Модуль 3

Тема 13. Витрати виробництва та реалізацію продукції Методичні поради до вивчення теми

Відповідно до п. 6 П(С)БО 16 «Витрати» витрати звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок вилучення або розподілу власниками), за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені.

Елементами витрат визнається сукупність їх економічно одно­рід­них потоків.

Об’єктом витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх вироб­ниц­твом (виконанням) коштів.

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу собівартість.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої діяльності продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально­ви­роб­ничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

–      прямі матеріальні витрати;

–      прямі витрати на оплату праці;

–      інші прямі витрати;

–      змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально­ви­роб­ничі витрати.

Відповідно до п. 17 П(С)БО 16 витрати, пов’язані з операційною діяльністю не включаються до собівартості реалізованої продукції (то­варів, робіт, послуг).

Вони, в свою чергу, поділяються на:

–      адміністративні витрати;

–      витрати на збут;

–      інші операційні витрати.

Собівартість окремих виробів визначається шляхом калькулю­ван­ня.

Об’єкт калькулювання – це продукція чи роботи (послуги), собі­вартість яких обчислюється.

Калькуляційна одиниця – одиниця кількісного виміру об’єкту каль­кулювання.

До номенклатури калькуляційних статей витрат входять:

–      сировина і матеріали;

–      паливо, вода і електроенергія технологічні;

–      основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників;

–      відрахування на соціальні потреби виробничих робітників;

–      утримання та експлуатація машин та устаткування;

–      загальновиробничі витрати;

–      підготовка і освоєння виробництва;

–      позавиробничі витрати.

Вирізняють калькуляційні розрахунки за методом загальних вит­рат, за методом прямих витрат (розміру покриття), зворотню каль­куляцію. Калькуляція за методом розміру покриття передбачає роз­рахунок за видами продукції тільки прямих змінних витрат.

Ціноутворення – це визначення ціни на вироблену підприємством продукцію.

 

План семінарського заняття

1.   Поняття витрат, їх класифікація.

2.   Собівартість продукції, склад окремих елементів витрат, що входять до виробничої собівартості.

3.   Особливості калькуляції собівартості продукції

4.   Поняття цін, їх види та функції.

Термінологічний словник

Поточні витрати підприємства – сукупність витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної діяльності, а за натурально-речовим складом – спожиту частину матеріальних, трудових та фінан­сових ресурсів.

Витрати підприємства – собівартість реалізованої продукції (ро­біт, послуг) і витрати, пов’язані з оперативною діяльністю під­при­ємства, що поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) – витрати без­посередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені техно­ло­гією і організацією виробництва, а у частині витрат на управління – тільки загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі вит­рати та загальновиробничі витрати.

Прямі витрати – витрати, які можуть бути безпосередньо відне­сені до конкретного об’єкта калькулювання.

Загальновиробничі витрати – витрати на організацію вироб­ниц­тва і управління цехами, дільницями й іншими підрозділами основ­ного і допоміжного виробництва, а також витрат на утримання і екс­плуатацію машин і обладнання.

Калькулювання – визначення розміру витрат у вартісному вира­женні, які припадають на калькуляційну одиницю.

Методи калькулювання: простий, позамовний, попередільний.

Змінні витрати – це витрати, абсолютний розмір яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зни­женням.

Постійні витрати – це витрати, абсолютний розмір яких не змі­нюється у короткотерміновому періоді у залежності від зміни обсягу випуску продукції.

За економічним характером витрати поділяються на:

–      матеріальні витрати;

–      витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи;

–      амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

–      інші витрати.

Теми рефератів

1.   Класифікація витрат та її значення в управлінні витратами під­приємства при прийнятті окремих господарських рішень.

2.   Особливості окремих методів Калькуляції собівартості про­дук­ції та умови їх застосування.

3.   Напрями зменшення собівартості продукції.

Питання для самостійного вивчення

1.   Особливості побудови та використання калькуляції собівартості продукції за методом прямих витрат.

2.   Проблеми розподілу непрямих витрат між окремими підроз­ді­лами та видами продукції.

3.   Сутність та напрями управління витратами підприємствами.

4.   Резерви оптимізації витрат підприємства.