Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Нилогов Л.Е.doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
02.05.2015
Размер:
1.56 Mб
Скачать

Горадзуль

Посадын, неылын вичку дынсянь, сулалiс узöра, чочком наличника, вит öшына керку. Öшыннэзас чочком занавескаэз. Крышаыс вевттьöма гöрд жестьöн. Татöн, посадын, сэсся некинлöн эзö вöлö вит öшына керкуэз и öшыннэз эз вевттьö занавескаэзöн. Эта керкуын олiс Гаврил Иванович Мартынов, посадiсь медмастеровöй морт. Сiя мыгöрнас ыджыт, спинаыс паськыт, киэзыс кыдз нöшшез, чужöмыс, пыр би одзын сулавтöн, век кежö жаритчöм. Только голубöй синнэзыс копчёнöй рожа вылын шыннялiсö рамöн, ласковöя.

Гаврил Иванович царскöй армияын дас год служитöм кавалерийскöй генерал дынын, перво кузницаын, сыбöрын садовникöн. Гражданскöй война коста воюйтöм знаменитöй Блюхер армияын. Öнiуджалiс колхозын, кузницаын.

Посадын быд керкуын вöлiсы киэзöн керöм предмет: кöш, ухват, таган, заступ и уна мöдiк утварь.

Сылöн инька Марфа Никифоровна — роч семьяись, но вермö ни баитны миян моз. Миян посадын инькаэз да нывкаэз эта кадö эшö новйисö сарафаннэз, дубассэз да шушуннэз, кöмалiсö котiэз да нинкöммез, а Гаврилика — платье, базарскöй чулкиэз, небытик кучикись чаркиэз.

Гаврил Иванович и Лудов Егор Степанович öддьöн тöдчисö. Быд свободнöй рытö или кресенняö Гаврил Иванович нылочканас локтö ёртыс ордö, а мöдiпырся — Егор Степанович зоннас ны ордö.

Мужиккез рытывбыт сёрнитöны, бур олан керöны, гражданскöй война йылiсь касьтывлöны, политика керöны, кытшöмкö начальниккезöс видöны.

Кöр сёрнитöны кык ёрт, Гаврилика öм оз осьт, гöрдззисьö либо вышивайтö. А нылöн челядь, Марья Гавриловна, кыдз нывсö ласковöя величайтiс Гаврил Иванович, и Егор Степановичлöн зоныс — Лёвка, орсiсö куруöн (дзебсисьöмöн).

Марья Гавриловналöн вöлiсö базарскöй аканнез, кöднылöн синнэз мигайтiсö, а öтiк акань нельки горзiс. Но Лёва эз радейт орсны аканнезöн, сё жö мужик, стесняйтчис Гаврил Ивановичлiсь и тятьыслiсь. Лёвалö öддьöн ни гленитчис Марья Гавриловна. Гленитчисö сылöн вежöв-чочком, кыдз сöдз лёнiсь, юрсиэз, лöз, сючача синнэз, веж платье. «Горадзуль, быль, кыдз горадзуль», — сiдз аслыс шуис Лёва. Этна учöт челядься впечатленнёэзыс пыр кежö пуксисö зонка юрö. И кöр быдмис, мужикö ни пöртчис, Марья Гавриловна сылö пыр кежö кольччис Горадзульöн.

Гаврил Иванович да Егор Степанович сёрнитiкö адззöны, кыдз гажöна орсöны челядь. Ёртыс серöмöн горöтчö: «Гаврил Иванович, тэнат быдмö невеста, а менам жöник, вот и лоам родня». А Гаврил Иванович паныт шыасьö: «Сiя бы сiдз...» Марфа Никифоровна содтö: «Егор Степанович, весьма рады Вашему желанию». И быдöнныс гажöна сералöны. А челядь орсöны.

Гаврил Иванович баитö одзлань, что виль поколеннёлö бур лоас олан, быдöнныс лоасö грамотнöйöсь, быд удж пондас керны машина, только сiйöн веськöтлы. Ёрттэз часто, кыдз орсöны нылöн челядь, нiйö гöтралiсö, керисö родня, конечно, смехöн.

Лёвалö перво гленитчис гöтрасьöмыс, и сiя кыдзкö юалiс тятьыслiсь, кöр пö менö гöтралан? А тятьыс хитрöя мигнитiс синнэзнас и гажöна шваткис: «Кöр гöтрасяныт быдмас». Лёва лöгасис и сэсся öтпыр эта йылiсь эз касьтыв.

