- •Лекція№ 1 «історія української культури» як навчальна дисципліна план
- •Лекція №2 найдавніші культури на території україни план
- •1. Трипільська культура.
- •2.Скіфо-сарматська культура.
- •Лекція №3 культура київської русі план
- •1. Основні витоки культури Київської Русі.
- •2.Освіта Київської Русі.
- •3.Новий етап у розвитку культури Київської Русі (X-XI ст.).
- •Лекція №4 культура доби бароко та просвітництва (XVII – XVIII ст.) План
- •1. Національна система освіти в Україні в XVII-XVIII ст.
- •Занепад академії
- •2. Книгодрукування
- •Архітектура
- •Малярство
- •Барокова музика
- •Література
- •Григорій Сковорода
- •Лекція №5
- •1. Загальні тенденції розвитку Західної Європи та України хіх ст.
- •2. Розвиток освіти в Україні хіх століття.
- •3.Провідні мистецькі напрямки хіх століття.
- •3.1 Класицизм
- •Сентименталізм
- •3.2 Романтизм
- •3.3 Реалізм
- •Реалізм у літературі
- •4.2 Архітектура хіх ст.
- •4.3 Скульптура першої половини хіх ст.
- •4.4 Образотворче мистецтво першої половини хіх ст.
- •Скульптура другої половини хіх ст.
- •Образотворче мистецтво другої половини хіх ст.
- •4.5 Музика Народна музика
- •4.6 Театральне мистецтво
- •Лекція №6 українська культура кінця хіх – першої половини хх ст. План
- •1. Загальні тенденції розвитку культури межі хіх-хх ст.
- •2. Модернізм як світоглядно-естетична система.
- •3. Становлення української культури в умовах прогресуючого тоталітаризму.
- •4. Український культурний ренесанс 20-30-х рр. Хх ст.
Лекція №4 культура доби бароко та просвітництва (XVII – XVIII ст.) План
Національна система освіти в Україні в XVII-XVIII ст.
Книгодрукування
Мистецтво українського бароко:
- архітектура;
- скульптура;
- малярство;
- музика;
- театр;
- література.
1. Національна система освіти в Україні в XVII-XVIII ст.
XVII-XVIII ст. надзвичайно важливий період у житті українського народу. Він ознаменував зародження національно-визвольної боротьби, зростання національної самосвідомості, створення державності. Ці процеси супроводжувалися неймовірним культурним піднесенням і підйомом національного інтелекту, що пояснюється досягненнями в розвитку системи освіти.
Національна система освіти складалася із трьох ланок:
початкової (братські, церковні, монастирські, січові школи, діяльність мандрівних дяків);
середньої (народні училища, семінарії, колегіуми);
вищої (Києво-Могилянська академія).
Збереглися дані, які свідчать, що у 1732 р. на території України діяло 123 школи, а вже у 1740-1748 рр. нараховувалося 866 січових шкіл. Січові та міські школи утримували громади.
На території західноукраїнських земель у зв’язку зі зменшенням православної шляхти братські школи занепадають, натомість їх замінюють уніатські школи та єзуїтські колегіуми, які підпорядковувалися ордену Василіан. Вони надавали освіту лише дітям шляхти і виховували їх ревними католиками.
Києво-Могилянська школа – центр освітнього, наукового та культурного життя країни:
заснована 1632 р. митрополитом Петром Могилою;
1633 р. отримала статус колегії;
1701 р. за сприяння Івана Мазепи отримала статус академії і почала називатися Київська академія;
з новим статусом отримала привілеї: включати до навчальних курсів богослов’я і за зразком західноєвропейських університетів здобула право на самоврядування.
Період розквіту Києво-Могилянської академії припадає на роки гетьманування Івана Мазепи. Споруджуються нові будинки; кількість спудеїв досягає 2 тисяч; скасовані вікові обмеження; вчилися діти представників усіх станів; для бідних учнів при академії діяла бурса; студентами були не лише вихідці з Правобережної України, але й Лівобережної, Закарпаття, вчилися в ній білоруси, росіяни, молдавани, болгари, серби, хорвати, греки тощо.
Зміст навчальних програм, дисципліни, рівень викладання відповідав тодішнім критеріям провідних європейських вищих закладів.
Навчання велося латиною.
Повний курс тривав 12 років і поділявся на 8 класів:
вищий ступінь навчання становили «школи риторики і поетики» (цикл гуманітарних наук);
дворічна «школа філософії» (гуманітарні й природничі науки);
чотирирічна «школа богослов’я».
В академії вивчали: граматику, риторику, філософію, богослов’я, мови, зокрема слов’яно-руську (тодішня українська), грецьку, латинь, польську, літературу (класичну грецьку і римську, середньовічну), поетику, риторику, історію, географію.
З першої половини XVIII ст. в Києво-Могилянській академії викладалися іноземні мови (німецька, французька, староєврейська), що пояснювалося поглибленням дипломатичних, економічних і культурних зв’язків із Західною Європою.
Серед викладачів академії були такі видатні вчені, культурні діячі, письменники, як: Лазар Баранович, Дмитро Туптало, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький, Інокентій Гізель.
Серед її випускників були: історик І.Гізель, вчений, поет Ф.Прокопович, філософ, письменник Г.Сковорода, батько російської науки М.Ломоносов.
Забезпечувала високий освітній рівень бібліотека, яка нараховувала 12 тис. томів, велику кількість рукописів і документів, надходили до академії книги з Рима, Венеції, Парижа, Лейпцига, Кракова, Амстердама, Відня.
Професори й випускники Києво-Могилянської академії сприяли поширенню освіти і науки серед східно- і південнослов’янських народів. Зокрема, засновником Московської академії був Ф.Прокопович, котрий змушений був виїхати до Росії, 21 із 23 ректорів Московської слов’яно-греко-латинської академії був її випускником.