4. Український культурний ренесанс 20-30-х рр. Хх ст.

“Розстріляне відродження” - умовна назва літературно-мистецького середовища 20-30-х рр. ХХ ст., репресованого більшовицьким режимом.

Характеризується небувалим розквітом жанрів і стилів у всіх видах мистецтва.

Одна з найяскравіших сторінок історії української культури. Провідною естетичною платформою стає модернізм.

На бурхливій хвилі історичних, соціально-політичних і психологічних змін, на базі видатних досягнень митців "Молодої України" та художніх шукань "молодомузівців" і "хатян" в Україні після 1917 року з´явилася велика кількість різних літературних та мистецьких шкіл, угрупувань, напрямків.

У перші пореволюційні роки мала місце й певна свобода існування різних за ідейно-мистецьким спрямуванням видань — журнали "Мистецтво" (1919-1920), "Шляхи мистецтва" (1921-1923), збірники та альманахи "Червоний вінок" (1919), "Гроно" (1920), "Жовтень" (1921), "Вир революції" (1921), "Буяння" (1921) тощо.

Різні мистецькі уподобання і зацікавлення викликали певне протистояння одне одному та необхідність визначитися і пристати до того чи іншого напрямку, течії, породжували велику кількість мистецьких спілок — своєрідних "громад", які засвідчували й ідейно-естетичне розмежування. Так, одним з перших виник "Плуг" — спілка селянських письменників. Вона нараховувала сотні членів та десятки місцевих організацій і проводила велику культурну роботу, популяризуючи серед найширших селянських та робітничих мас українську літературу й українську мову. Вона, звичайно, допомогла багатьом початкуючим літераторам із народу. Такою ж була за своєю суттю і організація робітничих письменників "Гарт", а також донецький "Забой".

На чільне місце в літературі виходили високі професіонали літературної справи, які належали до значно менш масових тогочасних угрупувань — футуристи (які 1927 р. прибрали назву "Нова генерація"), неокласики, група "Ланка" (пізніше "Марс" — "Майстерня революційного слова"). Літератори — вихідці з окупованих Польщею західноукраїнських земель (Д. Загул, А. Турчинська, В. Бобинський, М. Кігура та ін.) утворюють групу "Західна Україна" (1926). Письменники-конструктивісти створюють групу "Авангард". На руїнах "Гарту" виникають такі різні організації, як ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників, 1927), органом якої став журнал "Гарт", та ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури, 1926), що видавала періодично свої альманахи-зшитки (до 1928). Молоді письменники-комсомольці об´єднуються в організацію "Молодняк" (1927) з однойменним журналом.

Кампанія гонінь на кращі сили української культури була мимоволі зініційована літературною дискусією (1925—1928), в якій запальні літератори гаряче і відверто відстоювали своє художнє і мистецьке кредо. У 1926 році в резолюції пленуму ЦК КП(б)У "Про підсумки українізації", а у 1927 р. — і Політбюро — "Політика партії в справі української художньої культури" — вже чітко окреслено межі, за які художникові виходити не можна: творення радянської літератури можливе лише на основі зв´язку її з соціалістичним будівництвом.

Крім експресіонізму (М. Хвильовий, М. Куліш), імпресіонізму (Г. Косинка, М. Івченко, М. Хвильовий), неокласицизму (М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський) з’являються інші стильові тенденції :

Необароко

Художній напрям модернізму, що використовує здобутки барокової культури (пишність, словесний орнаменталізм, музикальність, естетизм), поєднуючи їх з модерністським світоглядом.

Представники: П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан.

Неореалізм

Художній напрям, що склався на основі класичного реалізму, але з філософським заглибленням у внутрішній світ, ліризм.

Представники:

В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович у літературі;

Ф. Кричевський, М. Бурачек у живописі.

Абстракціонізм

Мистецька авангардна течія, яка декларувала розрив з реалістичною традицією, пошук нових безпредметних форм зображення, в основі якого лежить деконструкція.

Живопис стає подібним до музики, коли естетичний вплив здійснюється без допомоги конкретних форм, а лише кольорів і ліній.

Представники: К. Малевич, О. Екстер.

Кубізм

Авангардна течія в живописі, що розкладає на площині реальні предмети у вигляді простих геометричних фігур.

Представники: О. Архипенко, І. Кавалерідзе в скульптурі;

Д.Бурлюк, В. Єрмилов, А. Петрицький у живописі.

Футуризм

Мистецька авангардна течія, яка полягає у творенні нових форм і запереченні будь-яких традицій. Характеризується епатажем і абсурдизацією змісту.

Представники: М. Семенко, Гео Шкурпій, М. Йогансен у літературі;

Д. Бурлюк, О. Богомазов у живописі.

Конструтивізм

Стильовий напрям в архітектурі, який характеризується перевагою прямокутних форм і застосуванням бетону, заліза і скла.

Яскравими прикладами є: Держпром у Харкові, Дніпрогес у Запоріжжі, залізничний вокзал у Києві тощо.

Театральне мистецтво

Упродовж 20-30-х рр. в Україні було створено мережу державних стаціонарних театрів (1929 р. у Запоріжжі).

Передусім розвивається реалістична театральна традиція, проте також у 20-х себе виявляє експериментальний театр – театр ім. І. Франка Гната Юри та “Березіль” Леся Курбаса. В основі експериментів лежала стильова течія експресіонізму.

Кіномистецтво

У 20-х рр. було відкрито Одеську кінофабрику, а пізніше і в Києві.

Серед яскравих постатей українського та світового кінематографа особливе місце належить Олександру Довженку, який започаткував нову стилістику і вплинув на розвиток світового мистецтва.

Його фільм “Земля” включено до переліку 12 найкращих фільмів всіх часів і народів.