Öтöрын, кöр нiйö öтлаын адззыласö челядь, ны вылын кеслöны пиннезнысö: «Жöник да невеста, жöник да невеста...». И школаын ни велöтчисö, челядь нылö мунны эзö сетö, нерисö жöник да невестаöн. Лёвалöн лöг петiс челядь вылö, пизис том вир, и сiя няпралiс кулаккез. И мылякö эшö буржыка пондiс лöгавны Марья Гавриловна вылö и асмознас сiйö нерис «зiкоса барышняöн». А Марья-горадзуль сы лöгалöм вылö только ласковöя сералiс.

Зонка, кыдз ыджытжыка быдмис, сiдз сё öддьöнжык лöгалiс нывка вылö. А мыля — ачыс эз вежöрт. Сiя сайласис, орддис, медбы Горадзуль паныт эз шед. Школаись медбöрын мунiс гортас.

Кöр Марфа Никифоровна юалiс Егор Степановичлiсь, мыля пö эз понды вовлыны миянö Лёва, тятьыс сылöн только киэзнас öвтыштiс. А Марфа Никифоровна, дошлöйжык, унажык вежöртiс челядьлiсь мывкыдсö и горöтчис, что быдмисö пö, стесняйтчöны.

Марья Гавриловна, кыдз нарошно Лёвалö, быдмис быль кыдз горадзуль, лоис сё бытшöмжык и басöкжык, пасьтасис виль платьеэзö, новйис моднöй, мамыс киöн гöрдззöм кофтаэз. Не öтiк зонка посадiсь синнэсö барöтiс нывка вылö, каждöйлö охота вöлiкöть чуннезнас павкöтчыны сы платье бердö. А Лёва, кыдз ненарокöн, пантасяс Марьякöт, муö лöг пороз моз синнэсö лэдзö, дзар сы вылö оз кер. А нывка сылiсь тöдтöм поведеннёсö асмознас вежöртiс и сы вылын только сералiс. Видзöтам пö, кад локтас, ме сьöрын пондан, кыдз пон, ветлöтны. Может, сiдз сiя эз думайт, но Лёва чорыта решитiс, что нывка думайтö сiдз.

Чулалiсö, лэбзисö не öтiк тöв, не öтiк гожум. Посадын содiсö виль керкуэз, шогмисö виль семьяэз. Колхоз небис виль вартан машина, веялка, даже грузовöй автомобиль. Егор Степановичöс бöрйисö сельсоветö председательöн. Гаврил Иванович, кыдз и одзжык, уджалiс кузницаын.

Марья Гавриловна и Лёва быдмисö бытшöм мыгöраöсь и вежöраöсь. Лёвалöн паськалiсö пельпоннэз, нюжалiс чуть не тятьыс сувда, сьöд сук синкыммез увтын сотчисö сьöд шомöн синнэз. Öтiк кылöн, почти жöник. Нiя велöтчисö сизимöт классын ни. Керисö планнэз, кыдз овны одзлань. Зонка лöсьöтчис велöтчыны леснöй техникумын. Марья Гавриловна мечтайтiс лоны докторшаöн. Öнiзонка сьöлöмын öзйис дзирыт звезда — Марья Гавриловна бöр лоис меддона. И, если кин нерас нiйö жöник да невестаöн, этна кыввезыс вачкисьлiсö сьыланкыв вылö. А Марья Гавриловна öддьöнжык дзоридзасис, кыдз гажа видз вылын веськыт пöлян, а синнэзас — пыдöстöм лöз небоас, кыдз дзар керан, сiдз и вöян.

1937 год. Кысянькö пондiс пöльтны векыш пиннеза, лöг чужöма, тöв не тöв. Олан пондiс дзугсьыны. Отир паймис, пондiс баитны полöмöн, гусьöник, бытьтö угöвсянь кинкö кывзiсьö. Гора смех да гажа басни виньдiсö. Егор Степанович и Гаврил Иванович тожö баитiсö шушкöмöн, касьтылiсö враггез, шпионнэз да контраэз йылiсь. Вон пö соседньöй деревняись Ермолай Постниковöс вожа-бöжаэзыс нуöтöмась. «Кытшöм сiя враг, контра — куш кынöм, неважынся батрак?.. Кытöн сiя вöлiаслас деревняся ылынжык? Только неважын и вочмис, керку сувтöтiс. Лисопет пö босьтöм... Буржуйез моз пö мöдö овны... Завистьсянь мортöс сёйисö», — Егор Степанович сьöвзис и чöлiс. Гаврил Иванович гусьöника ёртыслiсь нуöтiс одзлань: «Сiдз, сiдз, едрёна палка... Мыйкö оланыс дзугсис... Мый только видзöтö Михаил Иванович Калининыс?»

