- •Україна
- •Навчально-методичне видання Історія української культури. Словник-довідник
- •І. Загальні положення
- •Організація навчального процесу орієнтовна структура змісту навчальної дисципліни
- •Та орієнтовний розподіл навчального часу, год.
- •Модуль і. Стародавня та середньовічна історія української культури Основний зміст модуля
- •Основні хронологічні дати для засвоєння з і модуля
- •Модуль іі.
- •Українська культура
- •Нового та новітнього часу
- •Основний зміст модуля
- •Основні хронологічні дати для засвоєння з іі модуля
- •Алфавітний термінологічний словник а
- •Тематичний термінологічний словник Мистецькі стилі
- •Творчі об’єднання, організації, течії
- •Найвизначніші твори, книги
- •Література
- •Ремесло, промисли
- •Образотворче мистецтво
- •Музика, пісні, танець
- •Архітектура
- •Релігії
- •Церковно-християнська термінологія
- •Народна обрядовість, фольклор
- •Археологічні культури
- •Козацька символіка
- •Язичництво та східнослов’янська міфологія
- •Найвідоміші образи української міфології
- •Головні східнослов’янські боги
- •Історико-етнографічне районування України та етнографічні групи українського народу
- •Іменний покажчик видатні діячі
- •Культурно-історичні пам’ятки україни
- •Архітектурні пам’ятки України Стародавня архітектура
- •Середньовічна архітектура
- •Ренесанс
- •Фортеці та замки
- •Класицизм
- •XX століття
- •Сучасність, ххі століття
- •Народна архітектура
- •Видатні українські архітектори:
- •Українське образотворче мистецтво
- •Українське малярство. Іконопис
- •Світський портрет
- •Живопис хіх століття
- •Живопис хх століття
- •Народний живопис
- •Українська графіка Українська графіка бере свій початок з глибини віків. Поява рукописної книги в Київській Русі в XI–XII ст. Дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки
- •Видатні українські гравери:
- •Українська скульптура
Релігії
Анімізм – містичне уявлення первісних людей, що лежить в основі прадавніх вірувань, згідно з яким кожна річ має свого духу, душу; одухотворення сил і явищ природи.
Волхв – у давніх слов’ян ворожбит, чарівник, маг, провісник.
Генотеїзм – форма релігії, в якій є багато богів, але на чолі з одним верховним богом.
Двовір’я – поєднання християнства з язичництвом.
Демонологія – релігійне вчення про демонів. Походить від первісної віри у злих духів. Демонологія невідривна від релігійної моралі, в якій диявол – джерело і носій гріха.
Догмат (з грец.) – основне положення віровчення, обов’язкове для всіх віруючих, визнане як незаперечна істина, вічна і незмінна, яка не підлягає критиці.
Жрець – особа, що займається відправою релігійних обрядів у язичників. Жрець здійснював жертвопринесення божеству, стежив за вшануванням богів, доглядав за їх статуями і священними тваринами, молився їм. Жерці звільнялися від будь-яких податків.
Забобон – віра в існування надприродних сил та пов’язані з цим перестороги, обмеження, табу тощо; пересуд, повір’я, вигадка.
Заклинання – давній магічний обряд – усталена словесна формула, що має магічну силу, замовлення.
Замовляння – за повір’ями – магічні слова, вислови, що мають чаклунську силу і якими замовляють кого-небудь або що-небудь.
Зелені свята (Зелена неділя, Трійця) – давнє народне, пізніше поєднане з православним свято, яке відзначалось через 50 днів після Великодня і супроводжувалось численними обрядодіями, в т.ч. – прикрашанням житла та обійстя гілками зелені.
Ідол – у язичників – статуя, що зображає бога, божок, предмет поклоніння. З християнізацією набуло негативного відтінку як об’єкт безрозсудливого сліпого поклоніння.
Індуїзм – європейський термін для означення групи близьких між собою релігій, які певною мірою продовжили ведизм і брамінізм.
Іслам (мусульманство, магометанство) – одна з трьох (поряд з буддизмом і християнством) світових релігій. Виник в Аравії на початку VII ст. Засновник – меккський купець Мухаммед, якого мусульмани вважають найвищим пророком. Священна книга ісламу – Коран. Визнання єдиним богом Аллаха. Вчення про цілковиту залежність усього існуючого від волі Бога. У культурі ісламу велике значення мають ходіння на прощу до святих місць, релігійні свята (особливо байрам), дотримання постів (рамазан та ін.).
Іудаїзм – одна з національних, монотеїстичних релігій, поширена переважно серед євреїв. Формування іудаїзму починається наприкінці II – на початку І тис. до н.е., коли культ Яхве, Бога племені Іуди (одного з 12 племен ізраїльського народу), відіграв головну роль у становленні давньоєврейської держави, з часом перетворився на загальнодержавний культ, а згодом –– і культ єдиного Бога. Вірування іудаїзму викладено в Старому завіті і Талмуді.
Капище – язичницька культова споруда у слов’ян, первісно – двоскатний оздоблений дашок, споруджений над ідолом, пізніше – весь майданчик, де було святилище.
Коран (араб., «читання») – священна книга мусульман; збірник релігійно-догматичних, міфологічних і правових матеріалів, складений у VII ст.
Кумир – статуя, якій поклонялися язичники; ідол; предмет поклоніння.
Магія (від грец. – чаклунство, чародійство) – сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою в надприродну силу, які нібито здатні чудодійно впливати на хід подій у житті людей. Обряди, покликані впливати на людей, духів, явища природи. Магія є складовою частиною всіх релігійних культів.
Мольфар – чарівник, чаклун, ворожбит у гуцулів; може мати й негативне значення – відьмак, біс, злий дух.
Монотеїзм – те саме, що єдинобожжя, віра в одного бога.
Політеізм – многобожжя, віра в існування багатьох індивідуалізованих богів, поклоніння багатьом богам.
Релігія – суспільно-культурне явище, погляди та уявлення, в основі яких лежить віра в існування надприродних сил – богів, духів, душ, в їхнє панування над світом; складається з вірувань (міфи, догмати), культу (обряди) та організації (церкви).
Сакральний – священний, який стосується релігійного культу й ритуалу.
Секта – релігійна громада, що відокремилась від панівної церкви, також – група осіб, що замкнулася в своїх інтересах.
Скрижаль – дошка, плита з написаним на ній культовим текстом.
Теїзм – релігійно-філософське вчення, що визнає існування Бога як окремої істоти з розумом і волею, що створила світ і керує ним.
Тотемізм – одна з перших форм релігійних вірувань у надприродний зв’язок між родовою групою людей і тотемом – твариною чи рослиною – охоронцем цього роду чи племені.
Фетишизм – одна з ранніх форм релігійних вірувань – обожнювання предметів і речей.
Язичницька релігія (язичництво) – загальне позначення дохристиянських політеїстичних релігій на відміну від монотеїстичних (християнства, магометанства і т. ін.); поганство; система релігійних вірувань, обрядів, свят, вироблених давніми народами, у т.ч. слов’янами до прийняття християнства.