NMK_Patopsihol (1)

31

ЗРАЗКИ БІЛЕТІВ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Білет №_1_

1. Яке слово пропущене в реченні?

Молитва … була поширеною у ранніх суспільствах

2. Психічне захворювання, що виникає у життєвій ситуації, яка різко змінилась, як важка реакція особистості на цю ситуацію, носить назву:

1психоз;

2невроз;

3епілепсія;

4психопатія.

3.Яким точкам зору про причини психічних захворювань відповідають наведені уявлення?

8. При якому формальному розладі мислення втрачається логічний хід мислення, відбувається переключення з розповіді про одні події на інші, не довівши думки до логічного кінця?

9. Віднайдіть пояснення наступних продуктивних розладів мислення:

34

3.Характеризується дивною сумішшю відображення реального світу і фантастичних яскравих уявлень, що рясно виринають у свідомості

4.Коло об’єктів сприйняття обмежене, саме сприйняття нечітке, викривлене, уривчасте, виникає обмеженість та неповнота інформації, що надходить до мозку, зниження об’єму асоціацій, їх викривлення.

5.Характеризується розладами судження, які гостро наступають, а також інтелектуально-мнестичними розладами. Хворі забувають назви предметів, дезорієнтовані, важко сприймають зовнішні подразники. Поведінка нерідко нагадує навмисне дитячу.

16.Яким порушенням особистості відповідають наведені пояснення?

35

20. Позначте відповідними термінами подані розлади здібностей до навчання:

21. У якому навчальному закладі повинна навчатись дитина з наведеними розладами здібностей до навчання?

23. Поширене психічне порушення людей похилого віку, що проявляється у пригніченим станом, тугою, спадом сил, дуже низькою самооцінкою, – це:

(у бланку відповідей впишіть вірну відповідь одним словом)

24. Вставте пропущене слово у реченні:

25. Зазначте показання та протипоказання для проведення групової психокорекції із школярами.

36

26. Які з наведених видів психокоригуючої допомоги слід надавати дітям із вказаним порушенням?

27. Поєднання зовнішніх обставин життя дитини з тим, як вона їх переживає, позначають терміном:

1соціальна ситуація виховання;

2психотерапія;

3психокорекція;

4соціальна ситуація розвитку.

28.На які професійні сфери варто зорієнтовувати підлітків із вказаними акцентуаціями характеру?

37

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

(тезовий варіант)

МОДУЛЬ І.

ВСТУП ДО ПАТОПСИХОЛОГІЇ

Тема 1.1. Патопсихологія: минуле та сучасність

Подається загальне поняття про патопсихологію, предмет її вивчення, завдання. Зазначається теоретичне та прикладне значення патопсихології.

Здійснюється огляд поняття психічної патології, її ознак. Зазначається, що суспільству важко відрізнити патологію, що потребує лікування, від незвичайних особливостей індивідуальної поведінки – у цьому випадку ніхто не має права втручатись у життя людини.

Розкривається зв’язок патопсихології з іншими галузями наукового знання та практики: загальна психологія, медична психологія, судова, трудова, військова експертиза, психопатологія, вікова психологія, дитяча психологія, педагогіка.

Подається пояснення основних принципів патопсихологічних досліджень: дослідження психічних порушень як порушень діяльності, якісний аналіз особливостей протікання психічних процесів хворого, оцінка характеру порушень

укомплексі з даними цілісного патопсихологічного дослідження; експериментальні задачі повинні актуалізувати розумові операції, якими користується людина у своїй життєдіяльності, мотиви, які спонукають цю діяльність; патопсихологічне дослідження повинне надавати можливість виявляти не лише структуру змінених, але збережених форм психічної діяльності хворого;

упатопсихологічному дослідження слід враховувати ставлення хворого до досліду, яке залежить від його хворобливого стану; у патопсихологічному дослідженні використовується велика кількість методик; патопсихологічне обстеження дітей не повинно обмежуватись встановленням якісної характеристики психічних порушень, а й виявляти потенційні можливості дитини.

Вказуються ті, спеціальності, яким необхідні знання патопсихології.

Тема 1.2. Історія розвитку поглядів на психічну патологію та її лікування.

Історія розвитку патопсихології

Здійснюється детальний огляд світової історії розвитку поглядів на патологію та її лікування: погляд первісних людей на патологію та її лікування, погляди на патологію та її лікування в античні часи, у середньовіччя, створення притулків в епоху ренесансу, моральне лікування у ХVІІІ – ХІХ ст., точки зору на причини виникнення психічних порушень початку ХХ ст.

