3.2. Технологія заготівлі кормів

Склад і поживність кормів значною мірою залежать від способів їх заготівлі. При висушуванні трави на сіно у польових умовах втрачається 30–40% поживних речовин, а за несприятливої погоди – до 50% і більше. У разі досушування сіна з допомогою активного вентилювання втрати поживних речовин знижуються до 20–25%, а при штучному висушуванні становлять 2–7% [2].

Технологій заготівлі сіна є декілька. Найбільш розповсюджена заготівля розсипного сіна. Вона включає скошування трав, сушіння, згрібання у валки, збір із валків, перевезення і укладку в місцях зберігання.

Однак зараз все більш поширеною є технологія заготівлі пресованого сіна, яка включає скошування трав, сушіння, згрібання у валки і підбір із валків з одночасним пресуванням.

Кожна із технологій може мати різні варіанти. Так, у вологі роки прибігають до ворошіння трави і обертання валків, а в окремі роки необхідне штучне досушення сіна в місцях зберігання шляхом активного вентилювання атмосферними чи підігрітим повітрям.

Щоб отримати сіно високої якості, скошування проводять в кращі агротехнічні строки. Скошувати трави необхідно в період колосіння злакових і бутонізації або на початку цвітіння бобових культур. Тривалість збирання не повинна перевищувати 15 днів. Висота зрізу багаторічних трав при першому вкосі складає 5-6 см, а при другому - 6-7 см. Лугові сіянні трави першого року зрізують

Для сіна у скиртах і сінажу в траншеях достатньо порізати корм на часточки 14–15 см. Це дає змогу уникнути травмування сіном піднебіння жуйних тварин і водночас механізувати всі операції, включаючи й роздавання широко використовуваними вітчизняними кормороздавачами КТУ–10.

За нормальних умов силосування втрати поживних речовин не перевершують 15–20%. Якщо під час заготівлі силосу або сінажу порушується технологія і температура через погане трамбування підвищується до 45–55?С і вище, перетравність протеїну у перегрітому шарі силосу знижується до 17%, білка – до нуля [2].

Кукурудзяний силос і зерносінаж доцільно заготовляти в період воскової стиглості зерна, подрібнити не менше 96% його кількості, а товсті стебла розщепити вздовж, ці шматочки не повинні перевищувати 30–40 мм, що найприйнятніше для ВРХ. Це створює умови для найефективнішого використання кормів [14].

При заготівлі сінажу консервування корму здійснюється завдяки фізіологічній сухості маси та відсутності доступу повітря. Клітини пров’ялених рослин утримують воду з великою силою (55–60 атм). Таке середовище не придатне для розвитку гнильних, оцтовокислих бактерій та дріжджів. Розмножуються лише деякі раси молочнокислих бактерій, які підкислюють масу до рH 4,8–5,1, накопичуючи у сінажі до 1 % органічних кислот. За низької вологості маси можуть успішно розвиватися плісеневі гриби, всисна сила яких становить понад 190 атм., але для їх розвитку необхідний кисень. Тому при заготівлі сінажу необхідно ретельно ізолювати масу від доступу повітря [2].

Для заготівлі трави в господарствах України нині застосовують традиційну, відпрацьовану роками, технологію. Вона містить такі технологічні операції:

1) скошування трави комбайнами типу КПИ-2,4А чи КРП-2 “Рось” з одночасним подрібненням і завантаженням маси в кормороздавачі або тракторні причепи чи інші транспортні засоби;

2) перевезення корму до ферми;

3) роздавання корму в годівниці (з кормороздавачів) чи розвантаження його на кормовому майданчику [14].