Сё частожык и частожык пондiс кывсьыны враггез йылiсь. То эстiсь, то сэтчинiсь врагöс, контраöс кутöмась. Быдлаын только ны йылiсь и басни вöлi. И школаын эта йылiсь пондiсö баитны. И быль, школаын шогмис ЧП.

Нёльöт классiсь зоночка Колька Сизов рогаткаись инмöма Ворошилов портрет вылö, гижöтiсь пуляыс писькöтöм сылiсь веськыт синсö.

Дак мый только керсис школаын эта ЧП бöрын! Колькаöс чапкисö пионерись, эз пондö сетны сылö няньторок да похлёбка. Челядь пондiсö дразнитны сiйö «контраöн», а кин и «ворошиловскöй стрелокöн». Медбöрья нимкодялöмыс век кежö лякасис Колька бердö. Деревняын пöрисьöдз сiйö тöдiсö кыдз «ворошиловскöй стрелокöс».

Школаись директорöс, учителлезöс неöтпыр корлöмась районö. Директорлö сетöмась выговор, а учительницаöс, кöда велöтiс Колькасö, абу аттестуйтöмась, и школаын сiя дугдiс уджавны.

Эта год нем бурсö эз вай.

Марья да Лёва некöр этö годсö оз вунöтчö. Сэк томмес некыдз эз вермö вежöртны, мый керсис оланын. Да и не только томмес, пöрисьжык отир эз вермö висьтавны, мый керсьö гöгöр. Только и кылiсö — «классовöй борьба, классовöй борьба».

Тулыснас, кöдзан коста, посадö локтiс районiсь ыджыт начальник. Чукöртiс отирöс народнöй домö. Лёва и Марья тожö мунiсö сэтчин, да и челядь тыр локтiсö.

Народнöй домын шы не тöв, йöз нельки кашляйтны полiс. Сьöд уса начальник, кöдалöн пельпоннэзыс и косыс каттьöмась ременнезöн, косас öшалiс наган, пондiс висьтасьны, мый керсьö странаын, кыдз быдкодь враггез, контра мешайтöны строитны социализм, кыдз пессьö ныкöт отир, ВКП(б) и миян вождь, дона Сталин. «... Да, видно, быль враггезыс эмöсь. Ми школаын, кык год чулалiс, кыдз гижсим ёрт Сталинлö письмо увтын. Письмоас öддьöн басöка стиххезöн гижöмась, что пызан вылiсь оз бырсьыв ви, кольть да чочком нянь. Кыдз жö сiдз? Ёрт Сталинöс бöбöтöны? Отир сваль тшыгйöн кулiс. Чуть и Лёва эз кув. Мымда паськöм, дöра вежисö йикиа идъя-зöрья сю вылö. А ми стиххезын ошшасям — сёям только чочком нянь, купайтчам виын-маын», — аскöттяс думайтiс Лёва.

Сьöд уса начальник невна кежö сувтчис баитны, сыбöрын синнэсö сувтöтiс, юрсö лэбтiс вывланьö, бытьтö мыйкö адззис потолок вывсис, чуньнас лыйис отирлань, гора голосöн горöтчис: «А тiян коласын абу враггезыс?» — да лöгöн дзар керис отирлань.

Отир нёджжасис, видзöтiс, — некытöн некытшöм враггез абуöсь. Пукалiсö асланыс тöдса отир. Местаись сувтiс Егор Степанович и горöтчис: «Гражданин начальник, враггез миян посадын абуöсь. Быдöнныс уджалiсь отир». И пуксис бöр. Кузь уса начальник сувтiс пызан сайын и паныт видзис Егор Степановичлö ответ: «Гражданин Лудов, враггез — нiя хамелеоннэз, вампиррез, нiя кужöны дзебсисьны отир коласын». Йöз нем эз вежöрт, кин сэтшöм «хамелеон», «вампир», кытшöмöсь нiя: бордаöсь, сюра-пеляöсь... Ны отир коласын сэтшöммес эзö вöлö.

Отир коласiсь петiс Дёма Петя, колхоззэз вотöдз голь-бедняк и öнiколхозын не уджалiсь, сур-брага да вина юись, пондiс кижгыны код голоснас: «Миян посадын эм öтiк морт, враг не враг, а, может, хамельон, кузнеч Гаврил Мартынов...»

