Вимоги до змісту курсової роботи

Курсова робота є самостійним навчально-науковим завданням, що виконується на основі вивчення літературних джерел та аналізу практичного (статистичного) матеріалу об’єкту дослідження, а також результатом наукового дослідження.

Для її написання, перш за все, студенту необхідно здійснити аналітичний огляд і вивчення літератури з даної теми.

Згідно з нормативним документом системи якості ПУЕТ – «Положення про курсову роботу (проект) (ДПСЯ М – 9-7.5.51-47-54-09)» зміст курсової роботи з дисципліни передбачає:

• обґрунтування актуальності теми та мети дослідження;

• формування завдань, які потрібно вирішити, щоб досягти поставленої мети;

• вичерпну характеристику об’єкту та предмету дослідження;

• оцінку сучасного стану розв’язання проблем на основі аналізу вітчизняної і зарубіжної літератури та проблем, що є актуальними на даний час;

• самостійне використання методів та методики дослідження проблем, а також їх інформаційного, апаратного та методичного забезпечення;

• аналіз і узагальнення результатів досліджень і розрахунків та надання пропозицій щодо ефективного впровадження їх в практику господарювання вітчизняних підприємств.

Вимоги до структури курсової роботи

Загальний обсяг курсової роботи повинен складати 35-40 сторінок.

Обов’язковими елементами структури курсової роботи є:

1. Титульний аркуш (форма складання – Додаток В).

2. План (форма складання - Додаток Б).

3. Зміст (форма складання – Додаток Г).

4. Вступ.

5. Теоретична частина.

6. Практична частина.

7. Висновки і пропозиції (рекомендації).

8. Перелік літератури.

9. Додатки.

Титульний аркуш повинен бути встановленого зразку, що наве­дений в додатку В та містити назву міністерства, ВНЗ, факультету, кафедри і тему курсової роботи.

На титульному аркуші розписуються сам студент, керівник ро­боти, члени комісії. Поряд з підписами вказуються прізвища осіб з перерахуванням вчених ступенів та звань. Титульний аркуш не нумерується як розділ, не вноситься до змісту і не нумерується як сторінка.

План (форма складання - Додаток Б).

План повинен вміщувати основні питання (перше, друге тощо, без деталізації), якими можливо у повному обсязі розкрити тему курсової роботи. План обов’язково узгоджується з керівником курсової роботи і затверджується ним. В процесі виконання роботи до плану можливо вносити зміни тільки при узгодженні з керівником.

Зміст (додаток Г) характеризує структуру курсової роботи.

Зміст розміщується на окремому аркуші після аркушу плану і не має номеру сторінки. Зміст має такі складові:

• вступ;

• найменування всіх розділів і підрозділів роботи;

• висновки та пропозиції;

• список літератури;

• додатки.

Кожна складова змісту повинна бути записана таким же чином, як вона сформульована в роботі, та мати чітке визначення нумерації сторінки, за якою вона міститься в курсовій роботі.

Вступ розміщується на окремій сторінці. У вступі викладаються:

• вітчизняні і світові тенденції вирішення поставлених в курсовій роботі проблем;

• стисла характеристика об’єкту дослідження та невирішені проблеми для даного об’єкту дослідження;

• оцінка сучасного стану проблем на основі аналізу літературних джерел та практичного вирішення існуючих проблем;

• обґрунтування актуальності роботи;

• методи досліджень та інформаційне забезпечення роботи;

• мета й завдання курсової роботи;

• відомості про обсяг і структуру роботи.

Обсяг вступу до 3-х сторінок тексту.

Основна частина (теоретична та практична підчастини) призначена для проведення аналізу науково-теоретичної літератури (вітчизняної і зарубіжної).

Основна частина роботи поділяється щонайменше на два розділи, з дисциплін циклу професійної та практичної підготовки, до якого відноситься дисципліна «Інформаційні системи в менеджменті (Інформаційний менеджмент)» – на три розділи. Кількість підрозділів в кожному розділі щонайменше два, щонайбільше – чотири.

На підставі такого аналізу з’ясовуються:

- теоретичні аспекти проблеми, що вивчається;

- сутність понятійного апарату;

- історія та сучасний стан проблеми, що вивчається.

