- •3 Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх визначення
- •2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання
- •2.2. Динаміка посівної площі, урожайності та валового збору сої
- •2.3.Економічна ефективність виробництва сої
- •3.1. Інтенсифікація виробництва сої
- •3.2.Нормування праці
- •3.3.Організація оплати праці
2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання
Чернігівщина має значний сільськогосподарський потенціал і є однією із найбільших аграрно-розвинутих в Україні.
Сільськогосподарські угіддя займають 2,1 млн. га. У поліській частині найбільший розвиток, поряд із зерновими культурами, отримали виробництво картоплі й вирощування льону, в лісостеповій – зернове господарство й вирощування цукрових буряків та інших технічних культур. В результаті аграрної реформи стрімко розвиваються особисті підсобні господарства селян, які забезпечують виробництво двох третин сільськогосподарської_продукції_області.
Галузь майже повністю забезпечує продовольчі потреби області у сільськогосподарських продуктах та по більшості з них має значні експортні можливості.
Підприємство ТОВ «Носівка Агро», на матеріалах якого, проводиться дослідження курсової роботи знаходиться в місті Носівка Чернігівської області. Господарство має вигідне економіко-географічне положення. Від Києва ТОВ «Носівка Агро» розташований на відстані 153 км; від обласного центра – на відстані 125 км. Підприємство співпрацює з переробними підприємствами, що знаходяться в області, а також і з місцевим цукровим заводом.
Чернігівська область входить до складу Центрально-Поліського економічного району, який розташований у басейні Дніпра на півночі країни. Район має одночасно центральне і вигідне прикордонне економіко-географічне положення.
Природні умови сприятливі для розвитку господарства. Переважає рівнинний рельєф: Поліська і Придніпровська низовини, Придніпровська височина.
Клімат помірно континентальний з теплим та вологим літом і відносно м’якою зимою. Середня багаторічна температура найбільш теплого місяця (липня) +18,4-19,9°С, найбільш холодного (січня) від -6°С до -8°С. Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +38°С, а мінімум -34°С. Безморозний період продовжується 155-170 днів. В окремі роки бувають сильні морози. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 95-105 днів.
Щодо поліської частини області, слід відмітити, зокрема, що клімат тут більш континентальний, якщо порівнювати з іншими районами Полісся України. Період вегетації (кількість днів з температурою понад 15°) становить 105-110 днів. Переважають західні вітри, що приносять 550-600 мм опадів за рік. Найменше опадів буває зимою (січень – лютий), найбільше їх припадає на червень-серпень.
Ґрунтовий покрив області різноманітний. За типами поширення можна поділити її на три зональних частини: поліську, перехідну до лісостепової, що простягається на південь від означеної межі, і лісостепову.
До лісостепової зони входять Бахмацький, Прилуцький, Бобровицький, Носівський та частина Ніжинського району. Ґрунтовий покрив цієї зони більш одноманітний порівняно з іншими зонами області. Тут основними типами ґрунтів є чорноземи потужні й малогумусні і чорноземи опідзолені. Трапляються торф’яні й дерново-слабопідзолисті супіщані ґрунти і лучні содові солончаки в комплексі з чорноземно-лучними солончакуватими ґрунтами і плямами карбонатних солонців.
Отже, в загальному ми можемо зробити висновок, що природньо-кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва.
Земля – головна умова існування людського суспільства і найважливіше джерело національного багатства, найперша передумова і природна основа суспільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини.
У сільському господарстві земля – це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.
Продуктивність виробництва залежить від величини земельного фонду і частки в ньому земель, які використовуються в сільськогосподарському виробництві. При цьому необхідне раціональне використання земельних ресурсів. Потрібно застосовувати інтенсивний спосіб господарювання – зменшення розореності і впровадження комплексної механізації, поглиблення спеціалізації, посилення концентрації виробництва на базі агропромислової інтеграції, дотримуватись оптимального співвідношення ріллі та інших сільськогосподарських угідь.
Таблиця 2.1.
Склад і структура сільськогосподарських угідь ТОВ «Носівка Агро»
|Угіддя |2009 р. |2010 р. |2011 р. |2011 р. у % до |
| | | | |2009 р. |
| |га |% |га |% |га |% | |
|Всього с.-г. угідь, га |2678 |100 |8402 |100 |6919 |100 |258,4 |
|У тому числі: рілля |2678 |100 |8402 |100 |6919 |100 |258,4 |
З даних, наведених у Таблиці 1. можна зробити висновок, що в динаміці за 2009-2011 роки площа сільськогосподарських угідь ТОВ «Носівка Агро» збільшилася на 158,4%.