«Ох!» — дружнöя, лöгöн ловзисис отир, а Дёма Петя одзлань пондiс разоблачайтны кузнецöс:

— Гаврил царскöй генерал дынын служитöм — этö факт. Сылöн керку медыджыт — тожö факт. Сылöн инькаыс — буржуйка — эшö факт. А менö Гаврил, да и мöдiк колхозниккезöс, видö лодыррезöн». «Пуксьы, активист, винагаг», — горöтiс Марко Коля, Егор Степановичлöн быдтас. Сирота. Лудов быдтiс сiйö учöтсянь, гöтралiс бур нывка вылын, сетiс ассис сруб и сувтöтiс сылö керку. Сiя петiс пызан дынö и вашöтiс Дёма Петяöс: «Гражданин начальник, эд кывзö этö винагагсö. Гаврил — бур морт. Мастер. Колхозлöн опора». Коля пуксис местаас.

Кузь уса начальник нервничайтiс. Сiйö эшö некытшöм деревняын эз поперегалö. А эстöн? Не отир, а шоршеннез. Эстöн кулаччо поздiсьöм. Öтiк-мöдiкöс колö пыркнитны.

Эта собраннёыс Лёва вемö пырис век кежö. Уна сеталiс аслыс вопроссэз, вежöртiс бы эта кадлiсь чужöмсö, но нем эз пет. Собраннё бöрсянь чулалiс месяц. Локтiсö милиционеррез, нуöтiсö Гаврил Ивановичöс, а вöв праздник коста — Егор Степановичöс. Сэксянь Гаврил Иванович и Егор Степанович йылiсь нем эз кывсьы. Нысянь некытшöм юöр эз вöв. Отирыс баитiс, что Соликамскö лэдзчöтöмась, но эта вöлiтолько басни.

Сiя годö Марья-горадзуль и Лёва кончитiсö небыдса шöрöт школа. Айезнысö кыдз враггезöс арестуйтöм бöрын нывкаöс и зонкаöс понöн пондiсö сёйны, быднёж нерны, нимкодявны враг пияннэзöн, Марьяöс — зiкоса шпионкаöн, чапкисö комсомолiсь, эз пондö вердны «горячöй обеддэзöн». Лёвалö сё жö сетiсö отличнöй свидетельство и похвальнöй грамота.

Посадiсь зонкаэзлö оссис воля, нiя пондiсö кошшыны враггезöс каждöй уголокын. Öддьöнжык вольничайтiс Дёма Петялöн зон Марко аслас друггезкöт. Нiя кошшисö быдкодь повод, медбы изгиляйтчыны враг пияннэз вылын. Нiя горöтлiсö, ми пö матегалам, Лёва-контра, тiянöс, чöвтам зiкоса барышняöс.

Вöлiгожум шöр. Шонытöсь вöлiсö луннэс. Лёва луннас уджалiс колхозын, рытнас кайлiс Нюрвидзö, видзöтiс, косьмöм ли турун, кöдö панытас ытшкис. Эз эшö ешты сибöтчыны гортыс дынöдз, кыдз сылö паныт котöртiс вонокыс и горöтлiс:

— Левко, Левко, сэтчин... сэтчин, — и мыкталöмöн содтiс: — Марко ёрттэзнас Марьяöс кыскисö баняö.

Левко кыскис косксис чер, пуктiс посöдз вылö и котöртiс Берегшор дорö, кытöн сулалiсö соседдэзлöн баняэз. Эз эшö сибöтчы баняэз дынöдз, сiя кылiс Марьялiсь чирзöм, зонкаэзлiсь матясьöм и горöтöм:

— Коккезöттис видз, дурак... ме первöй.

Лёвалöн синнэзас пемдiс, горшас кайис виньдан комок, сiя вежöртiс, что Марьяöс мöдöны позоритны. Нёджжöвтiс öтöр-мöдöрö, кошшис бедь нето палка и видiс асьсö, что колис черсö посöдз вылö. Чегис потш и кинитчис баняö. Мымда вын, дернитiс баня ыбöссö, и сiя усис косяккезнас. Зонкаэз адззылiсö Лёвалiсь вирдалан синнэсö и лöгсяняс вежсьöм чужöмсö и гыж только петiсö баняись.

