3.1. Інтенсифікація виробництва сої

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами – екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції на основі незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві – збільшення поголів’я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки, і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів’я худоби.

В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалого періоду відбувалося при використанні екстенсивних факторів – розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

Оскільки екстенсивні фактори збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежена, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації – об’єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства виключається необхідність збільшення поголів’я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є, по-перше, необхідність подальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженість орнопридатних земель і, по-третє, нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх факторів виробництва на основі інноваційної діяльності. У зв’язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість їхнього розподілу між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливості інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень, засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі, як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Інтенсифікація, що означає кількісний і якісний розвиток сільськогосподарського виробництва, — основа постійного збільшення обсягу продукції землеробства і тваринництва. Вона передбачає госпрозрахунковий метод господарювання, спрямований на досягнення найвищої ефективності виробництва. [11,c.21-23]

В умовах інтенсифікації виробництва вихід сільськогосподарської продукції збільшується насамперед на основі найефективнішого використання як наявних земельних і трудових ресурсів, так і матеріальних засобів виробництва. А це передбачає вдосконалення сільськогосподарського виробництва, його техніки, технології, біологічних факторів (сортів рослин і порід тварин), форм організації праці та всього механізму господарювання.

Отже, інтенсифікація сільського господарства як особлива форма розширеного відтворення являє собою послідовний процес концентрації на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одну й ту ж одиницю земельної площі, спрямований на збільшення обсягу високоякісної продукції і підвищення ефективності її виробництва.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і надалі ґрунтуватиметься на досягненнях науково-технічного прогресу як головної умови розвитку продуктивних сил суспільства. Вона здійснюватиметься шляхом впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва на основі електрифікації, широкої хімізації землеробства і тваринництва, розвитку сільськогосподарських меліорацій (зрошення, осушення та обводнення земель), а також впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду, різних прогресивних організаційно-економічних заходів.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва неможлива без здійснення комплексної механізації, що передбачає постійне удосконалення техніки, створення систем машин, які повністю відповідали б вимогам агротехніки.

При інтенсифікації сільського господарства передбачається найповніше, високопродуктивне використання всіх засобів виробництва. Для підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку необхідно ліквідувати нерегламентовані простої, правильно агрегатувати і повністю використовувати потужності агрегатів, організовувати двозмінну роботу, особливо в напружені періоди посівної та збиральної кампаній, поліпшувати технічне обслуговування машин з додержанням правил технічного обслуговування. [10,c. 202]

Для характеристики інтенсифікації використовується система показників: вартісні і натуральні, загальні і часткові. Вартісні дозволяють порівняти додаткові вкладення праці і засобів виробництва і зв'язаний з ними ріст виробництва продукції, а натуральні - визначити об'єм виробництва окремих видів продукції. Розрізняють рівень інтенсивності, тобто вкладення засобів виробництва  - факторні показники і економічну ефективність інтенсифікації - результативні показники.

Схема вивчення процесу інтенсифікації має такий вигляд: земля - об'єкт інтенсифікації, обсяг витрат на 1 га - рівень інтенсифікації, вихід продукції з 1 га - результат інтенсифікації, окупність витрат - ефективність інтенсифікації.

Узагальнюючим показником рівня інтенсивності є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) в розрахунку на одиницю площі сільськогосподарських угідь:

[pic]

У - рівень інтенсивності, грн./ га;

Фос - вартість основних виробничих фондів;

Вз - виробничі витрати (без амортизації), грн.;

S - площа сільськогосподарських угідь, га.

Цей показник вважають головним, так як він безпосередньо відображає суть інтенсифікації - концентрацію живої і уречевленої праці на одиницю площі сільськогосподарських угідь. Його можна розглядати і окремо, як вартість основних виробничих фондів на 1 га сільськогосподарських угідь і суму поточних виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь.

Сума виробничих витрат з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, ріллі, або  умовну голову худоби дає змогу визначити рівень інтенсивності виробництва в цілому, а також окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока та ін.).

Про рівень інтенсивності сільського господарства в цілому і окремих його галузей можна судити також по затратах живої праці на одиницю площі сільськогосподарських угідь, що залежить від рівня технічної озброєності праці. З підвищенням рівня інтенсивності затрати живої праці на відміну від інших показників зменшуються.

Рівень інтенсивності галузей рослинництва і тваринництва визначається за допомогою таких же показників, але розрахованих відповідно на 1 га ріллі та 1 умовну голову худоби.

Відомо, що інтенсифікація технологій вирощування супроводжується збільшення рівня витрат, що негативно впливає на рівень економічної ефективності виробництва продукції. Проте, в жорстких умовах високої конкуренції на ринку важливим є розробка оптимізаційної моделі технологій вирощування, які б забезпечували максимальний вихід продукції при низьких затратах на виробництво продукції відповідної якості. Освоєння таких технологій, поряд із зростанням урожайності, забезпечить істотне підвищення якості зерна, що відповідає стандартам і вимогам сучасного ринку. Важливим напрямком інтенсифікації і підвищення на цій основі врожайності зерна сої є вдосконалення таких елементів технології вирощування як система захисту рослин, позакореневі підживлення та

передпосівна обробка насіння. Економічно ефективні та доцільні до застосування у виробничому процесі лише ті прийоми інтенсифікації виробництва сої, які забезпечують збільшення виходу продукції з одиниці площі при невеликих затратах праці та засобів.