Так як площа угідь у 2009 році становила 2678 га., а в 2011 році збільшилася до 6919 га. Найбільшу і єдину частку в структурі сільськогосподарських угідь займає рілля, яка становить 100%, що свідчить про високий рівень розораності земель. Структурних змін у 2011 році, порівняно з 2009 роком не відбулося. Як і у 2009 році, сільськогосподарські угіддя були представлені тільки ріллею.
Окрім структури сільськогосподарських угідь слід визначити також трудові ресурси ТОВ «Носівка Агро» та їх використання.
Таблиця 2.2.
Вартісні показники продуктивності праці
|Показник |2009р. |2010р. |2011р. |2011 р. у % до |
| | | | |2009 р. |
|Середньорічна чисельність працівників рослинництва, |28 |38 |48 |171,4 |
|осіб | | | | |
|Вартість валової продукції, тис. грн. |3840,31 |4204,72 |10087 |262,7 |
|Вартість валової продукції у розрізі на 1 |137,15 |110,65 |210,16 |153,2 |
|середньорічного працівника, грн | | | | |
Аналізуючи дані Таблиці 2.2. бачимо що вартість валової продукції у розрізі на 1 середньорічного працівника ТОВ « Носівка Агро» у 2009 році становив 137,15 грн . У 2010 році відповідно 110,65 та 210,16 у 2011 році. По даним таблиці бачимо, що працівників, зайнятих у тваринництві, на підприємстві нема. У 2011 році, кількість працівників збільшилась на 71,4%, порівняно з 2009 роком. Тобто трудозабезпеченість підприємства зросла.
Для одержання порівнянних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва (результат), є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток. В умовах свободи підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку [1, ст.312].
Розвиток сільського господарства вимагає глибоких якісних змін в матеріально-технічній базі, головною ланкою якої є основні фонди, їх якісний склад та раціональне співвідношення.
Основний капітал– це вартісне вираження засобів праці – будівель, споруд, машин, обладнання, транспортних засобів і виробничого інвентарю, робочої та продуктивної худоби, багаторічних плодових насаджень і полезахисних лісових смуг, інструменту та інших засобів. Розмір фондів господарств, їх обсяг та динаміку розвитку виявляють за допомогою таких показників як капіталозабезпеченість та капіталоозброєність праці.
Капіталозабезпеченість – це вартість основного капіталу на 1 га сільсько-господарських угідь.
Капіталоозброєність праці – це вартість основного капіталу (ОК) на одного середньорічного працівника (ОСП). Багаторічний досвід ведення сільського господарства свідчить, що вищому показнику капіталозабезпеченості та капіталоозброєності праці відповідає більший вихід валової продукції рослинництва з кожної одиниці площі земельних угідь і вища продуктивність праці. В таблиці 3 наведені розрахунки використання основного капіталу в господарстві.
Ко = [pic]
Рівень використання основного капіталу визначається показниками:
Капіталовіддача – вартість валової продукції (ВВП), що припадає на 1 грн. основного капіталу (ОК):
КВ= [pic]
Капіталомісткість – середньорічна вартість основного капіталу, що припадає на 1 грн. валової продукції. Обернений показник до капіталовіддачі
Км= [pic]= [pic]
Для того, щоб знайти показники капіталовіддачі і капіталомісткості нам потрібно було знайти вартість валової продукції, яку ми визначили по порівняльних цінах 2005 року. Вартість валової продукції за 2009 – 2011 роки наведена в додатку 1.
Норма прибутку – відношення прибутку (П), одержаного за певний період, до суми середньої вартості основного капіталу за той самий період (ОК) та середніх залишків оборотних засобів (ОЗ)
Нпр= [pic] [13,c. 15-19]
Розглянемо показники використання основного капіталу в господарстві
Таблиця 2.3.
Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його
використання
|Показник |2009 р. |2010 р. |2011 р. |2011 р. у % до 2009 |
|Вартість основного капіталу, тис. грн.. |5597 |8591 |12639,5 |225,8 |
|на 1 га с.-г. угідь |2,09 |1,02 |1,83 |87,56 |
|на 1 середньорічного |199,89 |226,08 |263,32 |131,7 |
|працівника | | | | |
|Капіталовіддача, грн. |0,69 |0,49 |0,8 |115,9 |
|Капіталомісткість продукції, грн. |1,46 |2,04 |1,25 |85,6 |
Аналізуючи отримані показники, можна відзначити, що вартість основного капіталу збільшилась на 125,8% протягом 2009-2011 років. Економічна ефективність їх використання характеризується Капіталовіддачею та капіталомісткістю. За три роки капіталовіддача збільшилась на 15,9% порівнюючи 2011 рік з 2009 роком, та зменшилась капіталомісткість на 14,4%. Це означає, що розмір основного капіталу, необхідного підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1 грн., зменшився.
