2.3.Економічна ефективність виробництва сої

Україна має достатні умови для насичення внутрішнього продовольчого ринку продукцією олієпродуктового підкомплексу та її експорту в економічно доцільних для товаровиробників і держави параметрах. Останніми роками наша країна посідає не останні місця експортерів світу. Однак вона має орієнтуватись на світовий ринок готових продуктів, а не сировини, до чого прагнуть всі економічно міцні держави. На сучасному етапі галузь функціонує на екстенсивній основі - розширюються посівні площі.

Для підвищення ефективності вирощування сої необхідним є врахування товаровиробниками наступних факторів: удосконалення регіонального розміщення посівів цієї культури, виходячи з її ботанічних і біологічних особливостей, вимог до умов (насамперед гідротермічного режиму), технологій вирощування, підбору сортів, застосування відповідних засобів захисту; неухильне додержання вимог чергування посівів сої в полях сівозміни; застосування інтенсивних технологій вирощування і збирання з метою зниження витрат на одиницю продукції, впровадження високоврожайних гібридів; залучення необхідних для розвитку галузі коштів та матеріальних ресурсів (техніки, добрив, насіння, гербіцидів) шляхом пошуку потенційних інвесторів і кредиторів, зваженого відбору пропозицій з урахуванням різновигідності учасників інвестиційних угод; інтегрування в агропромислові та кооперовані формування з метою вирішення проблем виробництва і раціонального використання урожаю [9,ст.51].

Створення інтегрованих агропромислових, агропромислово-фінансових формувань (асоціацій, систем, корпорацій та ін.) в складі виробників сої і олієдобувних підприємств, а також в разі доцільності фінансово-кредитних, заготівельно-збутових, науково-виробничих, проектних, консалтингових, страхових структур тощо, в тому числі зарубіжних, є одним з напрямів вирішення окремих проблем олієпродуктового під комплексу [11,ст.253].

Економічна ефективність – це узагальнююче і повне відображення кінцевих результатів виробництва, яке визначається за допомогою системи натуральних і вартісних показників.

Для характеристики економічної ефективності виробництва сої застосовують такі показники: урожайність, продуктивність праці, собівартість, окупність витрат, розмір валового доходу та прибутку з розрахунку на 1 ц продукції та на 1 га посіву, рентабельність виробництва сої.

Урожайність – це показник відображає міру і ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Урожайність визначається як відношення збору валової продукції з площі посіву в центнерах до площі посіву даної культури. Продуктивність праці – це здатність конкретної праці виробляти в процесі виробництва відповідну кількість продукції за одиницю робочого часу або співвідношення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу. [16,c.102]

Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість є джерелом формування ціни на продукцію. Розмір валового і чистого доходу та прибутку розраховуємо на 1 гектар сільськогосподарських угідь та на 1 ц продукції.

Рівень рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році. Рівень рентабельності визначається в цілому по господарству і його називають сукупним рівнем. Дані річного звіту сільськогосподарського підприємства дозволяють також визначити рівень рентабельності виробництва певного виду продукції, окремої культури або галузі. [21,c.123-124]

Розглянемо ефективність виробництва зерна в господарстві. Для цього проаналізуємо собівартість 1 ц зерна і фактори, що впливають на його формування за допомогою Таблиці 2.8.

Для цього проведемо факторний аналіз зміни собівартості 1 ц сої.

Складемо мультиплікативну модель, в якій наочно показана залежність собівартості 1 ц сої (С) від витрат на 1 га посіву (В) та урожайності (У).

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

Алгебраїчна сума впливу факторів обов’язково повинна дорівнювати загальному приросту результативного показника

[pic]

[18,c.11]

Таблиця 2.8.

Собівартість 1 ц сої і фактори її формування

|Показник |2009 р. |2011 р. |Відхилення |

| | | |( +, - ) |

|Витрати на 1 га посіву, грн. |2110,8 |615,8 |-1495 |

|Урожайність з 1 га, ц |13,25 |18,69 |5,44 |

|Собівартість 1 ц сої, грн. |159,3 |32,96 |-126,34 |

|Собівартість 1 ц сої при витратах 2011 р. і урожайності 2009 р., |46,48 | |

|грн. | | |

|Зміни собівартості 1 ц сої, грн. | | |

|У т. ч. за рахунок: |-112,83 | |

|витрат виробництва | | |

| урожайності |0,0026 | |

Проаналізувавши дані Таблиці 2.8., ми бачимо, що відбулося зменшення виробничої собівартості 1 ц сої. Це є результатом зменшення витрат виробництва на 1 га посіву сої. Собівартість виробництва 1 ц продукції ще можна зменшити за рахунок введення інноваційних та більш прогресивних технологій виробництва сої, що, в свою чергу, значно підвищить такі показники як валовий дохід у розрахунку на 1 га с/г угідь та валовий дохід у розрахунку на 1 середньорічного працівника. Зниження собівартості виробництва та збільшення валового доходу також призведе і до збільшення показника рівня рентабельності господарства. Введення в життя переліку зазначених заходів призведе в подальшому до сталого та економічно стабільного розвитку досліджуваного господарства.