Зазначається, що загалом початок ХХ ст. (завдяки успіхам психіатрії, що обумовлювались клінічним вивченням психічних розладів, та розвитку експериментальної психології) ознаменувався виникненням нової галузі психологічної науки, що отримала назву патологічна психологія. Однією з перших узагальнюючих праць з патопсихології була „Психопатологія у застосуванні до психології” швейцарського психіатра Г.Штеррінга.

Розглядається історія розвитку поглядів на патологію та її лікування на

38

Україні та у Росії, становлення вітчизняної патопсихології. Вказується, що з розвитком експериментальної психології все більше зростав інтерес психіатрів, психоневрологів до психології, що надалі стало основою становлення патопсихології. Розвиток вітчизняної патопсихології відрізнявся наявністю міцних природничо-наукових традицій, закладених працями І.М.Сєченова, О.О.Ухтомського, В.М.Бехтерєва, І.П.Павлова та ін. Основоположником патопсихологічного напряму у Росії є В.М.Бехтерєв, організатор широких експериментально-психологічних досліджень порушень психічної діяльності. В.М.Бехтерєвим, С.Д.Владичко, В.Я.Анфімовим та ін. було розроблено багато методик експериментально-психологічного дослідження душевнохворих, деякі з яких (методика порівняння понять, визначення понять) увійшли до числа найбільш вживаних у радянській патопсихології. Аналізується внесок інших вчених у розвиток патопсихології.

Подається коротка характеристика важких психічних порушень та їх загальної специфіки їх лікування, зазначають типи закладів, у яких здійснюється лікування психічно хворих людей. Розглядаються загальні риси найбільш поширених психічних захворювань (психози, неврози, епілепсія, шизофренія, психопатія, алкоголізм, наркоманія).

МОДУЛЬ ІІ.

ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПСИХІКИ

Тема 2.1.1. Порушення пізнавальних психічних процесів

Подається патопсихологічна характеристика психічних процесів. Відчуття: анестезія, гіпоестезія, гіперестезія, парестезія.

Сприймання: ілюзії, галюцинації, ейдетизм. Розглядаються види ілюзій: зорові, слухові, смакові та дереалізацій ні розлади (мікропсія, макропсія, дисмегалопсія, порропсія).

Розглядається види галюцинацій за реальністю проекції галюцинаторного образу: істинні та хибні (псевдогалюцинації).

Подається загальний опис сенестопатій (різноманітні неприємні відчуття у різних частинах тіла), соматоагнозії (розлад впізнавання частин власного тіла), деперсоналізації (викривлене сприйняття власної особистості в цілому та частин свого тіла) та її різновиду – синдрому Аліси у країні чудес.

Описуються порушення сприйняття часу: „зупинка часу”, „розтягування часу”, „втрата відчуття часу”, „сповільнення часу”, „прискорення часу”, „зворотнє протікання часу”.

Увага: нестійкість, недостатня концентрація, порушення розподілу, уповільнення переключення, розсіяність.

Розглядаються ознаки синдрому дефіциту уваги дітей.

Пам’ять: амнезії (ретроградна амнезія, антероградна амнезія, антероретроградна амнезія), часткові порушення пам’яті (гіпомнезія, гіпермнезія), парамнезії (конфабуляції, псевдоремінісценції, криптомнезії). Подається закон формування мне стичних розладів Рібо.

Подається опис порушень пам’яті за причинами її виникнення:

39

диссоціативні (диссоціативна амнезія, диссоціативна фуга, органічний диссоціативний розлад особистості) та органічні (амнестичні розлади, деменції).

Мислення. Розглядаються чотири групи порушень мислення за Б.В.Зейгарник: порушення операційної сторони мислення, порушення особистісного компоненту мислення, порушення динаміки мислительної діяльності, порушення процесу саморегуляції пізнавальної діяльності. Подається опис розладів мислення за темпом: прискорення мислення, „стрибки ідей”, уповільнення мислення, ментизм, шпреррунг; за його будовою: розірваність, зісковзування, беззв’язність, інкогеренція, вербігерація; за порушенням цілеспрямованості мислення: різноплановість, обставинність, персеверація, резонерство. Описуються розлади мислення за продуктивністю: нав’язливі ідеї, надцінні ідеї, ідеї маячення.