На підставі вивчення науково-технічної літератури (у тому числі й періодичних видань) і практичного досвіду, студенти роблять реальні спроби використовувати сучасні нововведення (технології), завдяки яким виконують наступні задачі:

• з’ясовують ступінь вивченості і розробленості питання, яке досліджується, з точки зору стану існуючої теорії і практики;

• аналізують й висвітлюють різні точки зору окремих науковців на проблему, яка розглядається у курсовій роботі;

• визначають своє ставлення до окремих теоретичних і практичних (технологічних) питань;

• визначають науково-технічну сутність питань, які розглядаються;

• застосовують методи їх вирішення, користуючись їх кількісними та якісними показниками;

• обирають методику проведення експерименту (якісного і кількісного аналізу стану проблеми), якщо в цьому є необхідність.

Усі розділи основної частини курсової роботи повинні бути логічно пов’язаними. Кожен розділ (доречно й кожний підрозділ) завершується висновками. Заголовок «Основна частина» не записується.

Розділи основної частини розбивають на підрозділи і пункти. Пункти за необхідністю можуть бути розбитими на підпункти.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї основної частини, підрозділи – у межах розділу, а підпункти у межах кожного пункту. Наприкінці номерів розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів ставлять крапку.

Усі матеріали, що ілюструють основну частину (рисунки, креслення, схеми, діаграми, графіки) повинні мати назву. Рисунки виконують на аркушах основної частини та позначають словом «Рис.» і нумерують в межах розділу арабськими цифрами, наприклад, «Рис. 2.1.» (перший рисунок другого розділу) або в межах усього документа (наскрізна нумерація). Кожен рисунок повинен мати назву, яку розмі­щують після номера рисунка. Рисунки розташовують після першого посилання на них у тексті. Посилання наводять з вказуванням поряд­кового номера рисунка, наприклад, «рис. 1.2», якщо це перше посилання на рисунок, або «див. рис. 1.2», якщо друге та більше (після вже наведеного рисунку). З рисунку не можна починати розділ чи підрозділ і не можна так само ним закінчувати цей матеріал, тільки текстом!

Цифровий матеріал та інші структуровані дані оформлюють у ви­гляді таблиці. Якщо таблиць більше однієї, то їх нумерують арабськи­ми цифрами – у межах розділу або всього документа (наскрізна нумерація), наприклад, «Таблиця 2.1» (друга таблиця першого розділу). Номер розміщують у правому верхньому куті над таблицею. Якщо таблиця не розміщується на одному аркуші, допускається її поділ на частини. В цьому випадку під шапкою таблиці розміщують додатковий рядок з номерами стовп­ців. Над наступною частиною розміщують слово «Продовження таб­лиці №» і замість назв стовпців розміщують їх номери, наприклад:

Таблиця 2.1

Заголовок таблиці

Найменування графи 1	Найменування графи 2	Найменування графи 3	Найменування графи 4
1	2	3	4

Тоді на наступній сторінці продовження таблиці оформлюються таким чином:

Продовження таблиці 2.1

1

2

3

4

Таблиці повинні мати заголовки. Заголовки починають з великих літер і розміщують над таблицею. Діагональний поділ шапки таблиці не допускається.

Теоретична частина (зазвичай це розділ 1) повинна вміщувати огляд літератури за обраною темою, характеристику методик, методів та моделей досліджень, формування власної думки щодо розв’язання даної проблеми.

Наприкінці теоретичної частини повинен бути зроблений обґрунтований перехід до практичної частини роботи.

Обсяг теоретичної частини – до 10 сторінок.

В практичній частині (зазвичай це розділ 2 або розділи 2 і 3) необхідно провести аналіз конкретного об’єкту дослідження за матеріалами конкретного підприємства на основі зібраної і обробленої інформації, якою можуть бути відомості про діючу систему документації.

Характер і обсяг матеріалу залежить від особливостей обраної теми та методики досліджень.

Аналіз обраної інформації повинен проводитись за допомогою сучасних методів соціально-економічного, соціологічного, психологічного і технологічного аналізу, що ґрунтується на проведених дослідженнях та використанні сучасних комп’ютерних технологій.

Метою проведеного аналізу є з’ясування позитивних і негативних тенденцій стану досліджуваної проблеми і пошук можливих напрямків щодо оптимізації діяльності установи/підприємства.

