NMK_Karpovskyi_2

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ФІЗІОЛОГІЇ, ПАТОФІЗІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ТВАРИН

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДИСЦИПЛІНИ

“Основи біобезпеки, біоетики та ветеринарної екології ”

для студентів вищих аграрних закладів освіти за напрямом підготовки 6 (7,8).130501 – ветеринарна медицина

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ

Навчально-методичного комплексу з дисципліни

“Основи біобезпеки, біоетики та ветеринарної екології ”

1.Робоча навчальна програма

2.Протокол погодження робочої навчальної програми з іншими дисциплінами спеціальності

3.Анотація програми

4.Комплекс контрольних питань

5.Структурно-логічна схема викладання дисципліни

6.Календарний план викладання дисципліни

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ Факультет ветеринарної медицини

ЗАТВЕРДЖУЮ Декан факультету

__________________________

проф. Прус М.П.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА з дисципліни “Основи біобезпеки, біоетики та ветеринарної екології ”

Для спеціальності 6(8).130.501 – “ветеринарна медицина”

Кафедра фізіології, патофізіології та імунології тварин Курс 1 Семестр 2

Затверджено навчально-методичною радою факультету ветеринарної медицини Протокол №

Голова ради, професор _______________________ Прус М.П.

УДК 615. 1:619 (0,75.8)

Укладач:

Карповський В.І., доктор.вет. наук, професор, завідувач кафедри; Кладницька Л.В., канд.вет.наук, доцент

Рецензенти:

Данілов В.Б., к.вет.н., доцент

(ПІБ, вчене звання, посада) Малюк М.О. , к.вет.н., доцент

_________________________________________________________________

(ПІБ, вчене звання, посада)

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин

протокол № 12 від "7 " червня 2012 р.

Завідувач кафедри фізіології, патофізіології та імунології тварин доктор вет. наук, професор Карповський В.І.

Схвалено навчально-методичною вченою радою факультету ветеринарної медицини ННІ ВМЯБПТ протокол № ..... від "...." ..................... р.

Голова навчально-методичної вченої ради факультету ветеринарної медицини ННІ ВМЯБПТ,

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ Факультет ветеринарної медицини

Анотація робочої навчальної програми “Основи біобезпеки, біоетики та ветеринарної екології ”

Для спеціальності 6(8).130.501. – “ветеринарна медицина”

Кафедра фізіології, патофізіології та імунології тварин Курс I

Семестр 2

Зміст дисципліни

Дисципліна складається з розділів: основи біобезпеки; біоетика і біобезпека у діяльності лікаря ветеринарної медицини; нормативно-правова база з біоетики і біобезпеки.

Дисципліна вивчає: аспекти професійної діяльності спеціалістів ветеринарної медицини у забезпеченні біобезпеки країни; міжнародні норми і закони України щодо регулювання питань біоетики і біобезпеки; питання біоетики у діяльності лікаря ветеринарної медицини.

1. МЕТА І ЗАДАЧІ ДИСЦИПЛІНИ

1.1. Місце і роль дисципліни в системі підготовки фахівців

«Основи біобезпеки, біоетики та ветеринарної екології»- дисципліна,

зміст якої охоплює проблематику, пов'язану з розвитком ветеринарних та біомедичних наук, які стосуються наукових досліджень, питань терапії, турботи про здоров'я і життя людини і тварин, виготовлення та використання фармакологічних, біопрепаратів, збереження небезпечних патогенів і їх впливу на усе живе, що оточує людину, й на її саму.

Дисципліна є невід’ємною складовою для формування кваліфікованого фахівця ветеринарної медицини. Дисципліна “Основи біобезпеки, біоетики та ветеринарної екології” сприяє підвищенню рівня знань з основних питань щодо впливу сучасного розвитку науки на усе живе, наслідків цього впливу, міжнародних норм і законів України щодо регулювання питань біоетики, біобезпеки і ветеринарної екології, які мають місце на сучасному етапі розвитку усього суспільства і зокрема ветеринарної медицини.

Біобезпека - це захист людей, тварин, рослин і довкілля від біозагроз. Біозагрози є існуючі і можливі до виникнення. Це - особливо небезпечні інфекції, а також захворювання, які викликаються не особливо небезпечними патогенами, але такими, що є дуже небезпечними з соціальної чи економічної точок зору: туберкульоз, ВІЛ-СНІД, гепатити, сальмонельоз, лейкоз пандемії грипу тощо. Такі захворювання є значними біозагрозами, бо можуть принести великі економічні і соціальні збитки, оскільки вражають велику кількість населення і суттєво позначаються на стані здоров'я людей, тварин і, зрозуміло, на економіці всієї країни. Існують біозагрози у вигляді неякісної їжі і питної води, чи неякісних медикаментів, або різних інтоксикантів, що знаходяться у навколишньому середовищі, наприклад, залишки біопрепаратів, інсектициди і пестициди, важкі метали, або радіонукліди. Їх проникненням до продуктів харчування, до питної води може бути вкрай шкідливим для організмів людей та тварин.

