- •Лекція№ 1 «історія української культури» як навчальна дисципліна план
- •Лекція №2 найдавніші культури на території україни план
- •1. Трипільська культура.
- •2.Скіфо-сарматська культура.
- •Лекція №3 культура київської русі план
- •1. Основні витоки культури Київської Русі.
- •2.Освіта Київської Русі.
- •3.Новий етап у розвитку культури Київської Русі (X-XI ст.).
- •Лекція №4 культура доби бароко та просвітництва (XVII – XVIII ст.) План
- •1. Національна система освіти в Україні в XVII-XVIII ст.
- •Занепад академії
- •2. Книгодрукування
- •Архітектура
- •Малярство
- •Барокова музика
- •Література
- •Григорій Сковорода
- •Лекція №5
- •1. Загальні тенденції розвитку Західної Європи та України хіх ст.
- •2. Розвиток освіти в Україні хіх століття.
- •3.Провідні мистецькі напрямки хіх століття.
- •3.1 Класицизм
- •Сентименталізм
- •3.2 Романтизм
- •3.3 Реалізм
- •Реалізм у літературі
- •4.2 Архітектура хіх ст.
- •4.3 Скульптура першої половини хіх ст.
- •4.4 Образотворче мистецтво першої половини хіх ст.
- •Скульптура другої половини хіх ст.
- •Образотворче мистецтво другої половини хіх ст.
- •4.5 Музика Народна музика
- •4.6 Театральне мистецтво
- •Лекція №6 українська культура кінця хіх – першої половини хх ст. План
- •1. Загальні тенденції розвитку культури межі хіх-хх ст.
- •2. Модернізм як світоглядно-естетична система.
- •3. Становлення української культури в умовах прогресуючого тоталітаризму.
- •4. Український культурний ренесанс 20-30-х рр. Хх ст.
Лекція №3 культура київської русі план
1.Основні витоки культури Київської Русі.
2.Освіта Київської Русі.
3.Новий етап у розвитку культури Київської Русі (X-XI ст.).
4.Ренесанс в українській культурі.
1. Основні витоки культури Київської Русі.
Феномен злету культури:
зв’язок з давніми місцевими традиціями («звіриний стиль» скіфів – у антропоморфних і зооморфних фібулах, гривнях змійовиках, браслетах-наручах, керамічних плитах; кам’яні ідоли Подністров’я);
2) зв’язки з Візантією, Хазарією, країнами Центральної і Західної Європи.
На етапі завершення формування державності Київської Русі культура збагатилася на нові елементи:
писемність,
календарна система,
«софійська абетка»,
кирилична система,
берестяні грамоти,
звенигородські грамоти,
графіті.
2.Освіта Київської Русі.
Освіта:
1) з’явилася державна школа за князювання Володимира Святого, у якій учились діти "нарочитої чаді" – найближче оточення князя для підготовки державних діячів;
2) Ярослав відкрив школу в Новгороді для підготовки освіченого духівництва;
3) при Андріївському монастирі дочки Всеволода Ярославовича відкрили школу для дівчат;
4) створювалися при монастирях і церквах – бібліотеки, найперша – у Софії Київській (900 прим. книг).
Книги:
1) Реймське євангеліє (40-і р. ХІ ст.), яке Анна Ярославна привезла до Франції;
2) "Осторомирове євангеліє" (1056-1057 рр.);
3) Ізборники (1073, 1076 – перші енциклопедії, у яких містилася інформація з богослов’я та ботаніки, зоології, медицини, астрономії, граматики, поетики, філософії.
Жанри:
1) патерик – зображення життєписів отців церкви, монахів (Києво-Печерський патерик (ХІІІ-XV ст.));
2) панегірик ( "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона на честь Ольги, Володимира та Ярослава Мудрого);
3) літопис-автобіографія ("Повчання Мономаха своїм дітям", охоплює 1066-1117 рр.);
4) епічна поезія (повість-пісня “Слово о полку Ігоревім” (1185-1187));
5) житіє – ("Житіє і ходіння Даниїла Заточника“);
6) літописи:
а)"Повість временних літ" (1110);
б) Київський літописний звід ХІІІ ст.;
в) Галицько-Волинський літопис;
г) Христинопільський апостол, Бучацьке, Галицьке, Холмське євангеліє (ХІІ- XIV ст.);
д) "Кормча книга" – збірка церковних та світських правових норм.