Практична частина роботи повинна доповнюватися таблицями, рисунками, графіками, формулами, моделями та ін.

Обсяг практичної частини – 15 – 20 сторінок.

За результатами дослідження повинні бути обґрунтовані рекомендації, що вміщуватимуть конкретні шляхи щодо усунення виявлених недоліків та удосконалення роботи досліджуваного об’єкту. Також за можливості мають бути проведені обґрунтовані розрахунки соціально-економічного ефекту від впровадження запропонованих заходів.

Вступ, кожний розділ, висновки і пропозиції, список літератури, додатки повинні розміщуватися з нової сторінки, а кожен підрозділ – починатися на тій же сторінці, на якій закінчується попередній.

Висновки і пропозиції є логічним продовженням аналізу теоретичного і практичного матеріалу попередніх розділів.

Висновки і пропозиції слід розміщувати на окремих аркушах.

Текст висновків і пропозицій повинен містити об’єктивну оцінку отриманих результатів роботи (у розрізі поставлених в кожному з підрозділів завдань) та визначеної мети. Текст висновків і пропозицій має бути побудований за таким принципом: «у підрозділі 1.1. «Найменування підрозділу» нами досліджено те-то й те-то, що дозволило дістати висновку про те, що….», і так для кожного підрозділу.

Обсяг висновків – до 5 сторінок.

На підставі отриманих результатів у роботі слід викласти не тільки висновки, а й пропозиції і рекомендації щодо ефективного використання результатів досліджень інформаційних ресурсів установи. Рекомендації повинні бути обґрунтованими з точки зору соціальної, економічної та технологічної ефективності.

Висновки і пропозиції є завершальною частиною роботи і у значній мірі визначають якість курсової роботи.

Перелік літератури розміщується після висновків і пропозицій на окремих аркушах і оформлюється у відповідності до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Останні правила оформлення переліку літератури завжди можна переглянути на прикладі оформлення такого у навчальних посібниках і підручниках останнього року видання.

Перелік літератури вміщує список джерел, на які були посилання в тексті.

Список повинен формуватися в порядку посилань за текстом і містити бібліографічні відомості офіційно виданих паперових джерел (книжок, статей, посібників) або в алфавітному порядку.

Внутрішні документи підприємств та Інтернет-адреси розміщують після основного переліку з відповідними заголовками. Як розділ література не нумерується. Обсяг списку не повинен перевищувати 5 % обсягу роботи.

Додатки повинні включати:

• додаткові ілюстрації і таблиці;

• матеріали, які через великий обсяг або форму подання не можна включати до основної частини (розрахунки, копії документів, методики, фотографії та ін.).

Кожний додаток повинен мати змістовну назву великими літерами. Текст додатків може бути поділений на розділи, підрозділи і пункти.

При посиланні на додаток у тексті курсової роботи пишуть слово «додаток» повністю малими літерами і вказують номер додатка, наприклад «… у додат­ку А». Нумерація аркушів додатка повинна бути наскрізна, номери додатків прийнято позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Додатки слід оформляти як продовження курсової роботи, на наступних його сторінках, розташовуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті.

Кожен додаток треба починати з нової сторінки. Додатки повинні мати заголовок, надрукований угорі малими літерами починаючи з першої великої букви симетрично відповідно до тексту сторінки.

Посередині рядка, над заголовком, малими літерами з першої великої букви має бути надруковано слово «Додаток ____» і велика літера, що позначає додаток. Ще раз нагадаємо, додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Рисунки, таблиці, формули, що розміщені в додатках, нумерують арабськими цифрами у межах кожного додатка, наприклад «Рис. Д.А.1» (перший рисунок додатка А). «Таблиця Д.Б.2» (друга таблиця додат­ка Б). Нумерація аркушів у додатку повинна бути наскрізною. Як розділ додатки не нумеруються.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць та термінів складається за необхідністю.

У переліку розміщують специфічні, ма­ловживані, такі, що допускаються у науково-технічній і економічній літературі скорочення та нові символи, що не розшифровуються у формулах. У перелік не включаються умовні позначення, символи, що повторюються у тексті менше трьох разів; їх розшифровують у тексті при першому згадуванні. Перелік розміщують у вигляді двох колонок: у лівій ко­лонці за абеткою наводять скорочення, символи, в правій – детальну їх розшифровку та одиниці виміру.