— Марья, котöрт гортö! — горöтiс сылö Лёва. Зонкаэзлöн повзьöмыс петiс. Марко кинитчис Лёва вылö, но мöдыс öтiк сöтöмöн уськöтiс варнакöс. Сэки кинитчисö зонка вылö дружоккес и куимöн сiйö пондiсö песны. И сiдз вартлiсö, что быдса неделя сiя эз вермы местасис чеччыны.

Вовлiс Лёва дынö Марьялöн мамыс, благодаритiс сiйö бур поступок понда. Сiдз и шуис: «Благороднöй поступок керин. Настоящöй мужик».

Но эта Марко да сы ёрттэз-разбойниккезлö эз тырмы. Нiя горöтлiсö, миян пö öнiволя — паздыны враггезöс, шпионнэзöс. Эз ни тöдö, кыдз досадитны Лёвалö, дак нiя изгиляйтчисö скотина вылын. Поскотина вылiсь кутöмась мöснысö, одзись коккесö сьöвталöмась и лэдзöмась. Лёвалöн семья куим лун кошшис мöснысö, а кöр адззисö, то сылöн только коскаэс тшыгсянь кольччöмась, öдва лэбтiсö коккез вылас. А гожум конецын посадын ыджыт пожар вöлi. Сотчисö Гаврил Ивановичлöн жытница да виль сруб.

Арсяняс Марья мамыскöт посадiсь мунiсö кытчöкö Горнозаводсклань. Сэтчин олiс мамыслöн родня.

Мунтöдззас Марья вовлiс прощайтчыны Лёва дынö. Сiя вöлiсэтшöм жö Горадзуль — лöз сючача синнэз, сöдз лёнiсь юрсиэз, а чочком чужöм вылас печаль, зубыт печаль.. Кытчö сылöн öшис шынь сералан чужöмбан? Лёвалöн сьöлöмыс пидзыртчис, ловыс горшас падмис, сэтшöм лоис шог. ÖнiГорадзуль Лёвалö вöлiмеддона морт. Сiя мöдiс висьтавны медбур кыв, но öмыс сiдз эз и оссьы. Марья керкуись петiс. Зонка мöдiс сы сьöрö вöтчыны, но коккес вугмöмась, и сiя кыдз сiсьмöм мыр пукалiс ас местаас. Унаись сыбöрын Лёва касьтывлiс этö, асьсö видiс и видiс.

Сибалiс ар. Судитiсö-рядитiсö, и Лёва лöсьöтчис мунны городö велöтчыны техникумö. Заптiс воннэслö и сойеслö кыкдас гозся унажык нинкöммез, кышалiс спина вылас неыджыт котомка и мунiс велöтчыны.

Лёваöс техникумö примитiсö экзаменнэзтöг, кыдз отличникöс. Но кык месяц бöртiкык преподавательöс арестуйтiсö кыдз враггезöс, и сэк жö Лёваöс вашöтiсö техникумись, кыдз мортöс, кöда суськис, что сiя враглöн зон. Лёва бертiс гортас. Тöвнас уджалiс вöрын, пуэз маркируйтiс, дозмöррез кыйны ньöррез заптiс. Мöдiк арö Лёва мунiс велöтчыны Перемö, механическöй техникумö, кытöн директорöн вöлiайыслöн гражданскöй война костася ёрт.

Техникумын медодзза годдэзö велöтчис не бура и не умöля, роч кыв небура тöдiс. Велöтчикас сякöйыс вöлi. Неöтпыр тышкасьны ковсис. Городскöй зонкаэз Лёваöс обижайтiсö, комикöн, лапотникöн, колхозникöн нимкодялiсö, кöть асьныс умöльжыка велöтчисö.

Öтпыр Лёва эз вермы видзсьыны. Сiдз вурис кык нерись зонкаöс, что кык лун нiя эз мыччасьö техникумын. Эта бöрсянь некин эз понды сы бердö лякасьны. Но сы понда Лёваöс чуть техникумись эз пыркнитö.

Лёва неöтпыр гижис письмоэз Марьялö, но нiя бертiсö бöр — адресатыс пö абу. Сiдз сiя öнöдз эз тöд, кытöн мый керö, кыдз олö Горадзуль.

Кад котöртiс. Ва кылалiс. Муыс нянь, мöдiк сёян быдтiс. Виль отир чужисö.

Лёва кончитiс техникум. Сылöн карманын диплом. Специальность — технолог. Вот бы тятьыс вöлiрад. Марья-горадзуль бы... тöдiс.

Да, быд кадлöн аслас чужöм.