Таблиця 2.9.

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц сої

|Показник |2009 р. |2011 р. |

| |грн |% |грн |% |

|Витрату на оплату праці, грн. |5,2 |3,3 |9,8 |5,3 |

|Відрахування на соціальні заходи, грн. |0,4 | |3,5 | |

|Прямі матеріальні витрати, грн. з них: |151,7 |95,2 |174,5 |93,7 |

| насіння на посадковий матеріал |23,3 | |28,6 | |

| мінеральні добрива |29,8 | |72,2 | |

| нафтопродукти |23,5 | |37,5 | |

| оплата послуг і робіт |51,2 | |28,8 | |

| решта матеріальних витрат |23,9 | |7,4 | |

|Амортизація необоротних активів |15,2 | |18,5 | |

|Загальновиробничі витрати |2,5 |1,5 |2 |1 |

|Виробнича собівартість 1 ц сої |159,4 |100 |186,3 |100 |

З даних таблиці ми бачимо, що загальновиробничі витрати на 1 ц зерна на підприємстві зменшились у 2011 році, порівняно з 2009 роком на 0,5%. Найбільша частка у структурі виробничої собівартості припадає на оплату робіт і послуг у 2009 році (51,2 тис грн), а в 2011 – витрати на внесення мінеральних добрив(72,2 тис. грн.). Також можемо спостерігати, що витрати на оплату праці зросли.

Рівень рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році. Рівень рентабельності визначається в цілому по господарству і його називають сукупним рівнем. Дані річного звіту сільськогосподарського підприємства дозволяють також визначити рівень рентабельності виробництва певного виду продукції, окремої культури або галузі.

Таблиця 2.10.

Собівартість і рентабельність виробництва сої

|Показник |2009 р. |2010 р. |2011 р. |2011 р. у % до 2009 |

| | | | |р. |

|Повна собівартість 1 ц сої, грн. |183,76 |266,97 |316,96 |172,5 |

|Ціна реалізації 1 ц сої, грн. |481,92 |274,34 |328,14 |68,1 |

|Прибуток на 1 ц сої, грн. |298,16 |7,37 |11,18 |3,7 |

|Рівень рентабельності, % |162 |2,8 |3,5 |Х |

Як бачимо, собівартість реалізації зерна протягом 2009-2010 рр. зазнала коливань, і в межах зазначених років зросла на 45,29%. Ціна реалізації у 2011 році порівняно з 2009 роком підвищилась на 72,5%.

Розглянемо зміну прибутку від реалізації сої в господарстві. Для цього проаналізуємо ціну реалізації 1 ц сої та кількість реалізованої продукції , а також фактори, що впливають на це за допомогою Таблиці 2.11.

Для цього проведемо факторний аналіз зміни ціни реалізації 1 ц сої та кількості реалізованї сої.

Складемо мультиплікативну модель, в якій наочно показана залежність обсягу прибутку (ОП) від реалізованої кількості сої (Р), ціни реалізації 1 ц сої (Р) і собівартості (С) 1 ц сої.

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

[pic]

Алгебраїчна сума впливу факторів обов’язково повинна дорівнювати загальному приросту результативного показника

[pic]

Таблиця 2.11.

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації сої

|Показник |2009 р. |2011 р. |Відхилення |

| | | |( +, - ) |

|Реалізовано сої, ц |979 |2478,2 |1499,2 |

|Прибуток, тис. грн. |291,9 |27,7 |-264,2 |

|Повна собівартість 1 ц сої, грн. |183,76 |316,96 |133,2 |

|Ціна реалізації 1 ц сої, грн. |481,92 |328,14 |-153,78 |

|Прибуток на 1 ц сої, грн. |298,16 |11,18 |-286,98 |

|Зміни маси прибутку, тис. грн. | | | |

|у т. ч. за рахунок: | | | |

|обсягу реалізації сої | | | |

| собівартості сої | | | |

| ціни реалізації | | | |

Отже, проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновок, що ми маємо зменшення маси прибутку за рахунок такого фактора, як значне збільшення повної собівартості сої. Це відбулося за рахунок не раціонального використання посівних площ та зростання собівартості виробництва сої, так як затрати на 1 ц сої зростали дуже швидкими темпами. Це було не вигідно для підприємства. І було прийнято рішення шукати нові меншзатратні технології виробництва сої у господарстві.

Охарактеризувавши економічну ефективність виробництва сої в ТОВ «Носівка Агро» можемо зробити висновок, що протягом 2009-2011 років спостерігається стрімке зниження прибутковості від виробництва сої. Протягом 2010-2011 років вирощування сої було збитковим для підприємства, але його вирощування на підприємстві продовжується. Головними факторами, які спричинили збитковість виробництва є: збільшення собівартості сої, нераціональне використання земельних ресурсів, застаріла матеріально-технічна база.

Розділ ІІІ. Шляхи підвищення ефективності виробництва сої.