Тема 7. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці Методичні поради до вивчення теми

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід прак­тичної діяльності. Персонал промислового підприємства розподіляють на дві групи – промислово-виробничий (персонал основної діяльності) і непромислово-виробничий (персонал неосновної діяльності). До про­мислово-виробничого персоналу відносять всіх працівників, зайнятих у виробництві та його безпосередньому обслуговуванні. До непро­мис­лового персоналу входять працівники структур, які не зв’язані без­посередньо з процесами промислового виробництва – житлово-кому­наль­ного господарства, оздоровчих, навчальних закладів, установ куль­­тури, спорту, медичного обслуговування, закладів дошкільного виховання та ін.

Відповідно до характеру виконуваних функцій персонал під­при­ємств поділяють на чотири категорії: керівники, спеціалісти, служ­бовці, робітники.

Для оцінки і управління персоналом використовують такі показ­ники: плинність персоналу, стабільність персоналу, рівень дисципліни (неявок на роботу), співвідношення чисельності окремих категорій працівників.

Студенти знайомляться з тим, що мотивація як основа будь-якої поведінки людей являє собою процес стимулювання окремої людини або групи людей до діяльності, спрямованої на досягнення інди­ві­ду­альних та спільних цілей.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (об­сягом робіт чи послуг), що виробляється одним працівником за оди­ницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).

Прямим показником продуктивності праці є виробіток, а обер­не­ним – трудомісткість. Виділяють вартісні, натуральні і трудові показ­ники виробітку.

До чинників зростання продуктивності праці відносять: структурні зрушення у виробництві; підвищення технічного рівня виробництва; вдосконалення управління, організації виробництва та праці; збіль­шення обсягів виробництва; введення та освоєння нових виробничих об’єктів.

Заробітна плата – це грошова винагорода, що сплачується під­приємством працівникові за виконану роботу. Розрізняють: основну і додаткову заробітну плату.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу від­повідно до встановлених норм праці за відрядними розцінками, та­рифними ставками та посадовими окладами.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад вста­новленої норми, за трудові успіхи, особливі умови праці. Зазвичай до додаткової оплати праці відносять премії, за виконання виробничих завдань і функцій, надбавки й доплати до тарифних ставок та поса­до­вих окладів, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

 

План семінарського заняття

1.   Структура персоналу підприємства та методи його формування.

2.   Поняття та система показників оцінки продуктивності праці.

3.   Форми та методи стимулювання персоналу. Заробітна плата як основна форма матеріального стимулювання персоналу.

4.   Сучасна система управління персоналом.

Термінологічний словник

Кваліфікація – сукупність спеціальних знань і практичних на­вичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до вико­нання професійних функцій обумовленої складності.

Персонал – сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку та (або) досвід практичної діяльності.

Професія – вид трудової діяльності, здійснення якої потребує від­повідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність – різновид трудової діяльності у межах професії.

Спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, еко­номічні та інші роботи.

Службовці – працівники, які здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль.

Норма чисельності – необхідна для виконання певної роботи чи­сельність персоналу.

Норма обслуговування – встановлена кількість одиниць облад­нан­ня, яка обслуговується одним робітником.

Продуктивність праці – кількісне відношення обсягу (маси) отри­маного продукту до праці, затраченої на її виготовлення. Вимірюється кількістю продукції, виробленою за одиницю часу (виробітком), або витратами часу на виробництво одиниці продукції (трудомісткістю).

Мотивація – пошук спонукальних мотивів до здійснення певної роботи працівником чи групою працівників.

Теми рефератів

1.   Проблеми оптимізації чисельності персоналу підприємства.

2.   Напрямки вдосконалення системи стимулювання персоналу.

3.   Шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві.

4.   Методи і моделі управління персоналом.

Питання для самостійного вивчення

1.   Персонал підприємства, джерела набору та поповнення пер­со­налу підприємства.

2.   Чинники забезпечення підвищення продуктивності праці на під­приємстві.

3.   Мотивація як основа поведінки людини. Класичні моделі моти­вації трудової діяльності.