Чулалiс, уна не етша, куимдас год сэксянь, кöр кончитчис война.

Лев Егорович Лудов бертiс гортö инвалидöн. Кык год уджалiс колхозын, правленнёын счётоводöн. Сыбöрын мунiс городö уджавны заводö аслас специальность сьöртi. Но и эстöн дыр кежö эз кольччы. Сылöн война костася ранаэз пыр висисö и эз сетö уджавны заводын, кыдз колö специальность сьöртi. Мунiс велöтчыны университетö история специальность сьöртi— куим годсö велöтчис очно, кольччöммесö — заочно. Кончитiс аспирантура и öнiуна ни год уджалö институтын старшöй преподавательöн.

* * *

Талун сылöн юбилей. Ыджыт юбилей, гöгрöса, витдасöт нимлун.

Сы одзын, кыдз мунны институтö, кытöн банкетнöй залын пондасö отмечайтны нимлун, Лев Егорович гортын, кыкöн нылыскöт, лöсьöтiсö сёян-юанöн торжественнöй пызан. Мыля только кыкöн? Эта луныс Лев Егоровичлö, айыслö, и Анюточкалö, нылыслö, лун торжественнöй и печальнöй. Талун айыслöн нимлун, а иньыслöн — кулöм лун.

Лев Егорович вылын ладнöя пукалiс сьöд-лöза костюм, чочком йöрнöс, пемыт-гöрд туся галстук. Сылöн чочком ыджыт кымöс, вывланьö сыналöм юрсиэз, сереброöн кисьтöм кöсичаэз керисö сылiсь чужöмсö интеллигентнöйöн, одухотвореннöйöн.

— Тятечка, тятечка, кытшöм тэ талун том да бытшöм, — чупнитiс-окалiс тятьыслiсь чужöмсö Анюточка. Лев Егорович ласковöя видзöтiс нылыс вылö и горöтчис, мöдiк пö Горадзуль. «Мыля, тятю, горадзуль?» — перыта юалiс Анюточка. Тятьыс видзис ответ, что мöдiпырся висьталас.

Пуксисö пызан сайö, и эта коста горöна пондiс звонитны звонок. Анюточка осьтiс ыбöс и почтальон сетiс телеграмма. Анюточка перыта сибöтчис пызан дынö и горöтчис: «Тятечка, эшö поздравленнё! Талун тэнö тыртiсö телеграммаэзнас, ме некöр эг думайт, что тэнö тöдöны сымда отир», — тарзис Анюточка. Лев Егорович внимательнöя лыддьöтiс бумага и горöтчис, эта пö не телеграмма, а приглашеннё. Сiйö приглашайтiсö пантасьны гвардейскöй дивизияись ветераннэзкöт, кытöн кöркö воюйтiс Лёва Лудов. «Кытшöм интересно-о-о! Тятю, тэ мунан?» — юалiс Анюточка. Лев Егорович недыр видзöтiс нылыс вылö, кöдалöн чочком чужöмбан вылын öгралiс том вир, сералiсö сючача синнэс, довьялiсö сöдз юрсиэз, но быль, — Горадзуль, мöдiк Горадзуль. Вермас жö сiдз лоны! И ласковöя нылыслö горöтчис: «Но мый, нылöй, мунам Украинаö? Тэнат каникуллэз, менам тожö.»

Июль. Гажа июль. Быдлаын путриктö-быдмö, цветитö кустарник, турун-зелень.

Ыджыт, город кодь, украинскöй село, кытöн первуись формируйтчис гвардейскöй дивизия, вöлiсöстöм, бытшöм. Быдлаын транспаранттэз, лозунггез, объявленнёэз, кöдна юöртiсö, приглашайтiсö, висьтасисö дивизияись ветераннэз пантасьöм йылiсь.

Торжественнöй церемония чулалiс виль, югыт Дом культурыын. Сьöрсьöн-бöрсьöн öксисö дзор юрсиаöсь, пöрисьöсь и пöриськодьöсь ветераннэз. Ны мороссэз вылын сярöтiсö-югьялiсö орденнэз, медаллез. Локтiсö и том офицеррез, солдаттэз, кöдна öнiслужитiсö эта дивизияын. Осьтiс пантасьöмсö дивизияись ветераннэз советлöн председатель — полковник. Доклад дивизиялöн боевöй туй да подвиггез йылiсь керис öнiся дивизиялöн командир генеральскöй званнёын. Доклад бöрын ветераннэз касьтылiсö-висьтасисö дивизиялöн боевöй ёрттэз да подвиггез йылiсь.

