Методичні рекомендації щодо вивчення теми

Мета даної теми – визначити передумови формування рин­кового господарства та їх відображення в поглядах мерканти­лістів.

2. Передумови формування ринкового господарства в суспільствах Європейської цивілізації

У ході розгляду даного питання слід усвідомлювати, що у процесі розкладу феодальних господарств та переходу до ін­дустріалізованих капіталістичних господарств вирішальна роль належить цивілізаційним факторам (політичні, соціальні, духов­но-культурні, науково-технічні).

Першочергової уваги потребує з’ясування тих змін, що відбу­ли­ся під впливом подолання феодальної роздробленості в полі­тичній сфері, тобто аналіз політичних факторів. У зв’язку із цим слід з’ясу­вати особливості трансформації станово-представ­ницької монархії, що визначала форму державного устрою часів середньовіччя, у та­ку його нову форму, як абсолютистська цен­тралізована монархія.

Також необхідно розібратися, як формувалася влада монар­хічно­го двору, як змінилися його економічні функції та яким чином вони забезпечувалися. Важливо дослідити особливості верхової влади та органів, що її здійснюють, розглянути процес утворення адміністрації як постійно діючого владного центру суспільства та визначити функції, що закріплюються за цим центром.

Оскільки в країнах Західної Європи ліквідація феодальної роздробленості мала свої специфічні риси, важливо окремо про­аналізувати особливості формування централізованих монархій в Англії, Франції, Португалії та Іспанії.

Поряд із політичними чинниками важливе значення мають соці­альні та духовно-культурні фактори та їхній вплив на гос­подарське життя держав Європейської цивілізації. Серед со­ціальних змін слід дослідити зрушення в соціальній структурі населення та формуван­ня європейського типу шлюбу. Необхід­но з’ясувати, як стрімке зро­стання населення Європи, насампе­ред швидке збільшення міського населення, вплинуло на зміни в господарській сфері.

Особливої уваги потребує розгляд ролі середньовічних міст у розвитку нових господарських відносин. Необхідно простежити, як і чому в містах зароджуються нові соціальні групи – буржуа­зія (мануфактурники) і пролетаріат (робітничий клас).

Вивчаючи процес виникнення нових і відродження старих західноєвропейських феодальних міст, з’ясуйте їхню роль у ста­новленні особистої незалежності, розвитку поділу праці, витис­кання натуральних форм господарства товарними, зародження та розвиток товарно-грошових відносин, формування передумов для утвердження національного господарства.

Аналіз впливу духовно-культурних факторів потребує з’ясу­вання суті Відродження, культурних досягнень, що характеризу­ють цю епоху. Досліджуючи вплив релігійного чинника, слід ро­зібратись, як поява абсолютизму викликала боротьбу за владу між королем і церквою, призвела до розколу в католицькій церк­ві. При цьому треба виходити з того, що Реформація була вия­вом релігійно оформленого протесту людей проти феодального поне­волення. Потрібно з’ясувати, як і чому виник протестан­тизм, який вплив він мав на зміни у господарській системі.

Розглядаючи економічні фактори, необхідно звернути увагу пе­редусім на передумови виникнення ринкової економіки в надрах пізньофеодального суспільства: витискання натурально­го госпо­дарства товарним виробництвом, поглиблення товарно-грошо­вих відносин і розширення торговельних зв’язків. Важли­во про­аналізувати, як у надрах феодальної господарської систе­ми провід­них західноєвропейських держав почали формуватись елементи ринково-підприємницьких економічних відносин. При цьому слід розкрити зміни в техніці та технології виробництва – як це проявилось у розвитку суспільного поділу праці та впли­нуло на подаль­ший розвиток господарської сфери суспільств Європейської циві­лізації?

Отже, аналіз цивілізаційних факторів і особливостей форму­вання передумов зародження індустріального господарства свід­чить, що виникнення ринкової економіки стало можливим на­самперед через витіснення натурального господарства товарним виробництвом, що поступово відбувалося в процесі розвитку то­варообігу, поглиблення товарно-грошових відносин і розширен­ня торговель­них зв’язків, а також перехід від особистої до при­ватної власності.

3. Великі географічні відкриття та їх соціально-економіч­ні наслідки

Над­звичайно важливу роль у зародженні ринкового госпо­дарства в XV – першій половині XVII ст. відіграли Великі гео­графічні відкриття, зокрема відкриття європейцями нових зе­мель і континентів, активне освоєння ними інших частин світу, установлення економічних зв’язків між окремими регіонами земної кулі.

Необхідно розкрити причини Великих географічних відкрит­тів (політичні, економічні, науково-технічні тощо) та з’ясувати об’єктивну їх необхідність для розвитку європейських держав. Треба усвідоми­ти, чому Великі географічні відкриття були вик­ликані змінами в господарському розвитку провідних держав Європи.

Великі географічні відкриття мали надзвичайно важливе зна­чення не лише для європейської, а й для світової економіки:

1. Розширилася територіальна сфера обігу. Виникли еконо­мічні зв’язки між найвіддаленішими землями і народами різної матеріальної культури. Створюється колоніальна система.

