Барокова музика

Ознаки українського професійного музичного мистецтва другої половини XVII -XVIII ст.:

1. Відсутність умов для сприйняття західноєвропейських музичних інновацій (опери, інструментальної музики, світської пісні).

2. Орієнтація на традиції попередніх музичних шкіл.

3. Подальший розвиток традицій церковного мелодичного співу та хорової музики без інструментального супроводу – а капела.

Вокальні жанри:

• Партесний хоровий концерт – церковне хорове багатоголосся із восьми-двадцяти партій, у якій кожен голос вів свою мелодію. Партесний спів прийшов на зміну григоріанському хоралу церковного одноголосого співу. Теоретичні засади партесного співу розробив композитор, хоровий диригент і педагог М.Дилецький.

• Романс – жанр камерної вокальної музики. Пісні-романси виконувалися в супроводі фортепіано або гітари. Популярні в ті часи романси М.Петренка «Дивлюсь я на небо», С.Килимовського «Їхав козак за Дунай», Г.Сковороди «Всякому городу нрав і права».

• Музичний епос – думи та історичні пісні, які відобразили найголовніші історичні події епохи (дума «Про Хмельницького і Барабаша», історична пісня «Засвіт встали козаченьки»).

Мережа музичної освіти:

• Січова співацька школа – найдавніший в Україні музичний навчальний заклад – готувала спеціалістів для церковних хорів.

• Києво-Могилянська академія, у ній сформувалася чітка система музичної освіти, що поєднувала теорію музики і педагогіку.

• Глухівська співацька школа – давала знання з партесного співу, музичної грамоти, гри на скрипці, гуслях, бандурі, готувала співаків для Придворної капели.

Кульмінаційним злетом української барокової музики є творчість:

• Максима Березовського.

• Артемія Веделя.

• Дмитра Бортнянського

Театр

Український бароковий театр XVII -XVIII ст.:

• спирався на традиції народного та релігійного театру;

• перебував під впливом західноєвропейського театру;

• розвивався насамперед у школах.

Театральні жанри:

• Містерії – релігійна драма на біблійні сюжети (про народження, смерть і воскресіння Христа), інколи на світський, зокрема, історичний сюжет.

• Мораліте – п’єса повчального характеру з алегоричними дійовими особами.

• Шкільна драма – називається так, оскільки авторами були викладачі навчальних закладів, а виконувалися студентами; писалися на морально-етичні, історичні теми і відбивали звичаї, побут і життя народу (Ф.Прокопович «Володимир», «Про Олексія, чоловіка Божого»).

• Інтермедії та інтерлюдії – короткі одноактні комічні п’єси побутово-гумористичного змісту, що ставилися в антрактах між діями драми чи трагедії (інтермедії Якуба Гаватовича).

• Вертепні вистави – світська сатирична комедія, що поєднувала релігійну драму, світську гру та елементи народно-поетичної творчості (Сокирницький вертеп).

У XVIII ст. поширення набув кріпосний театр, що створювався і діяв у маєтках шляхти. Найвідоміший кріпосний театр і оркестр утримував при своєму дворі гетьман Кирило Розумовський.