Первöй перерыв коста ветераннэз тöдсасисö солдаттэзкöт, кöдна разнöй кадö воюйтiсö эта дивизияын. Лев Егорович эстöн панталiс военнöй училище сьöртiоднокашникöс, кöда воюйтiс сiя жö полкын, сэсся панталiс первöй боевöй миномётнöй расчётiсь наводчикöс. Но самöй интереснöй пантасьöмыс вöлiодзланьын.

Медодзза лун чулалiс торжественнöя. Том солдаттэз да офицеррез, кöдна служитiсö эта знаменитöй гвардейскöй дивизияын, сетiсö клятва, что нiя святöя берегитöны дивизиялiсь честь и достоинство и пондасö одзлань содтыны сылiсь боевöй делоэз, подвиггез, если кад корас. Выступайтiсö пионеррез. Вöлiыджыт концерт. Концерт бöрын торжественнöй ужин. Ужин коста бöра ветераннэз касьтылiсö-висьтасисö, сьылiсö любимöй сьыланкыввез, ваксисö анекдоттэз вылын. Лыддьöтiс ассис стиххез солдат-ветеран, öнiпоэт.

Лев Егорович Анюточкаыскöт пукалiсö кузь пызан конецын и нылö умöля тыдалiсö саяс пукалiссез, да и кыдзкö небасöк вöлiнюжласьны-видзöтны. Одзас, диагональ сьöртi, пукалiс кыдз бытьтö тöдса чужöма морт. Сы сьöрын ухаживайтiс том лейтенант. Недыр мыйись ветераннэз советлöн председатель висьталiс: «Воннэз-ветераннэз, эта пантасьöм вылö локтiс знаменитöй миян солдат... Ноко думайтö, кин бы сэтшöмыс?», — полковник сулалiс местаас и сералiс. Кинкö горöтчис: «Герой Нурсултан Разамбаев!» Полковник висьталiс, что Разамбаев эз вермы локны, öнiсiя Германияын ответственнöй комиссия составын.

Лев Егоровичлö, кöр кылiс, что Нурсултан ловья, герой-полковник, горшас кайис курыт комок. «Кыдз жö сiдз, Нурсултан ловья, а ме кыдз барсук, ранитöм бöрын дзебсиси нораö, некинöс эг кошшы, некинлö эг гиж. Аслым ог простит», — шытöг видiс асьсö Лудов. «Тятя, тэныт умöль?» — беспокоитчис Анюта, кöр айыс пондiс ниртны мороссö. «Не-е, порядок, сьöлöм волнуйтчö», — айыс гусьöнмоз видзис ответ.

— Но мый, эд тöдö? Пöрисьмат, пöрисьмат, воннэз. А эд тiян коласiсь не öтiк морт гусьöн дзардiс эта строгöй солдат вылö. Марья Гавриловна, мыччась. Вот миян спаситель вражескöй бисянь, первокласснöй снайпер, — ыджыт пафосöн баитiс полковник.

Сувтiс невна ён кодь инька. Сы чочком английскöй покроя пиджак вылын электричество биэз увтын вирдалiсö орденнэз да медаллезлöн ряд.

Лудовлöн одзза юöрсянь эз на эшö ешты сьöлöмыс лöньсьыны, сэтчö кыдз электрическöй токöн вундыштiсö сiйö юрсянь кок увтöдз. Перво сылöн чужöмыс бледöтiс, сыбöрын пондiс сотчыны. Мöдiс, кыдз кöркö горöтлiс полуторка-автомобиль бöрын, «Марья-а-а!!! Горадзу-у-уль!...» — горöтны, но öмсö вевттис ки долоньнас. «Тятя, тятя, мый тэкöт?!» — повзис нылыс. «Порядок, порядок, Анюточка, сыбöрын висьтася». Лудов дзардiс-видзöтiс Марья Гавриловна вылö. Сiя сё бытшöм, вежьялiсö юрсиэз, только чуть дженытжыкöсь.

Марья Гавриловна невна висьтасис ас йылiсь, что сiя уджалö больницаын, врачöн, зон сылöн — лейтенант, и мыччалiс сы вылö, кöда ордчöн сувтiс мамыс бокö, что зоныс служитö эта дивизияын, нуöтö сылiсь традицияэз. Сыбöрын висьтасис, что сiя босьталö корреспонденция Разамбаевсянь, Нагибовсянь (война коста вöлiминомётнöй взводын командирöн), öнiписатель. Сысянь жö кылöма, что солдат Лудов дыр лечитчöм госпиталлезын, а сэсся сы йылiсь нем эз кывсьы.

