактурам і тугорухливості суглобів. Чергування пасивних рухів з активними вправами різного характеру і масажем неуражених відділів, легкі теплові процедури дозволяють відновити необхідну амплітуду рухів. При стійкості вторинних змін у тканинах застосовують механотерапію, що ефективно використовується у водному середовищі.