Головною складовою частиною продуктивних сил сільсько-господарського виробництва є трудові ресурси.
Трудові ресурси – це сукупність здатних до праці людей, що безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві та духовному житті суспільства. До них також належить і та частина населення, яка не бере, але може брати участь у виробництві продукції або наданні послуг. Таким чином, повний запас трудових ресурсів складається з двох частин: зайнятих суспільно корисною працею у всіх сферах діяльності та потенційно спроможних до праці людей. У зв(язку з цим трудові ресурси доцільно класифікувати на потенційні (тобто наявні) та фактичні (реально працюючі).
Розвиток сільського господарства і в подальшому буде супроводжуватись вивільненням робочої сили цієї галузі. Це закономірний процес, в основі якого лежить науково-технічний прогрес і підвищення продуктивності праці. За останні роки в господарстві відбулися зміни в використанні трудових ресурсів, про що свідчить наступна таблиця.
Таблиця 2.4.
Структура грошових надходжень від реалізації продукції
|Показник |2009 р. |2011 р. |2011 р. у % до |
| | | |2009 |
| |тис. грн. |% |тис. грн. |% | |
|Зернові та зернобобові |2428,2 |40,5 |6548,6 |41 |269,7 |
|Соняшник |1663,3 |27,7 |5013,1 |31,4 |301,4 |
|Соя |471,8 |7,8 |813,2 |5,1 |172,4 |
|Ріпак ярий |1441,8 |24 |- |- |- |
|Ріпак озимий |- |- |2717,4 |17,1 |- |
|Льон-довгунець, насіння |- |- |864,7 |5,4 |- |
|Всього по рослинництву |5975,1 |100 |15957 |100 |267 |
Проаналізувавши структуру грошових надходжень підприємства можемо сказати, що головною галуззю є зерновиробництво (40,5% у 2009 році, та 41% у 2011 році) , тобто підприємство спеціалізується на виробництві цього виду продукції.
З аналізованих даних ми бачимо, що головними галузями господарства у 2009 р. було вирощування зернових та зернобобових культур ( питома вага в структурі грошових надходжень становила 40,5%, вирощування соняшнику – 27,7%, соя – 7,8%, ріпак ярий відповідно – 24%.
У 2011 р., так як і в попередні роки господарство займалось лише виробництвом рослинницької продукції : зернові та зернобобові культури становили 41% у структурі грошових надходжень (збільшилось на 0,5%), вирощування соняшнику – 31,4% (збільшилось на 3,7%), соя – 5,1%, ріпак озимий відповідно – 17,1%, льон-довгунець – 5,4%.
Взагалі сума грошових надходжень від реалізації продукції рослинництва 2011 році в порівнянні з 2009 роком збільшилась на 9981,9 тис. грн., або на 167% .
Надзвичайно важливим показником економічної ефективності господарства є економічна ефективність його виробництва, яка визначається відношенням одержаних економічних результатів до понесених витрат. Для характеристики економічної ефективності сільськогосподарського підприємства застосовують систему показників, зазначених в Таблиці 2.6.
Таблиця 2.6.
Результати господарської діяльності ТОВ «Носівка Агро»
|Показник |2009 р. |2010 р. |2011 р. |2011 р. у % до 2009 |
| | | | |р. |
|Вартість валової продукції, грн. |3840,31 |4204,72 |10087,69 |262,7 |
| на 1 га с.-г. угідь |1,4 |0,5 |1,5 |107,1 |
| на 1 середньорічного |137,15 |110,65 |210,16 |153,2 |
|працівника | | | | |
| на 1 грн. виробничих витрат |0,5 |0,34 |0,36 |72 |
|Валовий прибуток, грн. |1237 |3483 |4777 |386,2 |
| на 1 га с.-г. угідь |0,46 |0,41 |0,69 |150 |
| на 1 середньорічного |44,18 |91,66 |99,52 |225,3 |
|працівника | | | | |
|Рівень збитковості (рентабельності) підприємства, |98,2 |79,9 |95,3 |Х |
|% | | | | |
З даних таблиці видно, що вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь збільшилась в 2011 році в порівнянні з 2009 на 162,7%, а на 1 працівника показник збільшився на 53,2%. Вартість валової продукції у 2011 році, порівняно з 2009 роком, на 1 грн. основних виробничих витрат зменшилась на 28%. За 2009 і 2011 роки в підприємстві спостерігається така ситуація: на 1 га сільськогосподарських угідь валовий прибуток збільшився на 286,2,5%, а на 1 працівника – на 125,3%. Рівень рентабельності характеризує прибутковість підприємства. А в нашому випадку рентабельність зменшилась на 2,9%.