До біозагроз також відноситься свідоме, чи несвідоме створення небезпечних мікроорганізмів чи токсинів або біологічно-активних речовин при проведенні біологічних досліджень, при біотехнологічній діяльності або у фармацевтичній чи харчовій промисловості. Свідоме створення або використання біозагроз проти людей, тварин чи рослин є основою біотероризму. Біобезпека, в першу чергу, стосується виникнення і боротьби із захворюваннями, які викликаються особливо небезпечними патогенами, а також фізичного збереження колекцій цих патогенів, щоб унеможливити їхнє навмисне (біотероризм) чи ненавмисне розповсюдження поза межами місць збереження. Колекції особливо небезпечних патогенів (наприклад, чуми, сибірки, холери тощо) знаходяться на території України у певних установах Міністерства охорони здоров'я, Державного комітету ветеринарної медицини та в Українській академії аграрних наук.

Вчені, які працюють над створенням нових ліків, нових технологій, які працюють над з'ясуванням механізмів функціювання живих систем здебільшого використовують мікроорганізми, які не є патогенними, але ненавмисно можуть перетворити їх у такі, що уявляють загрозу для цих же дослідників, для людей, що працюють поруч або мають контакти з цими людьми. Біоорганізми з цих лабораторій можуть потрапити в навколишнє середовище і негативно вплинути, зокрема, на біорізноманіття. Сюди ж відносяться і генетично модифіковані організми рослинного, тваринного чи мікробіального походження. Для того, щоб запобігти ненавмисному створенню біозагрозливих агентів потрібно поширювати серед вчених, працівників біотехнологічних і фармацевтичних підприємств, спеціалістів ветеринарної медицини знання про причини і шляхи виникнення біозагроз, вводити кодекси біоетики і відповідні правила поведінки вказаних спеціалістів.

Біобезпека нерозривно повязана з біоетикою та ветеринарною екологією. Біоетика пропагандує біоетичні норми і підходи до навколишнього середовища і у людських стосунках у процесі життєдіяльності і співіснування людини з усім живим.

Усім згаданим комплексом проблем - виявленням і попередженням розвитку біозагроз, а у випадку їх появи - і ефективною боротьбою з біозагрозами має опікуватися державна система біобезпеки яка потребує кваліфікованих спеціалістів у тому числі у галузі ветеринарної медицини. Тому на сучасному етапі розвитку суспільства введення в підготовку студентів за напрямами підготовки 6(7,8).130.501 – “ветеринарна медицина” дисципліни «Основи біобезпеки, біоетики та ветеринарної екології» є необхідністю.

1.2. Задачі вивчення дисципліни

Задачі дисципліни витікають з особливостей сучасного розвитку науки та його впливу на усе живе. Вивчення дисципліни «Основи біобезпеки,

біоетики та ветеринарної екології» ставить задачі навчити студентів

основ біобезпеки, біоетики, ветеринарної екології, міжнародної нормативноправової бази з вказаних питань для застосування у професійній діяльності лікаря ветеринарної медицини на сучасному етапі.

Узв’язку з цим в дисципліні виділяються розділи: основи біобезпеки; біобезпека і біоетика у діяльності лікаря ветеринарної медицини; нормативно-правова база з біоетики і біобезпеки.

Упроцесі засвоєння цих розділів, на основі отриманих знань, студенти пишуть модульні роботу.

1.3. Вимоги щодо знань і вмінь, набутих внаслідок вивчення дисципліни

Урезультаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

-основні джерела біологічної небезпеки;

-концептуальні підходи до забезпечення біологічної безпеки в галузі ветеринарної медицини;

- найважливіші етичні вчення, категорії моральної свідомості, біоетичні підходи у професійній діяльності лікаря ветеринарної мелицини;

-нормативно-правову базу із захисту довкілля і біоетики.

Урезультаті вивчення дисципліни студент повинен уміти:

-визначати джерела біологічної небезпеки;

-використовувати у професійній діяльності концептуальні підходи щодо забезпечення біологічної безпеки;

-застосовувати у професійній діяльності нормативно-правову базу із захисту довкілля і біоетики

1.4. Перелік дисциплін, засвоєння яких необхідне для вивчення дисципліни

Для вивчення дисципліни необхідні знання студентами основ наступних дисциплін:

1.Мікробологія

2.Вірусологія

3.Імунологія

4.Професійна етика

1.5. Перелік дисциплін, вивченню яких повинна передувати дисципліна

1.Епізоотологія

2.Менеджмент

3.Хірургія

4.Терапія

5.Паразитологія