— А эд Лудов татöн. Лудов, ноко сувт! Мыччась отирыс одзын, затворник, — сералiс полковник и кошшис синнэзнас Лудовöс.

— Тятя, тэнö тшöктöны сувтны, — горöтчис Анюта.

— Мый? А-а... — Лудов сувтiс.

Сы пиджак вылын, не кыдз мöдiк ветераннэзлöн, кöдналöн мороссэс югьялiсö орденнэз да медаллезöн быдса «иконостасöн», öшалiсö военнöйнаградаэз «За отвагу», «За победу над Германией» и война бöрся орден «Трудового Красного Знамени» да знак«Отличник народного просвещения», «Заслуженный учитель».Лудов öтöрлань, мöдöрлань мышкыртыштiс юрсö и скромнöя пуксис ас местаас.

Пондiс орсны оркестр. Ветераннэз петiсö пызан сайись. Пондöтчисö танцуйтны, кин аслыс адззис партнёрöс. Лудов только мöдiс чеччыны аслас местаись, кытчö нiя пуксисö нылыскöт пызан сайись чеччöм бöрын, кыдз ны дынö сибöтчисö Марья Гавриловна зоныскöт. Сувтiсö паныт Лудов и Анюта. Марья Гавриловна и Лев Егорович первуись крепыта окалiсö öтамöднысö. Ны синнэзiсь быгыльтчисö гырись синваэз. Синваэз, кöдна голостöг висьтасисö кöркöся олан, томся любитöм, пантасьöммез и янсöтчöммез, курыт оланiсь луннэз йылiсь. Нiя только кыкöн, дзик кыкöн вежöртiсö эта оланiсь чукыллесö.

Марья Гавриловна тöдсöтiс: «Вот менам зон, лейтенант. Служитö миян дивизияын». Лейтенант мышкыртыштiс юрсö и шовкнитiс каблуккезнас.

«А эта менам ныв Анюта, университетiсь студентка», — паныт шуис Лудов. Лудов и Анюта здоровайтчисö офицеркöт. «Томмез тöдсасисö, — сералöмöн горöтчис Марья Гавриловна, — пора тiянлö тöдны... Лёва, Лев Егорович, менам челядься и, конечно, öнiся дона ёрт. Но, челядь, мунö танцуйтö, а ми пукалыштам.

Эта рытö и мöдiк рытас уна баитiсö, касьтылiсö. Горадзуль висьтасис, что кöр нiя мунiсö Вильгорт посадiсь Горнозаводскö, сьöкыт вöлiовны. Горнозаводсксис мунiсö Сибирьö, Тюменскöй областись посёлокö, кытöн мамыслöн олiс вон. Томскын кончитiс медучилище, а кöр пондöтчис война, Новосибирскын кончитiс снайперскöй курссэз, а сэсся — Северо-Западнöй фронттэзлöн туйез. Кыкись вöлiранитöм. Сыбöрын — мединститут, больницаын врач.

— А меным нем и висьтасьны аслам олöм йылiсь. Некыдз ме эг вермы кöртавны крепыт гöрöдö ассим олан. Кык год госпиталлезын... Уджалiколхозын. Университет кончитi, деревняын учителялi, сыбöрын кончитiаспирантура. Диссертация гижи, но защититны эг вермы, ревизионистскöй пö «ноткаэзöн пахнет» да и диссертант пö... зон «ненадёжнöй» айлöн. А öнi— старшöй преподаватель институтын, — висьтасис Лудов.

— Тэ менö простит невежество понда, а эта кытшöм медаль? — чуньнас мыччалiс Марья Гавриловна значок вылö.

— Заслуженнöй учитель.

— И этö, натьтö, тожö эз сетö весь? ― Марья Гавриловна мыччалiс орден вылö, — Лёва, скромничайтан. И эшö юася, кыдз семьяыт? Гöтыра?

— Вöлi. Автомобильнöй катастрофа... Вдовецö пöртiс, — сьöкыта баитiс Лудов.

— И менам тожö эз шогмы семья, вдова, — горöтчис Горадзуль.

Мария Гавриловна и Лев Егорович видзöтiсö, кыдз бытшöма танцуйтöны лейтенант и Анюта и почти öтiк кылöн горöтчисö: «Мед нiя лоöны счастливöйöсь».