2. У Західній Європі відбулася так звана «революція цін», яка привела до значного підвищення цін, де до того ціни на промис­лові й сільськогосподарські товари були майже стабільними. Це прискорило процес так званого первісного нагромадження капі­талу, а разом з ним прискорився й розклад феодального су­спільства.

3. Розширився торговельний асортимент за рахунок нових товарів (тютюн, какао, кава, картопля, томати тощо) та різко збільшився обсяг відомих, але рідкісних раніше рису, цукру, прянощів.

4. Боротьба за оволодіння новими ринками приводить до створення в ряді країн монопольних торговельних об’єднань, найпотужнішими з яких стали голландська та англійська Ост-Індські компанії, які у середині XVI ст. діяли в усіх колоніаль­них країнах, одержуючи величезні прибутки.

5. Змінюються напрями торгівлі, зокрема центри торгівлі пе­реміщується із Середземного моря в Атла­нтичний (головна роль у світовій торгівлі припадає на Голлан­дію, Англію і Францію), Індійський, а пізніше – Тихий океани. Завдяки цьому зовнішня торгівля в XVI–XVIII ст. сягає рівня світової.

6. Зростання товарної маси дикту­вало зміни в механізмі тор­гівлі. Виникають спеціальні місця для огляду зразків товарів і укладання угод – торговельні біржі. Перша така біржа була зас­нована в місті Антверпені в Голландії. Збільшення обсягів тор­гівлі викликало велику потребу в кредитах, а це сприяло засну­ванню перших великих банків. Такі банки виникають в Амстер­дамі та Лондоні.

7. Відбувається становлення світового ринку. Завдяки сміли­вим експедиціям мореплавців багатьох країн світу торговельні шляхи зв’язали між собою Європу, Африку, Америку та Австра­лію і почав складатися світовий ринок. Створено основу для ви­никнення міжнародного поділу праці та світового господарства.

8. Поси­люються нові тенденції в економічній політиці євро­пейського абсолютизму, яка набула яскраво вираженого меркан­тилістського характеру.

Таким чином, Великі географічні відкриття призвели до ут­ворення колоніальної системи, розвитку світового ринку, змін напрямів у світовій торгівлі, одержанню країнами Західної Єв­ропи великої кількості дорогоцінних металів. Пограбування під­корених європейцями народів дало можливість одержати вели­чезні матеріальні ресурси, вкласти їх в економіку, що сприяло швидкому розвитку країн Західної Європи та переходу від фео­дального до індустріального суспільства.

4. Меркантилізм – перша школа політичної економії

Економічна думка періоду розпаду феодального господар­ства та формування передумов виникнення ринкової економіки була репре­зентована меркантилізмом. Слід детально розібратись у сутності та особливостях цього економічного вчення, проана­лізувати спільне та відмінне між раннім і пізнім його періодами, ознайомитися з по­глядами його представників. Таке ознайом­лення є вкрай важливим для розуміння процесів, що відбувались у пізньофеодальний період у господарській сфері західноєвро­пейських країн.

Потрібно усвідомити, що економічні погляди меркантилістів не можна розглядати як єдину, цілісну, наукову теорію, оскільки вони не створили й не могли створити розгорнутої теорії капіта­лізму, не визначили його законів і категорій, а присвятили свою діяльність суто практичним питанням економічної політики.

Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні поло­ження:

По-перше, багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто багатство – це не що ін­ше, як нагромадження грошей.

По-друге, виробництво створює потрібні передумови для ут­ворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

По-третє, безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші.

По-четверте, сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі: Г – Г– гроші, що породжують гроші, – такою є формула капіталу в меркантилістів.

По-п’яте, не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом ба­гатства. Обіг товарів усередині країни, на думку меркантилістів, хоч і збагачує одних осіб за рахунок інших, проте не збільшує і не зменшує загальної суми національного багатства. Джерелом багатства є лише зовнішня торгівля.

По-шосте, баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, тобто треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати (проте щодо розуміння активного балансу погляди ранніх і піз­ніх меркантилістів дуже різнилися).

Отже, в центрі уваги меркантилістів була проблема збагачен­ня країни. Єдиним справжнім багатством країни для них були гроші: золото і срібло. Відповідно до цього всі меркантилісти стають на захист максимального нагромадження грошей. Основ­на відмінність полягала у різних поглядах на суть активного ба­лансу.

Ранні меркантилісти дивляться на гроші очима збирача скар­бів, який знає, що будь-яка купівля зменшує їхню кількість, а будь-який продаж – збільшує. Пізні ж меркантилісти підходять до грошей уже як капіталісти, розуміючи, що гроші «пород­жують» гроші і для цього вони мають бути в постійному русі.

Меркантилізм виник в Англії, потім поширився у Франції, Італії, інших країнах Європи. У кожній країні політика меркан­тилізму мала свої особливості, які необхідно визначити, ознайо­мившись із економічними поглядами англійських представників У. Стаффорда і Т. Мена, французьких – Ж. Кольбера, А. Мон­кретьєна, італійських – Г. Скаруффі, А. Серра, російських – А. Ордін-Нащокіна, І Посошкова, Петра І, українських – Б. Хмельницького, Ф. Прокоповича, Г. Грабянки та С. Величка.