Інтенсифікація технології вирощування сої буде економічно доцільною лише в тих випадках, коли вартість приростів врожаю перевищать витрати на їх проведення. Відомо, що в процесі проведення економічного аналізу технологій вирощування важливим є визначення структури витрат, яка дозволяє виявити резерви зменшення матеріально-технічних засобів та енерговитрат. Нами розрахунок економічної та енергетичної ефективності різних моделей технологій вирощування сої, який проводився в цінах 2010 року, дає змогу оцінити рівень перспективності освоєння того чи іншого проекту, або ж окремої його складової.

За результатами проведених досліджень (2009-2010 рр.) встановлено, що найбільш ефективною є інтенсифікація технології вирощування на основі оптимізації агротехнічних заходів, а саме системи захисту рослин, проведення позакореневих підживлень та передпосівної обробки насіння. Економічну оцінку моделей технологій вирощування сої проводили згідно технологічної карти вирощування сої в умовах центрального Лісостепу України. При підрахунку вартості заходів, мінеральних добрив, пестицидів та урожаю зерна сої користувались цінами за 2010 рік. Проведений аналіз економічної ефективності різних моделей технології вирощування сої в 2009-2010 рр., в основу яких закладено різний рівень позакореневих підживлень, двох систем захисту – традиційної та інтенсивної, різниця між якими полягала в застосуванні оброблення посівів інсектицидом та фунгіцидом, використання інокулювання насіння стандартним штамом, показав певні відмінності економічних та енергетичних характеристик. При цьому рівень основних економічних показників (собівартість, прибуток, рентабельність) визначався абсолютними величинами витрат і вартості продукції.

Дані розрахунків економічної ефективності технологій вирощування сої свідчать, що науково-бгрунтований підхід до застосування технологій вирощування сої позитивно впливає на економічну ефективність її виробництва. Дані розрахунків свідчать, що виробництво зерна сої є досить високоефективним та рентабельним. Встановлено, що на показники економічної ефективності виробництва зерна сої мають вплив елементи технології вирощування. При зміні рівня інтенсифікації технології вирощування сої різниться величина врожайності та собівартість одиниці продукції, що в свою чергу викликає зміну показників рівня рентабельності.

Вартість виробленої продукції є важливою складовою економічної оцінки моделей технології вирощування сої. Найбільшу вартість виробленої продукції (9664 грн.) отримано при вирощуванні сої із застосуванням інокуляції насіння, інтенсивної системи захисту, де проводили дворазове

позакореневе підживлення рослин сої у фазі бутонізації та наливання насіння комплексними мінеральними добривами з мікроелементами. На аналогічних варіантах традиційної системи захисту вартість продукції становила 8736 грн., що на 928 грн. менше при порівнянні із даними базового варіанту та на 3040 грн. менше при порівнянні із даними, отриманими на контролі. Проте, в процесі інтенсифікації моделей технології вирощування сої різко збільшуються витрати на її вирощування. Тому, в умовах низького ресурсного забезпечення підприємств важливим постало питання економічної доцільності технологічних прийомів. Висока вартість мінеральних обрив, які є незамінним елементом технології вирощування сільськогосподарських культур, в тому числі і сої, суттєво підвищує її собівартість, що унеможливлює досягнення достатнього рівня конкурентоспроможності вітчизняних технологій. Це змушує шукати альтернативні шляхи вирішення цієї проблеми. Одним із методів вирішення цього питання є позакореневі підживлення рослин, які суттєво знижують вартість технологічного прийому, забезпечуючи достатній рівень його продуктивності. За результатами досліджень відмічено, що рослини сої позитивно реагують на позакореневе внесення мікродобрив. Забезпечення рослин сої мікроелементами сприяє покращенню засвоюваності макроелементів, підвищенню стійкості рослин сої до хвороб та несприятливих гідротермічних умов року.

Встановлено, що підживлення рослин сої по фазах вегетації комплексним водорозчинним мінеральним добривом, яке містить макроелементи (азот, фосфор, калій) та комплекс мікроелементів (бор, залізо, мідь, марганець і цинк) позитивно впливає на зернову продуктивність сої. Не висока вартість мікродобрив для обробки насіння та препаратів для позакореневого підживлення, застосування яких сприяє підвищенню урожайності, супроводжується збільшенням економічного ефекту від їх використання.

Проведемо аналіз процесу інтенсифікації у ТОВ «Носівка Агро»

Таблиця 3.1.

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва сої

|Показник |2009 р. |2010 р. |2011 р. |2011 р. у % до 2009 |

| | | | |р. |

|Витрати виробництва на 1 га посіву, грн. |2110,8 |2792,3 |615,8 |29,17 |

|Урожайність з 1 га, ц |13,25 |13,65 |18,69 |141,06 |

|Повна собівартість 1 ц сої, грн. |183,76 |266,97 |316,96 |172,49 |

|Ціна реалізації 1 ц сої, грн. |481,92 |274,34 |328,14 |68,1 |

|Прибуток на 1 ц сої, грн. |298,16 |7,37 |11,18 |3,75 |

|Рівень збитковості (рентабельності), % |162,2 |2,8 |3,5 |Х |

|Окупність додаткових витрат, грн. | | | | |

Отже, проаналізувавши дані таблиці можна відзначити, що витрати виробництва на 1 га посіву зменшились на 70,83% у 2011 році в порівняні з 2009 роком, а урожайність сої збільшилась на 41,06% і в 2010 році ми маємо збиток за рахунок зменшення ціни реалізації на 1 ц зерна на 31,9% менше в порівнянні з базисним роком. За рахунок зменшення прибутку та підвищення собівартості рівень рентабельності у 2010 році зменшився спочатку на 98,3%, порівнюючи з базисним роком, а потім рівень рентабельності поступово почав зростати до 3,5%. Отже, підприємство має досить непогані показники, але для того щоб підприємство набуло ще більшого і стабільного рівня рентабельності, варто шукати нові шляхи підвищення ефективності ведення господарської діяльності.