- •Лекція№ 1 «історія української культури» як навчальна дисципліна план
- •Лекція №2 найдавніші культури на території україни план
- •1. Трипільська культура.
- •2.Скіфо-сарматська культура.
- •Лекція №3 культура київської русі план
- •1. Основні витоки культури Київської Русі.
- •2.Освіта Київської Русі.
- •3.Новий етап у розвитку культури Київської Русі (X-XI ст.).
- •Лекція №4 культура доби бароко та просвітництва (XVII – XVIII ст.) План
- •1. Національна система освіти в Україні в XVII-XVIII ст.
- •Занепад академії
- •2. Книгодрукування
- •Архітектура
- •Малярство
- •Барокова музика
- •Література
- •Григорій Сковорода
- •Лекція №5
- •1. Загальні тенденції розвитку Західної Європи та України хіх ст.
- •2. Розвиток освіти в Україні хіх століття.
- •3.Провідні мистецькі напрямки хіх століття.
- •3.1 Класицизм
- •Сентименталізм
- •3.2 Романтизм
- •3.3 Реалізм
- •Реалізм у літературі
- •4.2 Архітектура хіх ст.
- •4.3 Скульптура першої половини хіх ст.
- •4.4 Образотворче мистецтво першої половини хіх ст.
- •Скульптура другої половини хіх ст.
- •Образотворче мистецтво другої половини хіх ст.
- •4.5 Музика Народна музика
- •4.6 Театральне мистецтво
- •Лекція №6 українська культура кінця хіх – першої половини хх ст. План
- •1. Загальні тенденції розвитку культури межі хіх-хх ст.
- •2. Модернізм як світоглядно-естетична система.
- •3. Становлення української культури в умовах прогресуючого тоталітаризму.
- •4. Український культурний ренесанс 20-30-х рр. Хх ст.
Лекція №2 найдавніші культури на території україни план
1.Трипільська культура.
2.Скіфо-сарматська культура.
3.Культура та дохристиянські вірування східних слов׳ян.
1. Трипільська культура.
Найвизначніша східноєвропейська культура (IV-III тис. до н.е.), мідний вік.
Село Трипілля на Київщині, дослідив В.Хвойка.
3 етапи трипільської культури:
1.Ранній – 4000-3600 до н.е.
2.Середній – 3600-2800 до н.е.
3.Пізній – 2800-2000 до н.е.
Основні заняття носіїв трипільської культури – землеробство й скотарство. Особливу роль відігравали мисливство, рибальство, збиральництво.
Основні знаряддя праці, предмети побуту й прикраси виготовляли з:
кременю;
каменю;
міді;
кістки;
глини.
Виникли також (уже на ранньому етапі) металеві вироби: мідні шила, рибальські гачки, прикраси, долота, кинджали, сокири.
Основні вироби:
Кам׳яні скребачки, ножі, свердла.
Кістяні молоти, шила, намистини.
Кам׳яні тесла і сокири-молоти.
Рогові мотики та молотки.
Глиняні прясла, грузики для ткацького верстата.
Найвищого рівня розвитку досягла трипільська кераміка (використовувалася в господарстві та магічних ритуалах)
Вироби прикрашалися яскравим орнаментом, властивим лише цій культурі. Найпоширеніші елементи орнаментів:
спіралі;
смуги;
кола;
зображення людей і тварин;
меандр;
канелюри.
Скульптурні вироби трипільської культури:
1. Статуетки (фігурки) жінок, рідше чоловіків.
2. Фігурки свійських тварин (бик, свиня, коза, собака).
3. Іграшки.
Ідеологія носіїв трипільської культури – культ плодючості, культ предків.
Основою суспільної організації трипільців був рід, поділений на великі патріархальні сім׳ї.
З пізнім етапом пов’язаний початок майнового розшарування та виділення родоплемінної верхівки.
Характерні:
1) Заглиблені й наземні житла (ранній етап), розміщалися по колу, на високих річкових терасах;
2) Глинобитні житла (30 м² - 150 м²) – окремі секції (вогнище, глиняна піч, лежанка, робочі й культові місця);
3) Великі поселення, розміщені концентричними колами;
4) На початку пізнього етапу – поселення-гіганти (Майданецьке поселення, близько 10 тис. чол.).
2.Скіфо-сарматська культура.
Скіфи (скіти, сколоти) – загальна назва споріднених племен північно-іранської мовної групи індоєвропейської сім’ї, що жили у VII – III cт. до н.е.
Основні писемні джерела про скіфів – свідчення античних авторів (Геродот, Гіппократ). Скіфія займала територію (за Геродотом) від Дунаю до Дону, від гір Криму до зони лісів.
Скіфи створили оригінальну й високу культуру, що входила до ареалу культур скіфо-сибірського типу й впливала на культуру сусідніх народів.
На культурі скіфів позначилися:
1) знайомство з високорозвиненими культурами Переднього Сходу;
2) античний світ.
Скіфське суспільство характеризувалося:
- глибокою соціально-економічною диференціацією;
- соціальна верхівка – могутня військова знать;
- основні виробники – вільні общинники (скотарі й землероби);
- певну роль відігравало рабство;
- антропоморфізацією богів, жертовники богам (богу війни Аресу).
