Методичні вказівки до побудови процедури лікувальної гімнастики.

• Хворим, у яких умовно-рефлекторні зв'язки неміцні й відновлюються повільно, доцільно повторювати кілька разів той самий комплекс фізичних вправ, зміст і тривалість якого визначаються тяжкістю ушкодження.

• При складанні комплексу необхідно ретельно продумувати вправи у всіх деталях, уникати нераціональних для хворого рухів, які можуть бути засвоєні, але яких згодом доведеться позбуватися.

• Заняття необхідно здійснювати за відсутності сторонніх людей. Дозування індивідуальне, у процесі заняття невеликі перерви (3—5 хв.).

• У процедуру лікувальної гімнастики бажано включати різноманітні спе­ціальні вправи й звертати увагу хворого на всі нюанси рухів як пасивних, так і активних, давати їм словесну оцінку, заохочувати будь-яке поліпшен­ня у виконанні рухів.

• Пасивні й активні вправи обов'язково проводити спочатку на здоровій, потім на паретичній кінцівці, починаючи із проксимальних відділів.

Крім того, кожне заняття лікувальною гімнастикою передбачає:

• вплив фізичних вправ на весь організм;

• чергування навантаження на здорові й уражені м'язові групи, кінцівки.

Процедура не повинна стомлювати. Тривалість за індивідуальною методикою занять 30 хв., за груповою – 45 хв.

Види спеціальних лікувальних заходів і вправ,які застосовуються в клініці нервових хвороб

Лікування положенням. Призначається в ранньому періоді захворю­вання, до появи еластичності м'язів, тобто, коли тонус м'язів ще залишаєть­ся низьким. Лікування положенням — це спеціальне укладання хворого для попередження розвитку м'язових контрактур і тугорухливості в сугло­бах, надання суглобам і паретичним м'язам оптимального середньофізіологічного положення, сприяння більш ранньому відновленню активних рухів, поліпшення периферичного кровообігу, перешкодження утворенню про­лежнів і трофічних виразок.

Існує два види лікування положенням: загального характеру для всього тулуба й кінцівок і локальне для окремих кінцівок і м'язових груп. Хворих укладають так, щоб м'язи, схильні до спастичних контрактур, були розтяг­нуті, а точки прикріплення їх антагоністів зближені.

Лікування положенням здійснюється у такий спосіб. При лікуванні контрак­тур верхніх кінцівок розігнуту в лікті руку відводять від тулуба на 90°, супінуючи плече й передпліччя. Пальці випрямляють й утримують за допомогою вали­ка або мішечка з піском на долоні, встановлюючи хворий палець в опозиції до інших і у відведенні. Іноді застосовують спеціальні шини. У такому положенні руку укладають на тумбочку, що стоїть поруч із ліжком.

При лікуванні контрактур нижніх кінцівок уздовж зовнішньої сторони хворої ноги встановлюють довгий мішок із піском або поміщають в протиротаційну шину, щоб обмежити супінацію стегна. В ділянку підколінної ямки підкладають валик, що попереджує перерозгинання колінного суглоба. Для всієї стопи, включаючи пальці, створюється упор. Стопа трохи пронується й установлюється під кутом 90° у гомілковостопному суглобі (рис. 1).

Треба зазначити, що при спастичних паралічах сеанс лікування поло­женням нетривалий (15—20 хв.).