Порушення функцій при травмах і захворюваннях цнс

Центральний (спастичний) параліч
Причини	Симптоми
Інсульт, черепно-мозкова травма, менінгіт, енцефаліт, дифузний атеросклероз, хвороба Паркінсона, дитячий церебральний параліч, розсіяний склероз, травма і захворювання спинного мозку, мала хорея, пухлини головного і спинного мозку, мієліт, поліомієліт.	Відсутність довільних рухів, гіпертонія м’язів, гіперрефлексія, синкінезії, гіперкінезія, порушення координації, вегетативно-трофічні розлади, порушення вищих коркових функцій.

Гіпертонія м'язів виявляється як їх еластичність. За цією ознакою цен­тральний параліч називають ще й спастичним. М'язи напружені, щільні, при пасивних рухах відчувається виразний опір. Це результат підвищення тону­су через відключення впливу кори головного мозку. Гіпертонія різних м'язів виражається по-різному. Нерівномірна спастичність м'язів призводить до розвитку типових м'язово-суглобових контрактур.

При ураженні периферичного рухового нейрона формується перифе­ричний в'ялий параліч, що виявляється відсутністю довільних і мимовільних рухів, зниженням сухожильних рефлексів, низьким тонусом й атрофією м'язів. Спостерігається при ураженні периферичних нервів, корінців спин­ного мозку або сірої речовини передніх рогів спинного мозку.

Порушення функцій при травмах і захворюваннях периферичної нервової системи

Периферичний (в’ялий) параліч
Причини	Симптоми
Неврит, плексит, радикуліт, поліневрит, травми і захворювання спинного мозку, травми і пухлини периферичних нервів.	Відсутність довільних і мимовільних рухів, гіпотонія, атрофія м’язів, гіпорефлексія, арефлексія, вегетативно-трофічні порушення.

У клініці прийнято поєднувати спокій і рух, які при здійсненні реабіліта­ційного процесу завжди доповнюють один одного. Відомо, що рух — це найважливіший біологічний стимулятор життєдіяльності організму й жоден метод, використовуваний у медицині з метою реабілітації, не може бути рівноцінним аналогом фізичних вправ.

У результаті різних захворювань і травм у хворих часто мають місце тяжкі функціональні порушення: зменшення амплітуди рухів, зниження си­ли, втрата здатності до пересування, порушення трудових і побутових нави­чок, що в підсумку призводить до втрати працездатності.

До різкого зниження функціональних можливостей організму призво­дять інсульт, розсіяний склероз, дитячий церебральний параліч (ДЦП), поліомієліт й інші захворювання. За­гальна інвалідність після травм та ортопедичних захворювань становить 25 %. Після перенесеного інсульту 80 % хворих назавжди втрачають здат­ність працювати. За статистикою 26 % хворих втрачають працездатність і переходять у категорію інвалідів через несвоєчасне й нерегулярне прове­дення відновлювального лікування і недооцінку основних засобів фізичної реабілітації, спрямованих на відновлення втраченої рухової функції.

Реабілітація (відповідно до трактування цього поняття експертами ВООЗ) – процес, за допомогою якого прагнуть попередити інвалідність у період лікування хвороби й допомогти інвалідам досягти максимальної фі­зичної, психічної, професійної, соціальної й економічної повноцінності, можливої в рамках існуючої хвороби.

Таким чином, реабілітація — це комплекс лікувальних, психологічних, педагогічних, соціальних і трудових заходів, спрямованих на відновлення здоров'я й працездатності хворого.

Розрізняють медичну, психологічну, педагогічну, соціально-економічну, професійну, побутову й фізичну реабілітації.

Фізична реабілітація посідає одне з основних місць у комплексі реабі­літаційних заходів, заснована на широкому використанні засобів фізичної культури й спрямована на:

• лікування травм і захворювань;

• профілактику ускладнень;

• відновлення психологічної сфери хворого;

• відновлення побутових і трудових навичок.

Особливість цього методу полягає у використанні основної біологічної функції організму — руху — стимулятора росту, розвитку й формування організму.