3.Новий етап у розвитку культури Київської Русі (X-XI ст.).
Архітектура
1) до прийняття християнства кам'яні будівлі у східнослов’янських землях майже не зводилися. Лише кам'яні святилища Прикарпаття, які зводилися аж до кінця XII ст.;
2) дерев'яні перші церкви Києва часів Володимира Великого; всі сільські храми.
з Х ст. у Київській Русі – новий етап у розвитку монументального кам'яного зодчества:
1) Десятинна церква,
2) Софійський собор.
Внутрішній простір оздоблювали мармуровими колонами, капітелями, монументальними мозаїчним панно та фресками, для акустики – голосники (порожнина в товщі стін, в яку закладали глечики);
3) у період князювання Ярослава Мудрого з 1037 р. розпочинається будівництво "града великого" – Софіївський собор, Золоті ворота, Георгіївський та Ірининський монастирі.
Із 70х ХІ ст. розпочинається наступний стильовий етап зодчества – відмова від грандіозних форм:
1) храми – менші за розміром, строкаті в оздобленні; шести- або чотиристовповий кубічний храм, увінчаний однією банею;
2) три-, п'ятикупольна храмова будівля (Спасо-Преображенський (1036), Борисоглібський собори в Чернігові; Кирилівська (1146) і Василівська (1183) церкви в Києві; Успенська церква Києво-Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий собор у Києві (1118).
Пам'яток архітектури періоду Галицько-Волинського князівства збереглося небагато (Миколаївська хрестовокупольна церква – Львів; П'ятницька церква, костел Хрестителя, Святоіванівський собор у Хелмі, Спаський монастир поблизу Самбора).
З кінця ХІІ ст. посилюються народні традиції в архітектурному будівництві. Розвивається будівельна техніка. Князівські резиденції витісняються на околиці, в центрі – зводяться ратуші й церкви. Храми – не лише культове місце, а й окраса міста. Розбудовуються столиці удільних князівств (Чернігів, Новгород-Сіверський, Путивль, Курськ, Рильськ та ін.).
Монументальне мистецтво з'являється в Київській Русі з проникненням християнства:
1) у ІХ-Х ст. розвиваються інтенсивно фресковий і мозаїчний живопис (церковний і світський характер) образ Богоматері Оранти (Благаючої) – з молитовно піднятими на рівень голови руками.
Софійська Богоматір Оранта в Києві (1037р.) – найвище досягнення монументального візантійського мистецтва. Софія – Божа Премудрість і Богоматір Оранта – символ нерушимої стіни, захисту держави.
2) орнаменти в художньому оформленні храмів (плити, виготовлені в техніці орнаментального і тематичного рельєфу; орнамент рослинного характеру);
3) ікони – спочатку завозили з Візантії (ікону Володимирської Божої матері було подаровано з Візантії кн. Володимиру Мономаху на початку ХІІ ст. У 1155р. вивезено з Вишгорода до Володимира-на-Клязьмі кн. Андрієм Боголюбським);
4) з ІІ половини ХІ ст. при давньоруських монастирях починають працювати власні іконописні майстерні.
Найвизначнішими іконописцями того часу були Григорій та Алімпій (межа ХІ і ХІІ ст. при Києво-Печерській лаврі).
Найдавніші ікони Галичини ХІІІ ст.:
Ікона богоматері Одигітрії кінця ХІІІ - ХІV ст. з Покровської церкви м. Луцька (нині в Києві);
Ікони – "Юрій Змієборець" XIV ст. зі Станилі поблизу Дрогобича, “Архангел Михаїл в діяннях” (с. Сторонка).
Набуває поширення оздоблення рукописів мініатюрами, заставками, орнаментами.
