Контрактура мімічних м'язів.

При проведенні лікувальної гімнастики у хворих з невритом лицьового нерва особливу увагу слід звернути на доклінічні ознаки контрактури, оскільки вправи можуть прискорити й підсилити їх прояв. Основною прогностичною ознакою можливої появи контрактури є тривалість паралічу мімічних м'язів: якщо протягом 4-х і більше тижнів не почалось спонтанне чи спрямоване відновлення паретичних м'язів або воно вкрай незначне, то вірогідність розвитку контрактури дуже велика. У зв'язку з цим, під час лікувальної гімнастики на 2-4-му тижні захворювання (за 1-2 і більше місяців до появи клінічних симптомів ускладнення) при вправах, спрямованих на відновлення рухів повік і рота, контролюють 1-2 рази підряд їх виконання наступними прийомами: при закриванні очей злегка, не натискаючи, прикладають палець на боці ураження поблизу кута рота (не торкаючись губи); під час вправи для рота прикладають палець по черзі на верхнє і нижнє повіко. При доклінічних ознаках контрактури під пальцем відчувається швидко зникаюче легке напруження м'язів, що в цей період не відчувається хворим і не виявляється при огляді.

Звичайну лікувальну гімнастику для обличчя при доклінічних ознаках контрактури слід відмінити й застосовувати тільки лікування положенням, навчання розслабленню м'язів обличчя і масаж комірної області.

При клінічних симптомах контрактури застосовують лікувальну гімнастику для м'язів обличчя, лікування положенням і масаж комірної області. Масаж обличчя поєднують в одній процедурі з лікувальною гімнастикою.

У лікувальній гімнастиці мімічні рухи рекомендовано проводити одночасно для ураженої і здорової половини обличчя, з попереднім розслабленням усіх м'язів у спокої.

Лікування положенням те ж, що і при звичайному парезі мімічних м'язів. Як виняток, при грубих контрактурах лейкопластирне натягнення використовується у зворотному напрямку – з хворого боку на здоровий.

Під час лікувальної гімнастики застосовують легкий масаж обличчя, з метою розслаблення м'язів ураженої сторони. На здоровій половині використовують погладжування, розтирання, вібрацію, на боці ураження – погладжування, легке розтирання і вібрацію. Масаж обличчя без одночасної гімнастики не показаний.

Масаж комірної області застосовують як самостійну процедуру з використанням усіх прийомів, за винятком розминки.

Обов'язкове виявлення синкінезій. Наприклад, виявлення того факту, що при напруженні лобового м'яза скорочується м'яз сміху і навпаки; рух колового м'яза рота викликає скорочення колового м'яза ока, а напруга останнього – щокового м'яза і колового м'яза рота.

Раннє наполегливе використання вправ проти співдружності, сумісне з посиленням м'язів під час навчання прикладним навичкам (мовлення, їжа), зі свідомим включенням у мімічні ситуації, спільно з адекватним напруженням м'язів здорового боку, при різному початковому положенні голови і шиї тощо дозволяє з достатнім ступенем ефективності запобігати, стабілізувати й усувати розвиток патологічних синкінезій.

Протиспівдружні вправи поділяють на напівпасивні й активні. При напівпасивних вправах одна група м'язів щільно фіксується рукою інструктора (або самого хворого), а синергічна група здійснює активні рухи. Так, активне закривання або прищурювання ока повинні супроводжуватись фіксацією кута рота з цього ж боку, щоб уникнути їх зближення співдружності. І навпаки, активний рух кута рота убік (“усмішка”) супроводжується фіксацією розплющеного ока, щоб не дати йому заспівдружністю закритись під час напруги м'язів ротової щілини. Активні рухи відрізняються від напівпасивних тільки тим, що, замість фіксації рукою інструктора, хворий здійснює активні рухи у цій групі м'язів. Зокрема, при закриванні ока напружує м'язи рота з протилежного боку, відводячи кут рота в здоровий бік, а при русі кута рота активно “розкриває” око. Іншим активним прийомом є диференційоване розслаблення однієї з м'язових груп при одночасному активному напруженні синергічної групи (розслаблення м'язів рота при закриванні ока і навпаки).