Мистецтво скіфів Північного Причорномор’я (VII – IX ст. до н. е.) мало кілька етапів розвитку. Твори виконано в “звіриному стилі” (воїн вірив, що зображення на його зброї на одязі хижого звіра допоможе в бою).
Відомі знахідки скіфського мистецтва на території України:
Різьблені пластинки з кістки з зображенням оленів і птахів (Жаботинські кургани);
Зображення диких і фантастичних тварин на зброї та кінській збруї;
3) Скіфське мистецтво (IV – III ст. до н.е.) відоме з пам’яток курганів Солоха (золотий гребінь, срібна амфора), Чортомлик, Товста Могила (Золота пектораль);
4)Монументальна скульптура – кам’яні баби;
5) III – II ст. до н.е. пов’язано зі скіфською державою, розвитком міської культури (кам’яний мавзолей у Неаполі Скіфському, кам’яні стели, фресковий живопис);
Зразки музичних інструментів
а) металеві дзвіночки, бубонці, брязкальця різних форм і розмірів;
б) шумовий інструмент – тризубці;
в) на фресках, коштовностях – зображення музикантів;
г) зображення виконавців на різних інструментах: струнні – ліра, кіфара, арфа; духові – авлос (подвійна флейта), сиринга (флейта Пана з кількох з’єднаних трубочок); ударні – тимпана (бубни), кротали (металеві тарілочки на зразок кастаньєт).
Сармати – давні кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.
Спочатку культура була близькою до скіфської, хоча певною мірою в економічних і культурних відношеннях відставали від скіфів:
- довше зберігався родоплемінний лад з пережитками матріархату;
- у IV ст. до н.е. створили великі союзи племен;
- у III ст. до н.е. – почали переходити через Дон;
- у II ст. до н.е. – панівне становище в степах Північного Причорномор’я, яке перейшло від скіфів;
- кінець пануванню сарматів у Північному Причорномор’ї поклала навала готів.
Ті, що збереглися на Півдні Східної Європи, за раннього Середньовіччя, змішалися з іншими народами (слов’янськими, північнокавказькими), з тюркськими племенами.
Для культури сарматів характерні:
1) курганні й безкурганні могильники (Новопилипівські, Усть-Кам’янські кургани);
2) мечі, кинджали, списи, луки, стріли;
3) панцирі, шоломи;
4) кіннота вважалась однією з найкращих;
5) золоті вироби зі Станиці Северської та кургану Хохлач (II-I ст. до н.е.);
6) прикраси з могильника Суук-Су (Крим, IV-VI ст. до н.е.);
7) металевий і глиняний посуд.
Особливості орнаменталістики сарматів:
1) використання “звіриного стилю” (зображення тварин, фантастичних істот, сцен полювання, боротьби звірів);
2) зображення людей – кінних лучників, списників, бородатих варварів.
Культура та дохристиянські вірування давніх слов’ян.
На українських землях впродовж тривалого часу формувалася праслов’янська культура, у цьому процесі поєднувалися традиції автохтонного етносу й інших народів.
У I тис. н.е. – суттєві зміни в історії давніх слов’ян.
Творчий геній давніх слов’ян на території України виявлявся в:
зарубинецькій (II ст. до н.е. - II ст. н.е.) культурі;
черняхівській (II-V ст. н.е.) культурі.
Основними промислами давніх слов’ян були: землеробство, тваринництво, птахівництво, мисливство, бортництво.
Найбільш поширені ремесла:
Металургійна справа (була відома сталь, різні способи плавлення; VII – IX ст. з’являються поселення металургів);
Ковальство;
Гончарство;
Оброблення дерева, шкіри, каменю;
Прядіння;
Ткацтво;
Виноробство;
Борошномельне виробництво;
Ювелірна справа (VI – VII ст. – техніки: виїмчаста емаль, чернь, зернь, філігрань, інкрустація, різні види позолот);
Міфологія
Збруцький ідол – зображення цілого пантеону язичницьких богів.
Рівні богів:
1) Боги найвищого рівня:
а) Сонце або Дажбог, пізніше – Хорс;
б) Перун – бог грози;
в) Стрибог – бог вітру;
г) Велес – покровитель скотарства;
д) Сварог – вогню й ковальства;
е) Лада – мудрості й краси.
2) Наступний рівень: Рід, Ярило, Купала, Мокоша (за господарськими циклами, сезонними обрядами).
3) Нижчий рівень:
а) характеризували загальні поняття – Доля, Лихо, Смерть, Правда, Кривда;
б) представлений неіндивідуалізованими істотами: духами, нечистю, тваринами, рослинами, джерелами, горами, камінням;
в) індивідуалізованими істотами: баба-яга, кощій, чудо-юдо, домовики, лісовики, водяники, русалки, мавки, кікімори.
Райське дерево – уособлювало всі міжрівневі стосунки, це Світове дерево – втілення світу в цілому.
Три частини райського дерева:
гілки й верховіття – птахи (прав – світ богів);
стовбур – бджоли (яв – світ людей)
коріння – плазуни (нав – світ нижчої міфології).
У східних слов’ян-язичників не було храмів. Дерев’яні зображення богів стояли просто неба.
Головні свята:
Новий рік;
Масниця;
Купала.
Після прийняття християнства – збіг свят з язичницькими (Різдво, Святки).