Книжкова мініатюра – в оформленні "Остромирового євангелія", "Ізборника" (1073, 1078).
5) оволодіння технікою вироблення скла, майолікової кераміки (смальта, браслети, намисто, персні, кубки, чари).
Ренесанс в українській культурі.
Специфічна ренесансність української культури кінця XVI – поч. XVII ст. полягала у прагненні звільнитися від польської «культурної опіки», у формуванні культури національного відродження, що проявилося у діяльності братств, у розвитку полемічної літератури, православної освіти та книгодрукування.
Регулярне планування відповідно до ренесансних вимог характерне насамперед для Львова і Кам'янець-Подільського (місто – прямокутник, поділений на частини – місця проживань основних громад – руської, польської, вірменської).
У центрі кожної частини – ринкова площа, від якої паралельно розходяться вулиці, у центрі міста – велика площа з ратушею.
Вплив європейського Відродження на архітектуру Львова:
а) ансамбль будинків на площі Ринок («Чорна кам'яниця»);
б) Успенська церква (П. Римлянин, П. Прихильний);
в) вежа Корнякти (П. Борбон);
г) каплиця трьох Святителей (П. Красовський);
д) Львівські усипальниці (каплиця Кампіанів та Боїмів – П.Римлянин, А.Белляр, Г. Горст).
Надгробний пам'ятник в усипальниці королів, магнатів, багатих городян – характерний зразок реалістичної ренесансної скульптури:
надгробок князів Синявських з церкви-усипальниці м. Бережани (70-80-і рр. XVI ст., Й. Прістер та Г. Горст);
2) надгробок князя К. Острозького (1579) – Успенський собор Києво-Печерської лаври.
У другій половині XVI ст. ренесансні впливи відчутні і в малярстві:
1) іконостас П’ятницької церкви у Львові;
2) іконостас Упенської церкви у Львові;
3) іконостас церки Святого Духа в Рогатині.
Портретний живопис:
Львівська школа – портрет Стефана Баторія (1576, Стефанович); портрет воєводи Івана Даниловича (1620); знатних міщан Костянтина та Олександра Корняків (20-30-і рр. XVIІ ст.).
Київська школа – портрет П. Могили (40-і рр. XVIІ ст.), портрет Захарія Копистенського, портрет Єлисея Плетенецького.
Поширенню ренесансної культури в українських землях сприяв розвиток освіти. Зачинателями гуманістичної культури в Україні і визначними гуманістами XV–XVI ст. були Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський.
До громадських організацій ренесансного зразка належать братства, що відігравали велику роль у розвитку освіти, науки, книгодрукування.
Львівське Успенське братство (80-і рр. XVI ст., покровитель кн. К.Острозький);
Луцьке братство;
Київське Богоявленське братство.
Меценатська діяльність – наприкінці XVI ст. була поширена серед польської та української верхівки, зокрема в маєтках:
1) Замості;
2) волинського воєводи Олександра Чарториського;
3) житомирського старости К. Вишневецького;
4) броцлавського воєводи кн. Романа Сангушки;
5) найбільший – в Острозі.
Розвиток друкарської справи в Україні:
Друкарня Острозької академії видавала навчальну («Азбука» (Буквар)), церковну літературу («Новий Завіт», «Псалтир», «Хронологія», «Біблія»).
Друкарні Швайпольта Фіоля та І. Федорова видавали літературу світського спрямування.
У літературі виділилося два напрями:
Представники візантійської традиції (Іван Вишенський, Йов Княгиницький, Йов Почаївський, Ісайя Копинський);
Представники ренесансного антропоцентризму та християнського гуманізму (Юрій Рогатинець, Смотрицький, Захарія Копистенський, Дем’ян Наливайко, Лаврентій і Стефан Зизанії)
Представники полемічної літератури:
Проза: Г. Смотрицький («Ключ царства небесного», 1587), Х.Філарет («Апокрисис»), І. Вишенський («Послання єпископам – відступникам від православ’я»).
Поезія: Памво Беринда, Касіян Сакович, Мелетій Смотрицький, Транквіліон Ставровецький.