Тема 2.1.2. Порушення емоційно-вольової сфери особистості

Емоції. Розглядаються основні прояви емоційної сфери людини, що є важливими для оцінки її психічного стану: емоції, почуття, пристрасті та афекти (їх види: патологічний, фізіологічний, афективні реакції).

Описуються емоційні феномени, що найчастіше трапляються у психічно і соматично хворих: депресія, манія, ейфорія, дисфорія, апатія, паратимія, страх, тривога, туга, відчуття втрати почуттів, амбівалентність, алекситимія, ангедонія.

Подаються параметри оцінки міри патологічності страхів, характеристика фобії та основні види фобій: агарофобія, клаустрофобія, соціофобії, нозофобії, контрасні нав’язливості.

Воля. Розглядаються наступні порушення вольової діяльності: порушення ієрархії мотивів, формування патологічних потреб і мотивів – парабулії (анорексія, булімія, клептоманія, піроманія, дипсоманія, дромоманія), розлади рухово-вольової сфери (гіпербулія, гіпобулія, кататонічний синдром), аутизм, автоматизми.

Тема 2.2. Порушення свідомості

Розглядається загальна характеристика свідомості та її основні властивості (уява, рефлексія). Подаються критерії оцінки свідомості людини. Робиться акцент на самосвідомості як істотній ознаці психічної норми. Подаються ознаки свідомості, порушення яких веде до психічної патології (за нім. психіатром К.Ясперсом). Розглядаються критерії затьмареної свідомості.

Характеризуються основні стани порушеної свідомості. Подаються види розладів свідомості: причини виникнення, характеристика протікання, час тривання.

Описується деліріозне затьмарення свідомості у порівнянні з приглушеним станом свідомості.

Подається характеристика онейроїдного (сновидного) стану свідомості та його основна відмінність від делірію.

Характеризується сутінковий стан свідомості. Подаються особливості псевдодеменції.

Описується деперсоналізація як своєрідна форма порушення

40

самопізнавання.

Тема 2.3. Розлади особистості

Розлади особистості розглядаються через призму поняття „діяльність”. А тому увага зосереджується на трьох основних питаннях: порушення опосередкованості та ієрархії мотивів, порушення смислоутворення, порушення підконтрольності поведінки.

Пояснюється процес опосередкування мотивів, роль провідного мотиву у діяльності людини: надає її певного смислу, забезпечує можливість опосередкування та ієрархії мотивів. Акцентується увага на значенні ієрархії мотивів – забезпечують відносну стійкість усієї особистості, її інтересів, позицій, цінностей.

На прикладі алкоголізму аналізується процес формування патологічно зміненої потреби та порушення ієрархії мотивів.

Характеризуються наслідки зміни мотивів та їх опосередкованості. Вказується на дві основні функції мотивів – спонукальну та смислотвірну та

їх значення для діяльності людини – їх злиття надає діяльності людини характеру свідомо регульованої діяльності. Описуються наслідки послаблення і викривлення цих функцій: мотив стає лише знаним (але не спонукальним) або ж звужується коло смислоутворень.

Описуються порушення підконтрольності, критичності поведінки, їх форми та наслідки.

Тема 2.4.1. Поняття девіантної поведінки, її види

Подається визначення девіантної поведінки, основа її оцінки – спосіб взаємодії людини з реальністю. Розглядаються основні способи взаємодії людини з реальністю: пристосування, боротьба, хворобливе протистояння, втеча від реальності та ігнорування. Описуються основні типи девіантної поведінки, що виділяють на основі способів взаємодії з реальністю та порушення тих чи інших норм суспільства:

делінквентна поведінка – її характеристика, типи людей, що можуть вдаватись до неї;

адиктивна поведінка – причини її виникнення, особливості людей з адиктивними формами поведінки; шість типів голоду людини за Е.Берном та їх прояв в адитивній поведінці; прагнення до втечі від реальності як основна риса адитивної особистості, чотири види „втечі” від реальності за Н.Пезешкіаном;

патохарактерологічний тип девіантної поведінки – причини виникнення, найбільш характерні мотиви даної поведінки людини;

психопатологічний тип девіантної поведінки – причини виникнення та основні прояви: порушення сприймання, мислення, вольової активності; саморуйнівна (аутодеструктивна) поведінка;

девіації, обумовлені гіперздібностями людини – характеристика прояву.

Тема 2.4.2. Форми вияву девіантної поведінки